Емоційна експресивність у невербальній поведінці вчителя

В останнє десятиліття спостерігається значне зростання інтересу вчених і громадськості до проблем невербальної комунікації, до тих способів, за допомогою яких люди передають свої почуття.

Зазвичай люди не завжди можуть виразити свої почуття відкрито (у мові), тому найчастіше вони виражають їх у менш явних і розпізнаних формах.

На відміну від цілком певних систем кодів, що існують, коди невербальної комунікації залишаються прихованими. Проте, в експериментальних даних виявляється певна згода щодо кодування, і розшифровування невербальних сигналів. У своєму вузькому й більш точному змісті поняття "невербальне поводження" відноситься до дій, які відрізняються від мови. Таким чином, сюди входять міміка, жести рук, пози, положення тіла й різноманітні рухи тіла, або ніг.

У наш час на сторінках психолого-педагогічної літератури велика увага приділяється проблемі спілкування в професійно-педагогічній діяльності. Одним з аспектів даної проблеми є вивчення невербального компонента спілкування педагога, зокрема його емоційно-експресивних складових.

Невербальний компонент спілкування відіграє істотну роль у процесі взаємодії вчителя з дітьми, оскільки відомо, що різні засоби невербального спілкування (жест, міміка, поза, погляд, дистанція) виявляються в деяких випадках більш виразними й діючими, ніж слова. Дуже важливим є відображення у невербальній поведінці вчителя емоційно-експресивного компонента.

Дослідження емоційної експресивності у невербальній комунікації вчителя є майже не проводилися, що і зумовило вибір теми нашого дослідження “Емоційна експресивність у невербальній поведінці вчителя”

Проблема інтерпретації невербальних аспектів міжособистісного спілкування має багатовікову історію. Однак детально означена проблема стала розроблятися лише в останні десятиліття (починаючи з 60-х рр. у роботах Дж. Фаста, А. Піза, М. Крічлі, Ч. Морріса, І. Н. Горєлова, В. А. Лабунської, О. О. Леонтьєва й ін.). У зв'язку із цим, вона залишається недостатньо вивченою. [1, 14] .

Вивчаючи емоційну експресивність вчителя, для нас було важливим визначити, якими негативними або позитивними жестами супроводжується спілкування вчителя з дітьми.

Для цього ми спостерігали за п’ятнадцятьма вчителями. У ході спостереження було виявлено, що відсоток негативно забарвлених жестів (обурення; образа; вимоги) складають 46%,а позитивно або нейтрально забарвлених (пригадування; схвалення; початок, завершення контакту; вказівки) – 53%. Отже, можна сказати, що відсоток негативно забарвлених жестів неприпустимо високий.

Задля розвитку емоційного інтелекту студентів педагогічних навчальних закладів, нами була розроблена навчальна програма для 1-2 курсів, що сприяє розвитку у студентів емоційності як у вербальній, так і у невербальній сферах спілкування.

Навчальна програма спрямована на розвиток емоційноного інтелекту у студентів педагогічних навчальних закладів.

Основні цілі програми:

• формування у студентів системи психолого-педагогічних знань про роль і функції емоційного інтелекту в педагогічної діяльності;

• організація процесу спрямованого розвитку властивостей емоційного інтелекту студентів.

Реалізація цілей передбачає вирішення наступних завдань:

• сформувати знання в області комунікативної компетентності і позитивного вирішення конфліктних ситуацій в педагогічному спілкуванні;

• розширити коло психолого-педагогічних знань з питань самосвідомості та педагогічної рефлексії;

• активізувати процес самопізнання і розуміння інших людей;

Отже наступним етапом нашого дослідження є реалізація та аналіз ефективності програми