- •Розділ 2. Дослідження системи крові
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •2.2.5. Диференціальна діагностика анемій та гемоглобінопатій
- •2.3. Лейкоцити – гетерогенна група клітин периферичної крові
- •2.3.1. Виділення та дослідження функціонального стану лейкоцитів
- •2.3.2. Дослідження апоптозу лейкоцитів периферичної крові
- •2.4. Дослідження системи гемостазу
- •2.4.1. Дослідження ролі тромбоцитів у процесі гемостазу
- •2.5. Дослідження клітин кісткового мозку
- •2.5.1. Виділення та дослідження морфології клітин кісткового мозку
- •2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку
- •2.6. Визначення імунологічних показників крові
- •Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •3. Гомеостатична функція.
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів
- •2.1.1.2. Визначення гематокритної величини
- •Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація і. Тодорова)
- •2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом
- •Визначення концентрації глюкози в сироватці крові
- •2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
- •2.1.1.5. Визначення загального вмісту білків сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •2.1.1.6. Електрофорез білків сироватки крові на папері
- •2.1.1.7. Електрофорез білків сироватки крові в агаровому гелі
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •Лейкоцитарний росток. Лейкоцити периферичної крові поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) і агранулоцити (лімфоцити, моноцити) (рис. 2.13).
- •2.1.2.1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2.1.2.2. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Різні розмірності вираження концентрації гемоглобіну
- •2.1.2.3. Визначення кількості еритроцитів в 1 л крові
- •2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
- •2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
- •2.1.2.6. Визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.7. Визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.8. Техніка виготовлення мазків крові
- •2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.1.1. Підрахунок кількості еритроцитів меланжерним методом
- •2.2.1.2. Визначення глікогену еритроцитів цитохімічним методом
- •2.2.1.3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •2.2.1.4. Визначення резистентності еритроцитів до кислотного гемолітика
- •Кінетика гемолізу еритроцитів
- •2.2.1.5. Виявлення базофільної зернистості еритроцитів
- •2.2.1.6. Безапаратне фракціонування еритроцитів крові у градієнті густини сахарози
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
- •1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.
- •2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.
- •2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
- •2.2.3.3. Забарвлення тотальних препаратів на гемоглобін солянокислим бензидином
- •2.2.3.4. Визначення вмісту лужностійкого гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
- •2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
- •2.2.3.7. Визначення фетального гемоглобіну на мазках крові
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
За станом регуляції вуглеводного обміну та здатністю організму засвоювати певну кількість вуглеводів оцінюють толерантність до вуглеводів, яку визначають за допомогою навантаження глюкозою. Швидкість зниження рівня глюкози залежить головним чином від функції клітин панкреатичних острівців.
Одним із біохімічних методів діагностики порушення вуглеводного обміну є крива толерантності до глюкози (цукрова крива). Дослідження впливу цукрового навантаження на вміст глюкози в крові є суттєвим у разі діагностики порушень глікогенутворювальної функції печінки, наявності прихованих форм діабету, переддіабетичниих станів та впливу інсуліну на обмін вуглеводів, дифенціювати панкреатичну і реальну глюкозурію.
Глюкозотолерантний тест рекомендують тим, у кого рівень глюкози в крові натще є на верхній межі норми, або навіть трохи перевищує норму, а також тим, хто належить до групи ризику (наприклад, на діабет хворіють близькі родичі, є надмірна вага та в деяких інших випадках). Глюкозотолерантний тест може бути доцільним при відчутті постійної спраги, сухості шкіри, порушеннях сечовипускання, під час вагітності, коли глікемія натще не відрізняється від норми.
Для визначення вмісту глюкози використовують аналітичний набір реагентів різних фірм для ферментативного визначення глюкози в цільній крові та інших біологічних рідинах (див. 2.1.1.3).
Хід роботи
Перед проведенням тесту необхідно протягом трьох днів дотримуватися звичайної дієти без обмеження вуглеводів, перебувати у нормальному фізичному стані, без надмірних навантажень і стресів. Проба проводиться вранці на голодний шлунок.
Для цього тесту натще беруть кров із пальця, після того донору дають випити спеціальний розчин глюкози впродовж 5 хв. Глюкоза призначається з розрахунку 1,75 г/кг ідеальної ваги, але не більше 75 г, вагітним жінкам – 100 г. Після прийому глюкози знову беруть кров на аналіз кожні пів години протягом двох годин.
У відібраній крові (натще – 0 точка, через 30 хв після прийому глюкози – 1 точка, через 60 хв – 2 точка, через 90 хв – 3 точка, через 120 хв – 4 точка) визначають рівень глюкози глюкозооксидазним методом (див. 2.1.1.3, хід роботи).
Складають графік – глікемічну (цукрову) криву, який показує, наскільки швидко організм засвоює глюкозу й як швидко нормалізується рівень цукру у крові.
Нормальні величини. У нормі через 1 годину рівень глюкози в крові не повинен перевищувати 8,0 ммоль/л; через 2 години повинен бути не більше 7,8 ммоль/л або повернутися у нормальне значення.
Клініко-діагностичне значення. На рис. 2.7 подано приклади двох типів цукрових кривих толерантності до вуглеводів у нормі (здорова людина) і при цукровому діабеті, акромегалії, тиреотоксикозі, синдромі Іценка-Кушінга. У цих випадках максимальний рівень глюкози може перевищувати 8,5 ммоль/л і нормалізуватися через 3–4 години. Підвищена толерантність до вуглеводів спостерігається при гіперфункції панкреатичних острівців, мікседемі. Глікемічна крива у цих випадках характеризується незначним підвищенням і різким зниженням протягом другої години спостереження.
Рис. 2.7. Типи цукрових кривих (№ 1 – у здорової людини, № 2 – у хворої на цукровий діабет)
Підвищення рівня глюкози в крові при цукровому навантаженні до 11,0 ммоль/л і вище розглядається як можливий розвиток цукрового діабету і вимагає проведення додаткових аналізів; коливаннях цукру між 8,0 і 11,0 ммоль/л свідчить про порушення толерантності до глюкози, згодом такий стан може перейти в цукровий діабет. Якщо рівень глюкози натще в плазмі венозної крові або цільної крові перевищує 15 ммоль/л (або в кілька разів перевищує рівень 7,8 ммоль/л), для постановки діагнозу цукровий діабет проведення глюкозотолерантного тесту не потрібно.
Гестаційний діабет (цукровий діабет у вагітних) – порушення вуглеводного обміну під час вагітності, зокрема і порушення толерантності до глюкози. Гестаційний діабет діагностують в таких випадках:
при проведенні глюкозотолерантного тесту натще рівень глюкози плазми крові вищий ніж 5,3 ммоль/л,
через 1 годину рівень глюкози перевищує 10 ммоль/л,
через 2 годину рівень глюкози вищий 8,6 ммоль/л,
через 3 годину рівень глюкози вищий 7,7 ммоль/л.
Глюкозотолерантний тест може показати помилково підвищені результати при порушенні роботи печінки, деяких ендокринних захворюваннях, гіпокальцимії.
