2.1.1. Гематологічні дослідження

У клінічній практиці велике значення має дослідження складу периферичної крові. Вивчення морфологічної картини клітин крові, визначення фізико-хімічних властивостей крові, кількісного та якісного складу формених елементів, їх будови дають змогу розпізнавати різні захворювання не тільки органів кровотворення, а й інших органів і систем організму.

Методи дослідження системи крові численні і різноманітні. До гематологічних аналізів крові належить: клінічний аналіз крові розгорнутий, визначення тромбокриту, кількості тромбоцитів, тромбоцитограма, підрахунок кількості ретикулоцитів, осмотичної резистентності еритроцитів, визначення гематокритної величини тощо. До спеціальних, або додаткових, аналізів крові належить визначення таких показників, як: підрахунок лейкоцитарної формули з описом морфології формених елементів крові, тривалість кровотечі, час зсідання цільної крові, визначення середнього об’єму еритроцитів, визначення середнього об’єму тромбоцитів, визначення середньої концентрації гемоглобіну в еритроциті, визначення вмісту гемоглобіну в еритроцитарній масі, визначення індексу варіацій розміру еритроцитів, визначення індексу варіацій розміру тромбоцитів, підрахунок клітин кісткового мозку, CD типування лімфоцитів, дослідження морфо-функціонального стану лейкоцитів, дослідження крові на наявність LE клітин, дослідження крові на наявність малярійного плазмодія та ін. При біохімічному дослідженні крові визначають загальний білок, білкові фракції, сіалові кислоти, глюкозу, холестерин, білірубін і ін. Серологічні методи (визначення групи крові і резус-фактора) дають змогу дослідити антигенний склад крові та наявність антитіл.

Для проведення гематологічних досліджень студенти повинні знати:

• склад і функції крові;

• вчення про кровотворення, морфологію клітин різних рядів;

• кількісні зміни лейкоцитів: лейкоцитоз і лейкопенію, лейкоцитарну формулу, абсолютну та відносну кількість лейкоцитів, вікові зміни складу крові, зміни кількості окремих лейкоцитів, зсув лейкоцитарної формули, лейкемоїдні реакції, дегенеративні зміни лейкоцитів, зміни складу крові при різних захворюваннях;

• зміни морфології еритроцитів при різних видах анемій, їхнє значення при дослідженні крові для діагностики;

• зміни показників крові при різних формах лейкозів;

• групи крові та резус-фактор, імунні властивості еритроцитів і властивості антиеритроцитарних антитіл, важливість визначення групи крові і резус-фактора.

Для ефективної роботи на практикумі студенти повинні вміти:

• обладнати робоче місце для дослідження крові;

• виготовляти реактиви і дезінфекційні розчини;

• проводити дезінфекцію лабораторного посуду до і після дослідження крові;

• дотримуватися правил профілактики захворювань крові під час гематологічних досліджень;

• проводити взяття крові для клінічного аналізу і додаткових досліджень;

• визначити ШОЕ, кількість еритроцитів, вміст гемоглобіну, розрахувати кольоровий показник і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті, виготовляти мазки крові, фіксувати і забарвлювати їх, підраховувати лейкоцитарну формулу; визначати осмотичну та кислотну резистентність еритроцитів, гематокритну величину;

• визначати час зсідання крові та тривалість кровотечі;

• визначати групу крові, резус-фактор, індивідуальну сумісність, резус антитіла;

• проводити запис результатів досліджень у робочий зошит і бланк аналізів;

• проводити основні види досліджень та вміти їх інтерпретувати.

Матеріальне забезпечення:

• штатив з пробірками: аглютинаційними і серологічними;

• капіляри та штативи Панченкова;

• гемометр і піпетка Салі;

• фотоелектроколориметр;

• антикоагулянт;

• робочі реактиви;

• скляні палички;

• гумові груші;

• камера Горяєва;

• покривні скельця;

• шліфовані скельця;

• предметні скельця;

• стандартні розчини;

• стерильний матеріал: скарифікатори, вата, 70º спирт, 1 % розчин йоду, дезінфекційні розчини, гумові рукавички;

• розчини для очищення капілярів і контролю миття та стерилізації.