- •Розділ 2. Дослідження системи крові
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •2.2.5. Диференціальна діагностика анемій та гемоглобінопатій
- •2.3. Лейкоцити – гетерогенна група клітин периферичної крові
- •2.3.1. Виділення та дослідження функціонального стану лейкоцитів
- •2.3.2. Дослідження апоптозу лейкоцитів периферичної крові
- •2.4. Дослідження системи гемостазу
- •2.4.1. Дослідження ролі тромбоцитів у процесі гемостазу
- •2.5. Дослідження клітин кісткового мозку
- •2.5.1. Виділення та дослідження морфології клітин кісткового мозку
- •2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку
- •2.6. Визначення імунологічних показників крові
- •Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •3. Гомеостатична функція.
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів
- •2.1.1.2. Визначення гематокритної величини
- •Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація і. Тодорова)
- •2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом
- •Визначення концентрації глюкози в сироватці крові
- •2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
- •2.1.1.5. Визначення загального вмісту білків сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •2.1.1.6. Електрофорез білків сироватки крові на папері
- •2.1.1.7. Електрофорез білків сироватки крові в агаровому гелі
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •Лейкоцитарний росток. Лейкоцити периферичної крові поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) і агранулоцити (лімфоцити, моноцити) (рис. 2.13).
- •2.1.2.1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2.1.2.2. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Різні розмірності вираження концентрації гемоглобіну
- •2.1.2.3. Визначення кількості еритроцитів в 1 л крові
- •2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
- •2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
- •2.1.2.6. Визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.7. Визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.8. Техніка виготовлення мазків крові
- •2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.1.1. Підрахунок кількості еритроцитів меланжерним методом
- •2.2.1.2. Визначення глікогену еритроцитів цитохімічним методом
- •2.2.1.3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •2.2.1.4. Визначення резистентності еритроцитів до кислотного гемолітика
- •Кінетика гемолізу еритроцитів
- •2.2.1.5. Виявлення базофільної зернистості еритроцитів
- •2.2.1.6. Безапаратне фракціонування еритроцитів крові у градієнті густини сахарози
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
- •1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.
- •2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.
- •2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
- •2.2.3.3. Забарвлення тотальних препаратів на гемоглобін солянокислим бензидином
- •2.2.3.4. Визначення вмісту лужностійкого гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
- •2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
- •2.2.3.7. Визначення фетального гемоглобіну на мазках крові
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
Принцип методу. Якщо кількість ретикулоцитів у периферичній крові певний час не змінюється, можна вважати, що кількість ретикулоцитів, які надходять з кісткового мозку за одиницю часу, дорівнює кількості ретикулоцитів, які дозріли за той самий час.
Обладнання. Вата, скарифікатор, штатив з пробірками, імерсійне масло, мікроскоп, предметні та шліфовані скельця, віконечко Фоніо, рукавиці.
Реактиви
1. Спирт – 70 º розчин.
2. Дезрозчин.
3. Барвники. Залежно від того, яким методом будуть фарбуватися ретикулоцити, можна використовувати один з барвників, що використовуються для підрахунку ретикулоцитів.
Хід роботи
У силіконізованій пробірці змішують 0,1 мл цільної крові зі стерильним 3,8 % розчином натрій цитрату у співвідношенні 4:1. Суміш інкубують при +37 С протягом чотирьох годин. Ретикулоцити зафарбовують або в пробірці, або безпосередньо на предметному склі.
Кількість ретикулоцитів підраховують як до, так і після інкубації. Паралельно проводять підрахунок кількості еритроцитів у камері Горяєва.
Добову продукцію ретикулоцитів визначають за формулою:
ПР = (К – Д) × E × 6,
де ПР – продукція ретикулоцитів, у тис.; К – кількість ретикулоцитів до інкубації, %; Д – кількість ретикулоцитів після інкубації, %; Е – кількість еритроцитів, підрахованих у камері Горяєва, у тис.; 6 – коефіцієнт поправки на добу.
Швидкість дозрівання ретикулоцитів визначають за формулою:
д
е
ШдР – швидкість дозрівання
ретикулоцитів, %; К – кількість
ретикулоцитів до інкубації, %; Д –
кількість ретикулоцитів після інкубації,
%; а та в – кількість ретикулоцитів
четвертої та п’ятої стадій дозрівання
(рис. 2.22) до інкубації.
Рис. 2.22. Розподіл ретикулоцитів за стадіями зрілості (зліва направо: І–V стадії), за Гельмейером
Захворювання та стани, що супроводжуються зміною швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів:
Збільшення |
Зменшення |
Гемолітична анемія (до 300 %) |
Апластичні і гіпопластичні анемії |
Гостра нестача кисню (гіпоксія) |
Променева хвороба та променева терапія |
На 3–5 день після крововтрати (ретикулоцитарний криз), кількість ретикулоцитів підвищуватися в 3–6 разів |
Аутоімунні захворювання системи кровотворення |
В12-дефіцитні анемії на 5–9 день після початку лікування (ретикулоцитарний криз), кількість ретикулоцитів може підвищуватися до 200 % |
Метастази новоутворень у кістки |
На 3–12 день лікування препаратами заліза при залізодефіцитній анемії |
Мікседема |
Ретикулоцитарний криз внаслідок лікування препаратами фолієвої кислоти |
Захворювання нирок |
Малярія |
Алкоголізм |
Інші гемолітичні захворювання (поліцитемія, метастази раку в кістковий мозок) |
Неліковані В12-дефіцитні анемії, фолієво дефіцитні анемії, залізодефіцитні анемії |
