- •Розділ 2. Дослідження системи крові
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •2.2.5. Диференціальна діагностика анемій та гемоглобінопатій
- •2.3. Лейкоцити – гетерогенна група клітин периферичної крові
- •2.3.1. Виділення та дослідження функціонального стану лейкоцитів
- •2.3.2. Дослідження апоптозу лейкоцитів периферичної крові
- •2.4. Дослідження системи гемостазу
- •2.4.1. Дослідження ролі тромбоцитів у процесі гемостазу
- •2.5. Дослідження клітин кісткового мозку
- •2.5.1. Виділення та дослідження морфології клітин кісткового мозку
- •2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку
- •2.6. Визначення імунологічних показників крові
- •Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •3. Гомеостатична функція.
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів
- •2.1.1.2. Визначення гематокритної величини
- •Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація і. Тодорова)
- •2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом
- •Визначення концентрації глюкози в сироватці крові
- •2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
- •2.1.1.5. Визначення загального вмісту білків сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •2.1.1.6. Електрофорез білків сироватки крові на папері
- •2.1.1.7. Електрофорез білків сироватки крові в агаровому гелі
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •Лейкоцитарний росток. Лейкоцити периферичної крові поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) і агранулоцити (лімфоцити, моноцити) (рис. 2.13).
- •2.1.2.1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2.1.2.2. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Різні розмірності вираження концентрації гемоглобіну
- •2.1.2.3. Визначення кількості еритроцитів в 1 л крові
- •2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
- •2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
- •2.1.2.6. Визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.7. Визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.8. Техніка виготовлення мазків крові
- •2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.1.1. Підрахунок кількості еритроцитів меланжерним методом
- •2.2.1.2. Визначення глікогену еритроцитів цитохімічним методом
- •2.2.1.3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •2.2.1.4. Визначення резистентності еритроцитів до кислотного гемолітика
- •Кінетика гемолізу еритроцитів
- •2.2.1.5. Виявлення базофільної зернистості еритроцитів
- •2.2.1.6. Безапаратне фракціонування еритроцитів крові у градієнті густини сахарози
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
- •1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.
- •2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.
- •2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
- •2.2.3.3. Забарвлення тотальних препаратів на гемоглобін солянокислим бензидином
- •2.2.3.4. Визначення вмісту лужностійкого гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
- •2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
- •2.2.3.7. Визначення фетального гемоглобіну на мазках крові
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
Ретикулоцит є попередником еритроцита. Ретикулоцит – це молода незріла клітини, позбавлена ядра, яка містить незначну кількість гемоглобіну. Ретикулоцит містять залишки ендоплазматичного ретикулуму і РНК в рибосомах. Діаметр ретикулоцита 9–11 мкм, має зернисто-нитчасту субстанцію. В крові циркулює 30–70·109/л ретикулоцитів. Час дозрівання ретикулоцитів – 4,5 дня, з них протягом 3 днів вони дозрівають у периферичній крові, після чого стають зрілими еритроцитами. Кількість ретикулоцитів у крові відображає еритропоетичну активність кісткового мозку. У жінок кількість ретикулоцитів є вищою, ніж у чоловіків. У новонароджених (за результатами дослідження пуповидної крові) кількість ретикулоцитів коливається в межах 20–60 %. Збільшення їхньої кількості в крові спостерігається при посиленій регенерації кровотворення, а зниження – при пригніченні кровотворної функції кісткового мозку. Ретикулоцити на мазку виявляють спеціальними методами забарвлення (суправітальними). Ретикулоцити зафарбовуються як кислими, так і основними барвниками, тому вони належать до поліхромафільних клітин крові.
2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
Принцип методу. Зернисто-сітчасто-нитчасту субстанцію молодих еритроцитів (ретикулоцитів) видно лише у випадку прижиттєвого (суправітального) фарбування, тобто без висушування і фіксації.
Обладнання. Вата, скарифікатор, штатив з пробірками, імерсійне масло, мікроскоп, предметні та шліфовані скельця, віконечко Фоніо, рукавиці.
Реактиви
1. Спирт – 70 º розчин.
2. Дезрозчин.
3. Барвники. Можна використовувати один з таких розчинів:
Блискучий крезиловий синій – 1 % розчин, приготовлений на 0,9 % розчині натрій хлориду або на 1 % розчині калій оксалату в 0,9 % розчині натрій хлориду.
Блискучий крезиловий синій – насичений розчин в абсолютному спирті. 1,2 г барвника розчиняють у 100 мл абсолютного спирту. Перемішують до повного розчинення барвника. Зберігають у посуді із темного скла.
Розчин барвника азуру І. Зважують азур І – 1 г, амоній оксалат – 1 г, натрій хлорид – 0,8 г. Розчиняють у суміші: етиловий спирт 96 % – 10 мл, дистильована вода – 90 мл. Перемішуємо до повного розчинення. Приготований розчин барвника у щільно закритому флаконі поміщають на 2–3 доби у термостат при температурі +37 °С, періодично енергійно перемішуючи. Потім барвник охолоджують до кімнатної температури і фільтрують через паперовий фільтр. Зберігають у посуді із темного скла.
Розчин барвника азуру II. Зважують азур II – 1 г, натрій цитрат – 5 г, натрій хлорид – 0,4 г та розчиняють на дистильованій воді – 45 мл. Перемішують до повного розчинення. Приготований розчин поміщають в колбу, закривають корком і тримають дві доби в термостаті при температурі +37 °С, періодично помішуючи. Для швидшого розчинення барвника, розчин підігрівають на слабкому вогні протягом 15–20 хв, не доводячи до кипіння. Потім охолоджують до кімнатної температури і фільтрують. Зберігають у посуді із темного скла.
Хід роботи