- •Розділ 2. Дослідження системи крові
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •2.2.5. Диференціальна діагностика анемій та гемоглобінопатій
- •2.3. Лейкоцити – гетерогенна група клітин периферичної крові
- •2.3.1. Виділення та дослідження функціонального стану лейкоцитів
- •2.3.2. Дослідження апоптозу лейкоцитів периферичної крові
- •2.4. Дослідження системи гемостазу
- •2.4.1. Дослідження ролі тромбоцитів у процесі гемостазу
- •2.5. Дослідження клітин кісткового мозку
- •2.5.1. Виділення та дослідження морфології клітин кісткового мозку
- •2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку
- •2.6. Визначення імунологічних показників крові
- •Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •3. Гомеостатична функція.
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів
- •2.1.1.2. Визначення гематокритної величини
- •Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація і. Тодорова)
- •2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом
- •Визначення концентрації глюкози в сироватці крові
- •2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
- •2.1.1.5. Визначення загального вмісту білків сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •2.1.1.6. Електрофорез білків сироватки крові на папері
- •2.1.1.7. Електрофорез білків сироватки крові в агаровому гелі
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •Лейкоцитарний росток. Лейкоцити периферичної крові поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) і агранулоцити (лімфоцити, моноцити) (рис. 2.13).
- •2.1.2.1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2.1.2.2. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Різні розмірності вираження концентрації гемоглобіну
- •2.1.2.3. Визначення кількості еритроцитів в 1 л крові
- •2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
- •2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
- •2.1.2.6. Визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.7. Визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.8. Техніка виготовлення мазків крові
- •2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.1.1. Підрахунок кількості еритроцитів меланжерним методом
- •2.2.1.2. Визначення глікогену еритроцитів цитохімічним методом
- •2.2.1.3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •2.2.1.4. Визначення резистентності еритроцитів до кислотного гемолітика
- •Кінетика гемолізу еритроцитів
- •2.2.1.5. Виявлення базофільної зернистості еритроцитів
- •2.2.1.6. Безапаратне фракціонування еритроцитів крові у градієнті густини сахарози
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
- •1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.
- •2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.
- •2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
- •2.2.3.3. Забарвлення тотальних препаратів на гемоглобін солянокислим бензидином
- •2.2.3.4. Визначення вмісту лужностійкого гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
- •2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
- •2.2.3.7. Визначення фетального гемоглобіну на мазках крові
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
Принцип методу. У разі одногодинної інкубації гемолізату еритроцитів периферичної крові при +55 °С термолабільний гемоглобін денатурує і випадає в осад, а термостабільний гемоглобін залишається в розчині.
Обладнання. Вата, скарифікатори, штатив з пробірками, піпетки, груші, дозатори, годинник, центрифуга, центрифужні пробірки, пробірки типу Еппендорф, рукавички, водяна баня, спектрофотометр чи фотоелектроколориметр.
Реактиви
1. Натрій цитрат – 5 % розчин або будь-який інший антикоагулянт.
2. Фізіологічний розчин – 0,85 % розчин натрій хлориду.
3. Фосфатний буфер – 0,1 М розчин, рН 7,4: для приготування буфера готують два розчини солей натрій фосфату. Розчин А – 7,8 г однозаміщеного натрій фосфату (NаН2РО4 × Н2О) доводять дистильованою водою до 500 мл; розчин В – 7,1 г двозаміщеного натрій фосфату (Nа2НРО4) доводять дистильованою водою до 500 мл. Змішують 19,2 мл розчину “А” і 80,8 мл розчину “В”, рН розчину доводять до 7,4.
4. Аміак – 0,04 % розчин (NН4ОН): 0,40 мл 25 % аміаку доводять до 25 мл дистильованою водою.
Хід роботи
Готують цитратну кров: до 0,1 мл крові додають 0,01 мл 5,0 % розчину натрій цитрату. Кров з антикоагулянтом переносять у пробірки типу Еппендорф. Еритроцити відділяють від плазми крові шляхом центрифугування цитратної крові в пробірках типу Еппендорф при 3 000 об/хв протягом 5 хв. Верхній шар плазми відсмоктують за допомогою шприца з довгою голкою і виливають.
Еритроцити з 0,1 мл цитратної крові відмивають двічі у 1,0 мл фізіологічного розчину. До осаду відмитих еритроцитів додають 0,5 мл дистильованої води і перемішують. Додають 0,5 мл 0,1 М фосфатного буфера (рН 7,4) і перемішують. Центрифугують 10 хв при 3 000 об/хв. Із супернатанту відбирають 0,2 мл забуференого гемолізату і вносять у пробірку з 3,4 мл 0,04 % розчину аміаку. Після перемішування визначають оптичну густину на спектрофотометрі у 10 мм кюветі при довжині хвилі 540 нм. Контрольним розчином є аміак. Дані цієї екстинкції (Е1) до інкубації приймають за 100 % гемоглобіну.
Забуферений гемолізат у кількості 0,5 мл інкубують у водяній бані при температурі +55 °С протягом 1 год, після чого центрифугують 10 хв при 3 000 об/хв. Із супернатанту відбирають 0,2 мл і вносять його у пробірку з 3,4 мл 0,04 % розчину аміаку. При довжині хвилі 540 нм визначають екстинкцію розчину Е2. Дані цієї екстинкції відповідають термостабільному гемоглобіну. Вміст термостабільного гемоглобіну вираховують за формулою:
де Х – відсоток термостабільного гемоглобіну (у нормі, на його частку припадає 90–92 % і більше). Процент термолабільної фракції становить 100 % – х.
2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
Принцип методу.
Обладнання. Штатив з пробірками, піпетки, груші, дозатори, годинник, центрифуга, центрифужні пробірки, пробірки типу Еппендорф, рукавички, спектрофотометр чи фотоелектроколориметр.
Реактиви
1. Щавлева кислота – 0,3 М розчин (молекулярна маса – 90,04): зважують 27 г і доводять об’єм розчину до 1 л.
2. Тіобарбітурова кислота – 0,05 М розчин (молекулярна маса – 144,2): 720 мг тіобарбітурової кислоти розчиняють у дистильованій воді і доводять об’єм до 100 мл.
3. Трихлороцтова кислота – 40% розчин: 40 г трихлороцтової кислоти розчиняють у дистильованій воді і доводять об’єм до 100 мл.
Хід роботи
Для приготування проби необхідно 3–5 мл гепаринізованої венозної крові, яку центрифугують 15 хв при 3 000 об/хв. Відбирають плазму, а еритроцитарну масу тричі промивають фізіологічним розчином, центрифугуючи протягом 5 хв при 3 000 об/хв. Відмиті еритроцити гемолізують дистильованою водою у співвідношені 1:3 і центрифугують 15 хв при 18 000 об/хв. Другий етап досліду – одержання супернатанту. Для цього до 2 мл еритроцитарної маси додають 1 мл 0,03 М розчину щавлевої кислоти. Потім суміш інкубують при 100 С протягом 1 год, охолоджують і додають 1 мл 40 % розчину трихлороцтової кислоти, обов’язково перемішують і центрифугують 10 хв при 3 000 об/хв.
Далі 2 мл супернатанту змішують з 0,5 мл 0,05 М розчину тіобарбітурової кислоти і суміш інкубують при 40 С протягом 40 хв. Через 20 хв після закінчення інкубації визначають оптичну густину в 10 мм кюветах проти дистильованої води при довжині хвилі 443 нм. Оптична густина 0,029 відповідає 1 % глікозильованого гемоглобіну.
