- •Розділ 2. Дослідження системи крові
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •2.2.5. Диференціальна діагностика анемій та гемоглобінопатій
- •2.3. Лейкоцити – гетерогенна група клітин периферичної крові
- •2.3.1. Виділення та дослідження функціонального стану лейкоцитів
- •2.3.2. Дослідження апоптозу лейкоцитів периферичної крові
- •2.4. Дослідження системи гемостазу
- •2.4.1. Дослідження ролі тромбоцитів у процесі гемостазу
- •2.5. Дослідження клітин кісткового мозку
- •2.5.1. Виділення та дослідження морфології клітин кісткового мозку
- •2.5.2. Цитохімічні дослідження клітин кісткового мозку
- •2.6. Визначення імунологічних показників крові
- •Розділ 2. Дослідження системи крові Організація роботи на практикумі “Дослідження системи крові”
- •2.1. Загальний аналіз крові
- •3. Гомеостатична функція.
- •2.1.1. Гематологічні дослідження
- •2.1.1.1. Техніка проколу шкіри пальця та взяття крові для клініко-біохімічних аналізів
- •2.1.1.2. Визначення гематокритної величини
- •Уніфікований мікрометод визначення гематокриту (загального об’єму еритроцитів, модифікація і. Тодорова)
- •2.1.1.3. Визначення концентрації глюкози в крові глюкозооксидазним методом
- •Визначення концентрації глюкози в сироватці крові
- •2.1.1.4. Глюкозотолерантний тест
- •2.1.1.5. Визначення загального вмісту білків сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •Алгоритм побудови калібрувального графіка для визначення загального білка сироватки крові
- •2.1.1.6. Електрофорез білків сироватки крові на папері
- •2.1.1.7. Електрофорез білків сироватки крові в агаровому гелі
- •2.1.2. Загальний клінічний аналіз крові
- •Лейкоцитарний росток. Лейкоцити периферичної крові поділяються на гранулоцити (нейтрофіли, еозинофіли, базофіли) і агранулоцити (лімфоцити, моноцити) (рис. 2.13).
- •2.1.2.1. Визначення швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •2.1.2.2. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Різні розмірності вираження концентрації гемоглобіну
- •2.1.2.3. Визначення кількості еритроцитів в 1 л крові
- •2.1.2.4. Розрахунок середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті
- •2.1.2.5. Розрахунок кольорового показника крові
- •2.1.2.6. Визначення кількості лейкоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.7. Визначення кількості тромбоцитів в 1 л крові
- •2.1.2.8. Техніка виготовлення мазків крові
- •2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові
- •2.2. Система еритрону
- •2.2.1. Дослідження морфології та функції еритроцитів
- •2.2.1.1. Підрахунок кількості еритроцитів меланжерним методом
- •2.2.1.2. Визначення глікогену еритроцитів цитохімічним методом
- •2.2.1.3. Визначення осмотичної резистентності еритроцитів
- •2.2.1.4. Визначення резистентності еритроцитів до кислотного гемолітика
- •Кінетика гемолізу еритроцитів
- •2.2.1.5. Виявлення базофільної зернистості еритроцитів
- •2.2.1.6. Безапаратне фракціонування еритроцитів крові у градієнті густини сахарози
- •2.2.2. Морфологічна ідентифікація та кількісний аналіз ретикулоцитів периферичної крові
- •2.2.2.1. Визначення кількості ретикулоцитів
- •1. Фарбування ретикулоцитів блискучим крезиловим синім безпосередньо на предметному склі.
- •2. Фарбування ретикулоцитів у пробірках.
- •2.2.2.2. Визначення швидкості дозрівання та добової продукції ретикулоцитів
- •2.2.3. Гетерогенна система гемоглобіну
- •2.2.3.1. Визначення концентрації гемоглобіну
- •Хід роботи
- •Хід роботи
- •2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
- •2.2.3.3. Забарвлення тотальних препаратів на гемоглобін солянокислим бензидином
- •2.2.3.4. Визначення вмісту лужностійкого гемоглобіну
- •Метод к. Зінгера
- •2.2.3.5. Кількісне визначення термолабільного гемоглобіну
- •2.2.3.6. Визначення вмісту глікозильованого гемоглобіну
- •2.2.3.7. Визначення фетального гемоглобіну на мазках крові
- •2.2.4. Серологічні дослідження крові
- •2.2.4.3. Визначення групи крові та резус-фактора людини за допомогою тест-реагентів «Цоліклон»
Хід роботи
Отримують кров шляхом скарифікації шкіри пальця. Готують цитратну кров: до 500 мкл крові додають 50 мкл 5 % розчину натрій цитрату (правильне співвідношення крові і антикоагулянту (в даному випадку натрій цитрату) 10:1. Кров з антикоагулянтом переносять у центрифужні пробірки. Якщо об’єм крові невеликий (від 0,2 до 0,5 мл), то можна проводити центрифугування в пробірках типу Еппендорф. Еритроцити відділяють від плазми крові шляхом центрифугування при 3 000 об/хв протягом 5 хв. Верхній шар (плазма) відсмоктують пастерівською піпеткою або за допомогою шприца з довгою голкою і виливають. Еритроцити тричі промивають охолодженим фізіологічним розчином (0,9 % розчин натрій хлористого) при 3 000 об/хв по 5 хв. Відмиті еритроцити гемолізують дистильованою водою у співвідношенні 1:2 (еритроцитарна маса : дистильована вода). Суміш перемішують протягом 10 хв і центрифугують 10 хв при 8 000 об/хв для відділення стром еритроцитів. За допомогою шприца з довгою голкою відбирають супернатант (гемолізат) і переносять в чисту пробірку Еппендорф.
Для визначення концентрації гемоглобіну з отриманого гемолізату відбирають 0,02 мл, додають 5 мл розчину Драбкіна і через 20 хв вимірюють екстинкцію розчину при довжині хвилі 540 нм (зелений світлофільтр) у кюветі шириною 10 мм проти контролю – розчину Драбкіна чи дистильованої води на спектрофотометрі чи фотоелектроколориметрі.
Концентрацію гемоглобіну обчислюють за формулою:
СНв = Е540 × 251 × 1,45,
де СНв – концентрація гемоглобіну в гемолізаті, г/л, або мг/мл; 251 – розведення; 1,45 – коефіцієнт перерахунку.
Клінічне значення. Низький рівень гемоглобіну свідчить про те, що є анемія. Але для того, щоб остаточно з’ясувати, яка анемія, потрібно зробити додаткові спеціальні дослідження. Наприклад, визначити показники обміну Феруму, до яких належить рівень сироваткового Феруму та феритину. Показник гемоглобіну може знизитися й після місячних у дівчаток, внаслідок різних гінекологічних недуг, нез’ясованих крововтрат у жінок, навіть незначної або постійної кровотечі з зубів та ясен.
2.2.3.2. Визначення гемоглобіну у фіксованих препаратах
Принцип методу. Гемоглобін при взаємодії із бензидином та етилгідропіритом утворює продукт, що має жовте і зеленувато-коричневе забарвлення.
Обладнання. Вата, скарифікатори, предметні скельця, шліфоване скло, скляні палички, піпетки, груші, дозатори, кювета для забарвлення препаратів, секундомір, мікроскоп, рукавички.
Реактиви
1. Метанол.
2. Етиловий спирт – 70 % і 96 % розчини.
3. Бензидин.
4. Пергідроль – 30 % розчин.
5. Інкубаційна суміш – 12 мг бензидину розчиняють у 2 мл 96 % етилового спирту, додають 5 мл спиртового розчину пергідролю (0,5 мл 30 % розчину пергідролю розчиняють у 4,5 мл 70 % етилового спирту). Інкубаційну суміш готують безпосередньо перед використанням.
6. Азур ІІ-еозин або фарба Романовського-Гімза.
Матеріал. Препарати тканинних культур, суспензія клітин, мазки-відбитки тощо.
Хід роботи
Отримують кров шляхом скарифікації шкіри пальця. Виготовляють мазки крові (див. п. 2.1.2.8). Висушений мазок крові фіксують 10−20 хв у метанолі, висушують, вміщують на 5−15 хв в інкубаційну суміш. Промивають у проточній воді, висушують і забарвлюють азур ІІ-еозином (20−30 хв) чи за Романовським-Гімза.
Оцінка результатів. У клітинах, що містять гемоглобін, відбувається кольорова реакція з утворенням продукту, забарвленого від жовтого до зеленувато-коричневого кольору залежно від вмісту у них гемоглобіну, у деяких випадках можливе легке забарвлення еозинофілів. Оцінку гемоглобіновмісних елементів на мазках проводять у режимі світлової мікроскопії за збільшення ×1 200 під імерсійною олією за шкалою +++, ++, +, 0. Для визначення клітин з позитивною пероксидазною реакцією на гемоглобін підраховують кількість клітин з різною інтенсивністю реакції (+++, ++, +, 0); всього рахують 1 000 клітин на мазку. За пропорцією визначають розподіл.