2.1.2.9. Підрахунок лейкоцитарної формули периферичної крові

Принцип методу. Лейкоцитарну формулу визначають у профарбованих мазках крові. Забарвлений препарат крові необхідно спочатку оглянути під збільшенням ×100 для оцінки адекватності клітинного розподілу і забарвлення. Збільшення об’єктиву ×100 також застосовується для виявлення різних цитоплазматичних включень у клітинах.

Обладнання. Профарбовані мазки крові, мікроскоп, скляні палички, імерсійна олія, клавішний лічильник.

Хід роботи

На забарвлений препарат крові за допомогою скляної палички наносять невелику краплю імерсійної олії. Проводять підрахунок лейкоцитів під мікроскопом за великого збільшення (об’єктив ×90, окуляр ×10 або ×15). Необхідно брати до уваги, що клітини в мазках крові розташовані нерівномірно. Великі клітини (моноцити, мієлобласти) трапляються переважно на периферії, уздовж верхнього і нижнього країв мазка, а дрібніші форми (лімфоцити, нейтрофіли та ін.) – ближче до середини, їх слід рахувати завжди за однією і тією ж схемою, а саме: половину клітин на поздовжньому боці, а іншу на протилежному. Підрахунок ведуть по зигзагу: 3–4 поля зору по краю мазка, потім 3–4 поля під прямим-кутом до середини мазка, потім продовжують підрахунок у 3–4 полях зору паралельно до краю і знову під прямим кутом до початкового рівня на мазку.

Ліпше рахувати в найтоншому місці ближче до краю мазка, де клітини лежать кожна окремо в один шар. Лейкоцитарну формулу зручно визначати за допомогою спеціального 11-клавішного лічильника. Знаходять 100 лейкоцитів і обчислюють співвідношення їхніх певних видів у відсотках.

Лейкоцитарна формула дає уявлення лише про відносні величини (у %). Тому, визначивши процентне співвідношення окремих видів клітин, вираховують абсолютні кількості, тобто скільки кожного виду клітин є в 1 мкл крові.

Приклад. Загальна кількість лейкоцитів в 1 мкл крові 5 000, з них лімфоцитів 60 %. Отже, абсолютна кількість лімфоцитів в 1 мкл крові:

Під час дослідження лейкоцитарної формули враховують так званий зсув ядер нейтрофілів – індекс зсуву ядер. Збільшення відсотка незрілих нейтрофільних клітин у периферичній крові називають зсувом ліворуч. Зменшення нормальної кількості паличкоядерних нейтрофілів і наявність гіперсегментованих ядер називається зсувом праворуч.

Індекс зсуву (ІЗ) обчислюють за такою формулою:

Нормальні значення. У нормі ІЗ дорівнює 0,06. Процентне співвідношення окремих форм лейкоцитів у крові дорослих людей у нормі наведено у таблиці:

Лейкоцити, тис. в 1 мкл	Мієлоцити	Метамієлоцити	Нейтрофіли		Еозинофіли	Базофіли	Лімфоцити	Моноцити
			Паличкоядерні	Сегментоядерні
4–9	–	–	1–6%	45–70%	0–5%	0–1%	18–40%	2–9%

Норми абсолютних кількостей окремих видів лейкоцитів в 1 мкл крові для дорослих людей:

паличкоядерні нейтрофіли	40–300
сегментоядерні нейтрофіли	2 000–4 200
еозинофіли	0–300
базофіли	0–65
лімфоцити	1 200–3 000
моноцити	90–600

Клініко-діагностичне значення. Збільшення кількості нейтрофілів у крові спостерігається зазвичай одночасно зі збільшенням загальної кількості лейкоцитів в 1 мкл крові. Нейтрофільний лейкоцитоз із зсувом ліворуч буває при гострих запальних процесах, гнійних інфекціях, різних інтоксикаціях, злоякісних новоутвореннях і деяких інфекційних захворюваннях (скарлатина, дифтерія, крупозна пневмонія). Зменшення кількості нейтрофілів спостерігається при деяких хронічних і вірусних інфекціях, під час дії іонізуючої радіації, при гіпопластичних станах кровотворення.

Збільшена кількість еозинофілів (еозинофільний лейкоцитоз) у крові спостерігається при різноманітних алергічних захворюваннях (бронхіальна астма, кропив’янка, харчові та фармакологічні ідіосинкразії, глистні інвазії).

Базофільний лейкоцитоз спостерігається при хронічному мієлолейкозі, у рентгенологів, які упродовж тривалого часу опромінювалися малими дозами, при гіпотиреозах, нефриті, цукровому діабеті, гострому гепатиті з жовтухою, на перших етапах менструації. Кількість базофілів зменшується після введення адренокортикотропного гормону і кортизону, при гострому лейкозі, гіпертиреозах.

Абсолютний лімфоцитоз (збільшення кількості лімфоцитів в 1 мкл крові) може спостерігатися у деяких фізіологічних (у ранньому дитинстві, після споживання значної кількості жиру) і патологічних станах (лімфаденозі, краснусі, вітряній віспі, коклюші, туберкульозі). Відносний лімфоцитоз (збільшення процентного вмісту лімфоцитів) з’являється на початку гострих інфекційних захворювань, під час тяжких септичних процесів, при лімфосаркомі, хронічних мієлозах.

Збільшення кількості моноцитів (моноцитоз) спостерігають при нагноєнні, лімфогранулематозі, скарлатині, вітряній віспі, сифілісі, деяких інфекційних захворюваннях, малярії, глистовій інвазії.