2. Обов'язки державних службовців

1. Обов'язок додер­жання Конституції України та інших актів законодавства України. Цей обов'язок безпосередньо випливає з принципу законності діяльності державної служби. Виконуючи свої по­садові обов'язки державний службовець повинен суворо дотри­муватись наданих йому повноважень, не зловживати владою, не здійснювати дій всупереч інтересам людини, суспільства і держави.

Стосовно державних службовців діє принцип — «дозволено тільки те, що передбачено законом». Прийняття управлінських рішень, здійснення інших дій поза межами своїх повноважень призводить до вчинення державним службовцем правопору­шення (дисциплінарного, адміністративного, кримінального). Перевищення своїх повноважень — це дії державного служ­бовця, які виходять за межі повноважень, закріплених за по­садою, яку він займає, і передбачених посадовою інструкцією (положенням) та іншими нормативно-правовими актами. Пере­вищення повноважень може мати місце у випадках здійснення дій: а) які відносяться до повноважень іншої посадової особи державного органу; б) які можуть здійснюватися тільки колегіально; в) які можуть здійснюватися і даною особою тільки за наявності у неї спеціальних повноважень (допуск до державної таємниці), або в особливих умовах (надзвичайного стану, вій­ськового стану тощо) — за їх відсутності; г) які не може здійс­нювати жодна посадова особа або державний орган (видання незаконного управлінського розпорядження).

2. Обов'язок недо­пущення порушень прав і свобод людини та громадянина. Він є продовженням обов'язку додержання Конституції Украї­ни та інших нормативно-правових актів, оскільки перелік основ­них прав і свобод людини передбачений саме в них. Конституційне визнані права та свободи людини і громадянина зобов'язують державу, через дер­жавні органи і державних службовців, неухильно охороняти їх та створювати дійовий механізм їхньої реалізації. Саме тому, виконуючи свої посадові обов'язки, державні службовці повинні здійснювати свою діяльність під кутом забезпечення реалізації прав і свобод людини. А це означає: своєчасне видання норма­тивно-правових актів, які пов'язані з реалізацією громадянами своїх прав і свобод; обов'язкову реєстрацію (в установленому чинним законодавством порядку) нормативно-правових актів, які стосуються прав і свобод громадян; організацію виконання законів, які регулюють права та свободи громадян; надання допомоги громадянам у реалізації їхніх прав і свобод тощо.

3. Обов’язок проводити ефективну діяльність в межах власних повноважень. Здійснення державними службовцями своїх посадових обов'язків повинно приводити до конкретних позитивних ре­зультатів, виявлятися у розробці і прийнятті нормативно-пра­вових актів, юридичних документів, здійсненні інших управлін­ських дій. Виконання тих чи інших посадових обов'язків завжди пов'яза­не певними часовими рамками. Ефективність державної служ­би багато в чому залежить від своєчасного виконання держав­ним службовцем тих завдань, обов'язків, розпоряджень і вка­зівок, які на нього покладаються. Тому важливо не просто виконати певне завдання, вказівку чи розпорядження, а вико­нати його саме вчасно, тобто до певного строку. Несвоєчасне їх виконання може призвести до порушення прав і свобод людини, завдання матеріальної шкоди чи інших наслідків, за які передбачається юридична відповідальність (дисциплінарна, цивільно-правова, адміністративна, кримінальна).

4. Обов'язок безпосе­редньо виконувати покладені на нього службові обов'язки, який проявляється в тому, що він повинен особисто здійсню­вати ті завдання, які передбачені посадовою інструкцією і не може доручати їх виконання іншим особам (родичам, знайо­мим, законним представникам, адвокату). Неможливість особис­тої участі державного службовця у виконанні покладених на нього повноважень є підставою для припинення державно-служ­бових відносин. Досить важливо чітко визначити в посадових інструкціях (положеннях) перелік повноважень щодо посади, яку займають державні службовці.

5. Обов'язок викону­вати: а) повноваження та завдання, які передбачені норматив­но-правовими актами і посадовими інструкціями (положення­ми); б) вказівки та розпорядження своїх керівників. Щодо останнього, необхідно зазначити, що керівником є та посадова особа, яка вирішує питання прийому на державну службу, про­ходження державної служби і припинення службових відно­син. Водночас, державний службовець звільняється від виконання вказівок і розпоряд­жень керівників, які суперечать чинному законодавству.

6. Обов'язок зберігати державну таємницю. Державна таємниця — це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборо­ни, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому чинним законодавством, державною та­ємницею і підлягають охороні державою. Правовою підставою режиму державної таємниці є Конституція України, закони Украї­ни «Про державну таємницю» (в редакції від 21.09.1999 р.), «Про інформацію».

7. Обов'язок постійно вдосконалювати організацію своєї роботи і підвищувати професійну кваліфікацію. Він передбачає необхідність постійно підтримувати і підвищувати державним службовцем рівня своєї кваліфікації, вести пошук нових форм і методів управлінської діяльності. Комп­лексна програма підготовки державних службовців, затверд­жена Указом Президента України від 9 листопада 2000 р., передбачає підготовку державних службовців, що відрізняються:

1) здатністю запроваджувати цінності демократичної, право­вої, соціальної держави та громадянського суспільства, неухиль­но відстоювати права і свободи людини і громадянина;

2) професійними уміннями і навичками, що ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, аналітичних здібностях та майстерності застосування засобів і методів управлінської науки;

3) стратегічним мисленням та особистісними якостями, необ­хідними для прийняття та успішної реалізації управлінських рі­шень.

8. Обов'язок сумлінно виконувати свої посадові обов'язки включає в себе низку таких складових, як своєчасне, точне, чітке, інтен­сивне. ефективне виконання покладених завдань. Сумлінність нерозривно пов'язана з творчістю та ініціативністю державного службовця.

3. Поняття і види обмежень при проходженні державної служби

Стосовно державних службовців чин­ним законодавством передбачаються обмеження при проходженні державної служби (стаття 16 Закону «Про державну службу). Указана стаття за своїм змістом має відсильний характер, оскільки в ній перед­бачається, що державний службовець не має права вчиняти дії, передбачені статтями 1 і 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією». Перш за все державний службовець не має права вчиняти корупцію і корупційні діяння.

Корупція - це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання мате­ріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Ознаки корупції: 1) може здійснюватися тільки особами, уповноваженими на виконання функцій держави; 2) дане діяння пов'язане з протиправним використанням осо­бами, уповноваженими на виконання функцій держави, наданих їм повноважень; 3) така діяльність має на меті одержання матеріальних благ, послуг, пільг та інших переваг.

Корупційне діяння це:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на вико­нання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій, матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою за фак­тичну (дійсну) вартість. Особливістю даного діяння є те, що уповнова­жена особа одержує матеріальні блага, послуги тощо з вико­ристанням певних «полегшень», на які вона не має права.

Водночас, не може бути визнано корупційним одержання осо­бою, уповноваженою на виконання функцій держави, винаго­роди, премії, інших матеріальних благ у зв'язку із викладаць­кою, творчою, науковою діяльністю або медичною практикою (наприклад, одержання гонорару за опубліковану книгу, заро­бітну плату за лекції, плату за консультації тощо).

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, кредитів або позичок, придбання цінних паперів, неру­хомості або іншого майна з використанням при цьому пільг або переваг, не передбачених чинним законодавством.

Суб’єкти корупції: 1) державні службовці; 2) посадові особи місцевого самоврядування, діяльність яких спрямована на здійснення повноважень місцевого само­врядування; 3) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати сільських, селищ­них, міських, районних, обласних рад.

Посадові особи, які не відносяться до державних службов­ців, не можуть бути суб'єктами корупції і корупційних діянь (наприклад, директор школи, ректор університету та ін.).

Стаття 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» передбачає вичерпний перелік діянь, які є обмеженнями для державних службовців. Так, державний службовець або інша особа, упов­новажена на виконання функцій держави, не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізич­ним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів або пільг з метою незаконного одержання за це мате­ріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або через посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, в якому вона працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва.

Державному службовцю заборонено виконувати роботи на умовах сумісництва. Під сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної ро­боти час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, органі­зації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Водночас, стаття 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» доз­воляє особі, яка виконує функції держави, займатися науковою, викладацькою, творчою діяльністю та медичною практикою. Відповідно до чинного законодавства не є сумісництвом: літературна робота, в тому числі робота по редагуванню, перекладу та рецензуванню окремих творів, яка оплачується з фонду авторського гонорару; технічна, медична, бухгалтерська та інша експертиза з разовою оплатою праці; педагогічна робота з погодинною оплатою праці в обсязі не більш як 240 годин на рік; виконання обов'язків медичних консультантів установ охорони здоров'я в обсязі не більш як 12 годин на місяць з разовою оплатою праці; керівництво аспірантами в науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах з оплатою їхньої праці з роз­рахунку 50 годин на рік за керівництво кожним аспіран­том; завідування кафедрою з оплатою в розрахунку 100 годин на навчальний рік; проведення консультацій науковими працівниками науко­во-дослідних інститутів, викладачами вищих навчальних закладів та інститутів в обсязі до 240 годин на рік з погодинною оплатою праці; робота учителів і викладачів середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-виховних закладів, а та­кож вищих навчальних закладів, організація та проведення екскурсій на умовах погодинної або відрядної оплати праці.

Крім вищеназваних загальних для всіх державних службов­ців обмежень, стаття 5 Закону «Про боротьбу з корупцією» передбачає також і спеціальні обмеження, які стосуються тіль­ки посадових осіб.

Так, державний службовець, який є посадовою особою, не має права також:

а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізич­ним та юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоеконо­мічної, кредитно-банківської та іншої діяльності з метою неза­конного одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище, у діяльність інших державних органів або посадо­вих осіб з метою перешкодити виконанню ними своїх повно­важень.

в) бути повіреним третіх осіб у справах державного орга­ну, діяльність якого він контролює.

Другий абзац статті 5 Закону «Про державну службу» перед­бачає пряму і категоричну заборону державним службовцям на участь у страйках. Враховуючи те, що державний службовець органічно пов'язаний з державою, здійснює свої повноваження від імені і за дорученням держави, він не може відмовлятися від виконання своїх обов'язків або вчиняти інші дії, які перешкод­жають нормальному функціонуванню державного органу (зни­ження темпів роботи, створення обстановки зниження ділової ак­тивності тощо).

Окрім вищеназваних, для окремих категорій державних службовців передбачаються й інші обмеження. Так, співробітни­ки Служби безпеки України повинні бути позапартійними (стат­тя 6 Закону «Про Службу безпеки України»), посадові особи митної служби не можуть бути членами політичних партій, працівники Міністерства оборони України зупиняють членство у політичних партіях на період роботи у Збройних Силах України (стаття 17 Закону «Про внесення змін до Закону України «Про Збройні Сили України»).