4. Організація державної служби у сша

Початок сучасної цивільної служби в США покладено в 1883 р. Законом про цивільну службу. Цим актом було відмінено систему "здобичі", відповідно до якої президент, який одержав перемогу на виборах, міг повністю замінити всіх посадових осіб. Закон ввів у дію нову систему (систему заслуг) і конкурсні іспити для призначення більшості посад.

Сьогодні основним нормативним актом у сфері цивільної служби США є Закон про реформу цивільної служби 1978 р. Цим законом створюються три незалежні органи - Управління по керівництву персоналом, Управління особливого радника і Рада по охороні системи заслуг. Крім того, Закон 1978 р. передбачив проведення щорічної оцінки роботи службовців, посилив їх заохочення шляхом більш широкого застосування премій і створив нову групу службовців - Службу старших керівників.

Службовці, які підпадають під юрисдикцію Управління по керівництву персоналом, поділяються на 18 розрядів (ступенів) а саме:

• 1-4 розряди - нижчий персонал;

• 5 - 8 розряди - виконавчий персонал;

• 9 - 14 розряди - середній керівний персонал;

• 15-18 розряди - вищий керівний персонал.

До Служби старших керівників віднесені посади 16-23 розрядів. Вони мають особливий порядок відбору, заохочення, просування, звільнення і пенсійного забезпечення.

Не всі федеральні службовці є цивільними службовцями. До їх числа не входять: посадові особи, що знаходяться на "урядовій службі" і змінюються новим президентом; військовослужбовці; обслуговуючий персонал урядових органів, який заміщується поза конкурсом, інші категорії службовців.

У США існує складна, детальна класифікація робіт і посад залежно від складності обов'язків і відповідальності, з якими тісно пов'язана оплата праці.

Управління по керівництву персоналом в США лише сприяє відомствам у роботі по підбору кадрів і не здійснює прямого набору.

Управління по керівництву персоналом збирає і розсилає спеціальну рекламну інформацію по укомплектуванню штатів міністерств і відомств; є спонсором бірж праці для спеціальних посад і працює з відомствами по розробці стратегічних планів укомплектування штатів. Набір кадрів у цивільній службі США децентралізований, основну міру відповідальності в цій сфері несуть міністерства і відомства, хоча керівники цих органів отримують реальну допомогу при наборі кадрів від відповідних центральних організацій.

Формування штату службовців може відбуватися на конкурсних засадах і шляхом позаконкурсних переміщень.

Конкурсний відбір може бути "внутрішнім" і "зовнішнім". Керівники в США вільні у вирішенні питання пошуку "внутрішніх" або "зовнішніх" кандидатів для укомплектування штатів, хоча більшість із них починає пошук саме з числа "внутрішніх" кандидатів.

Повноваження по формуванню штатів своїх службовців мають всі міністерства і відомства, при цьому посади класифікуються або Управлінням по керівництву персоналом, або керівниками вказаних державних органів, залежно від того кому ці повноваження надані.

Американський керівник може встановлювати спеціальні кваліфікаційні вимоги до посади, проте його повноваження в цій сфері є незначними.

При оцінці кандидатів основна увага приділяється перегляду документів, що виключає для більшості кандидатів контакт з комісією. Процес проведення оцінки спирається в основному на письмову доповідь кандидата. Найбільш важливим джерелом інформації про кандидатів для комісії є анкета, яка подається кожним кандидатом на розгляд. Вона дає інформацію про попередні посади, освіту, спеціальну підготовку тощо. Крім того, в обов'язковому порядку розглядається попередні оцінки роботи кандидата, його заохочення і нагороди.

За результатами роботи комісії кандидатів, залежно від набраної кількості балів, класифікують на тих, хто "придатний більше всього" і тих, хто "придатний". Максимальна кількість "придатних більше всього" кандидатів може значно змінюватися від 3 до 10 на одну посаду. Завданням комісії є також запис "придатний більше всього" кандидатів у сертифікат на просування. Цей запис робиться або в порядку убування кількісного значення оцінок, або за алфавітом.

Керівники можуть вибрати будь-якого кандидата, записаного в сертифікаті на просування, оскільки кандидати, затверджені як "придатні більше всього", мають рівні шанси на просування.

В США є певна специфіка у відборі кандидатів на посади вищих чиновників. Якщо відбір не робиться з формально встановленого фонду кандидатів міністерства або відомства, закон передбачає розгляд інших кандидатів з інших відомств і дозволяє комплектування штатів з неурядових джерел.

Такий порядок призначення на вищі адміністративні посади було введено наприкінці 60-х рр. президентом Джонсоном. Вищим адміністративним чиновником було надано особливого статусу, відповідно до якого будь-яка посадова особа вищої категорії може бути вільно переміщена з однієї установи в іншу. Таким чином, політичне керівництво має у своєму розпорядженні весь "вищий корпус" і може розставляти кадри на свій розсуд, що має метою наближення верхівки адміністраторів до політичного керівництва.

"Внутрішні" кандидати, які не пройшли конкурс, можуть попросити надати їм інформацію відносно своєї оцінки відповідності посадовим вимогам. Вони можуть також одержати пораду щодо майбутнього права стосовно того як обійняти ту чи іншу посаду. Ця інформація надається представниками відділів кадрів.

Формування персоналу державних органів може відбуватися також із "зовнішніх" джерел.

У США, коли міністерство або відомство хоче аби вакантну посаду обійняв "зовнішній" кандидат, воно просить Управління по керівництву персоналом надати список осіб (він називається сертифікат), які мають право бути призначеними на посаду. Керівник визначає вимоги за посадою. Сертифікат може складатися з відносно великої кількості імен, що перелічені в порядку отриманих оцінок. Керівникові необхідно відібрати з кращих кандидатів три "дійсних" кандидати.

Управління по керівництву персоналом забороняє проведення додаткових іспитів у міністерствах та відомствах для кандидатів, які успішно пройшли екзаменаційні випробування в цьому закладі. Проте ця заборона не заважає проведенню оцінки порівняльної якості кандидатів. Важливо, що керівник може вигідно використати ці методи оцінки, крім співбесіди, аби більш якісно провести відбір, але він не може використати результати цих додаткових засобів оцінки, тобто заперечувати проти будь-якого кандидата, записаного у сертифікаті.

У США за певних обставинах можуть здійснюватися позаконкурсні процеси формування штатів службовців. Зокрема існує п'ять ситуацій при наборі кадрів, де керівники можуть призначити людей поза конкурсом, а саме: перекласифікація; відновлення; перепризначення тимчасових службовців, переміщення і реклама в певних сферах підготовки, включаючи формальну підготовку і попередній план просування службовців.

У Законі про реформування цивільної служби 1978 р. значна увага приділяється політичній діяльності державних службовців. Ця діяльність, на відміну від Німеччини, значно обмежена. Виняток існує лише для вищих посадових осіб з найближчого оточення президента. Згаданий Закон включає також етичний кодекс державної служби.