План семінару

1. Поняття та елементи проходження державної служби

2. Стаж державної служби

3. Кадровий резерв державної служби

4. Випробування при заміщенні посади державного службовця

5. Атестація та щорічна оцінка діяльності державних службовців

Тематика контрольних робіт

1. Поняття проходження і просування по державній службі.

2. Кадровий резерв державної служби.

3. Поняття, принципи і механізм атестації державних службовців.

Література

1. Государственная служба в Украине и контроль за ее прохождением / Сборник нормативных актов о государственной службе. - X.: «Одиссей», 1999. - 352 с.

2. Ківалов С., Біла Р. Державна служба в Україні: Підручник.- Одеса: “Юридична література, 2003.-366 с.

3. Державне управління: теорія і практика / За загальною редакцією В.Б. Авер'янова — К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

4. Воронько О., Северин А., Олійник Д. Деякі актуальні питання атестації державних службовців // Вісник УАДУ. - 1998. - № 3. -С. 48-58.

5. Біла Л. Р. Основні етапи проходження державної служби та їх правове забезпечення // 36. наукових праць «Актуальні проблеми держави і права». Вип. 11. — Одеса: Юрид. літ., 2001. - С. 358-363.

6. Бедний О. І. Поняття та механізм атестації державних службов­ців // 36. наукових праць «Актуальні проблеми держави і права». Вип. 11. - Одеса: Юрид. літ., 2001. -С. 405-408.

Розділ 7. Підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації державних службовців

1. Поняття підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців. Стажування державних службовців

2. Основні напрямки державної політики щодо підготовки державних службовців

3. Система навчальних закладів щодо підготовки державних службовців

1. Поняття підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців. Стажування державних службовців

Становлення демократичної, правової, соціальної держави, інтеграція України в Європейське співтовариство, проведення адміністративної реформи і реформи системи державної служ­би передбачають підготовку державних службовців, здатних: неухильно відстоювати права і свободи людини і громадянина; володіючих професійними уміннями і навичками, які ґрунтуються на сучасних спеціальних знаннях, аналітичними здібнос­тями та майстерністю застосування засобів і методів управлін­ської науки, стратегічним мисленням та особистісними якостя­ми, необхідними для прийняття та успішної реалізації управ­лінських рішень.

Виходячи з принципу професіоналізму і компетентності державної служби, державні службовці зобов'язані постійно підвищувати свою професійну кваліфікацію (стаття 10 Закону “Про державну службу”). У свою чергу, держава створює дер­жавним службовцям умови для навчання і підвищення квалі­фікації у відповідних навчальних закладах (стаття 29 Закону).

Таким чином підготовка і підвищення кваліфікації держав­них службовців є важливим елементом інституту проходження державної служби. Професійна підготовка і підвищення квалі­фікації водночас відіграють важливу роль при атестацій дер­жавних службовців, конкурсному відборі, оцінці якості діяль­ності державних службовців, присвоєнні рангів тощо.

Важливе значення для організації державної служби має розмежування понять “підготовка”, “перепідготов­ка”, “підвищення кваліфікації”.

Професійна підготовка державних службовців — це здо­буття освіти відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня спе­ціаліста, магістра за спеціальностями, спрямованими для про­фесійної діяльності на державній службі, а також навчання в аспірантурі, докторантурі Української Академії державного управління при Президенті України, інших навчальних зак­ладах або наукових установах за спеціальностями освітньої галузі “Державне управління”; навчання за програмами функ­ціональної спеціалізації “Державна служба”.

Професійна підготовка управлінських кадрів для зайняття посад, віднесених до вищих категорій (управлінської еліти), забезпечується Українською Академією державного управління при Президенті України, її регіональними інститутами та вищими навчальним закладами, в першу чергу національними, а також шляхом захисту наукових дисертацій з проблематики державного управління та державної служби.

Важливе значення щодо удосконалення професійної підгото­вки державних службовців має міжнародне співробітництво з питань підготовки державних службовців. Пріоритетними на­прямками такого співробітництва є: 1) вивчення досвіду з формування змісту та організації нав­чання державних службовців відповідно до прогнозів со­ціально-економічного розвитку держави, регіону, певного адміністративно-територіального утворення; 2) розроблення концептуальних засад визначення змісту іс­питів та методики їх проведення для здійснення незалеж­ної та неупередженої оцінки якості професійного нав­чання державних службовців і професійної придатності до державної служби на певних посадах; 3) направлення слухачів і викладачів навчальних закладів на навчання до іноземних держав з метою вдосконалення фахової підготовки; 4) вивчення міжнародного досвіду управління державною службою та професійним навчанням державних служ­бовців; 5) розширення практики підготовки та обміну з іноземними партнерами необхідними для професійного навчання дер­жавних службовців навчально-методичними та довідково-інформаційними матеріалами тощо, в тому числі з вико­ристанням можливостей інформаційних технологій; 6) участь українських фахівців у міжнародних конгресах, се­мінарах, конференціях, симпозіумах, нарадах з питань державного управління та державної служби, професій­ного навчання державних службовців; 7) створення за міжнародної підтримки навчальних, дослід­ницьких, методичних та інших центрів з питань дер­жавної служби і професійного навчання державних служ­бовців.

Перепідготовка державних службовців — це здобуття освіти відповідного рівня спеціаліста, магістра за іншою спеці­альністю в межах, як правило, відповідної галузі знань.

Підвищення кваліфікації державних службовців — це навчання з метою оновлення та розвитку умінь і знань, необ­хідних для ефективного вирішення завдань професійної діяль­ності на державній службі. Підвищення кваліфікації державних службовців здійснюється у разі: зарахування до кадрового резерву; прийняття на державну службу; зайняття посади вищої категорії (протягом першого року); перед черговою атестацією державного службовця; наявності виробничих потреб.

Основними видами підвищення кваліфікації, які забезпечують її безперервність, є навчання: 1) за програмами тематичних постійно діючих та коротко­термінових семінарів, які проводяться з урахуванням потреб у підвищенні ефективності виконання посадових обов'язків і результатів щорічного проведення оцінки професійної діяльності державних службовців. Тематичні постійно діючі семінари організовуються органами дер­жавної влади та органами місцевого самоврядування із залученням навчальних закладів, освітню діяльність яких ліцензовано або акредитовано у галузі “Державне управ­ління”; 2) за програмами стажування державних службовців в ор­ганах державної влади та органах місцевого самовряду­вання, а також за кордоном; 3) шляхом самоосвіти за річними програмами, а також участі у наукових дослідженнях з проблематики державного управління.

Стажування державних службовців

Стажування є основним видом практичної підготовки дер­жавних службовців для заміщення державних посад. Порядок проходження стажування визначається Положенням про поря­док стажування у державних органах затвердженим постано­вою Кабінету Міністрів України від 1 грудня 1994 р.

Мета стажування - набуття практичного досвіду, перевірки про­фесійного рівня і ділових якостей особи, яка претендує на посаду державного службовця. Воно може проводитися у від­повідному державному органі терміном до двох місяців із збе­реженням заробітної плати за основним місцем роботи.

Стажування можуть проходити як особи, що вперше пре­тендують на посаду, так і державні службовці, які бажають зайняти більш високу посаду. Відбір кандидата на стажування проводиться з ініціативи органу, де має відбуватися стажуван­ня. При цьому необхідна письмова заява самого стажиста та згода відповідних керівників за місцем його стажування та основної роботи. Слід мати Стажування не про­ходять особи, які досягли пенсійного віку.

Зарахування на стажування, терміни та зміни порядку його проходження оформлюються наказом керівника державного органу, де проводиться стажування. Під час проходження ста­жування працівник повинен додержуватися правил внутріш­нього розпорядку державного органу, де він проходить стажу­вання. На період стажування за стажистом закріплюється державний службовець, відповідальний за стажування.

Зміст стажування визначається індивідуальним планом, який затверджується керівником структурного підрозділу органу, в якому проводиться стажування. Стажист під час проходження стажування повинен виконати індивідуальний план, про що подає керівникові державного органу доповідну записку з вис­новками керівника структурного підрозділу щодо можливості використання стажиста на державній службі, а за основним місцем роботи — стислий письмовий звіт. За результатами стажування у державному органі стажисту видається довідка для подання за основним місцем роботи.

Особа (не державний службовець), яка після успішного за­кінчення стажування виявила бажання працювати у даному державному органі, проходить конкурс відповідно до Положен­ня про порядок проведення конкурсу при прийнятті до органів державної виконавчої влади. При цьому їй надається перевага перед особами, які беруть участь у даному конкурсі, але не проходили стажування. Державний службовець після успішно­го закінчення стажування може бути переведений на посаду за рішенням керівника відповідного державного органу без кон­курсного відбору або зарахований до кадрового резерву дер­жавного органу.

Стажування проводиться з відривом від основної роботи. За працівником, направленим на стажування, зберігається його посада та заробітна плата за основним місцем роботи з подаль­шим урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати, відповідного до чинного законодавства. Стажисту за основним місцем роботи відшкодовуються також витрати на проїзд до місця стажування і назад, добові за час знаходження в дорозі та найом житла. Витрати, пов'язані із стажуванням спеціаліста, відшкодовуються підприємствам, установам і організаціям дер­жавним органом, який запросив спеціаліста на стажування за рахунок коштів, передбачених на утримання цього органу.