6. Сучасна модернізація державної служби в зарубіжних країнах

Витоки сучасної модернізації державної служби треба шукати у 80-х рр., коли перед урядами більшості промислове розвинених країн постало питання про необхідність скорочен­ня чисельності державних службовців. Було прийнято рішення: частину роботи державного апарату перевести на ринкові заса­ди, змінити бюрократичні методи методами ринкової еко­номіки. З цією метою провели розділ апарату за функціями: на одну частину апарату поклали розробку державно-політичного курсу в різних галузях, а на іншу - функції по втіленню цього курсу в життя.

Крім того, було внесено відповідні зміни с роботу відомств, у міжвідомчі відносини і способи фінансування. Прихильники такої реорганізації стверджували, що вона не ли­ше змінює способи функціонування держави, але й ставить бар'єри намаганням чиновників роздувати бюджет.

Прихильники модернізації намагалися змінити інституційну основу держави, щоб змінити поведінку як громадян, так і службовців державних установ шляхом введення нової структури стимулів. Пропонуючи відокремити розробку курсу від втілення цього курсу в життя, передбачалось, що органи уп­равління, які визначають політику, будуть виступати як сукуп­ний споживач, який укладає договір з оперативними органами. Які ж саме зміни передбачалися?

Перша зміна проводилася під гаслом "Дозвольте уп­равлінцям управляти", але його реальним змістом було уп­равління працівниками державних установ за допомогою фінан­сових важелів. У всіх сферах держави, хоча і різною мірою втра­тили своє значення вислуга років, час перебування на посаді, стаж, система кваліфікації і єдина система управління. Керівники отримали право наймати і звільняти, встановлювати індивідуальну шкалу заробітної плати, вводити гнучкий розклад робочого часу і визначати коло обов'язків окремих працівників.

Друга зміна полягала у гаслі "Керувати - щоб добивати­ся результатів". Сутність була у переносі уваги з того, що є "на вході" на "вихід", іншими словами - на результат.

У третю чергу модернізатори змінили структуру урядо­вого апарату, наблизивши її до моделі холдінгової кампанії, де функції планування і реалізації розведені.

І остання, четверта, зміна полягала в тому, що моно­полія відомств підривалася введенням конкурсного тендера. При цьому виходили з того, що ті, хто планує курс в тій чи іншій сфері і оплачує роботу по його проведенню, може належати до оперативних підрозділів чи фірм, як до "чорного ящика" в плані самостійного здійснення задачі за умову, що при необхідності, або у випадку його можна замінити іншим "чорним ящиком".

На думку німецьких вчених В.Кілліана, Ф. Шиднера, М. Вінда в процесі перетворення організації державної служби в підприємства, які надають послуги клієнтам, мова йде передусім про зміну норм, цінностей, поглядів і поведінки керівників і лише після цього - про введення нових організаційних структур, методів та інструментів менеджменту.

Один з таких шляхів - "якісний менеджмент, що направлений на задоволення запитів клієнтів". Це новий підхід в модернізації державної служби. Він характеризується наступними факторами.

- "Якісний менеджмент" - це спільні зусилля всіх учасників процесу модернізації незалежно від ієрархічних відносин в межах даної організації.

- Оптимізація процесів підвищення ефективності управління починається з розробки необхідної стратегії.

- Процес змін сконцентровано на тих видах діяльності і функціях, які приносять клієнту найбільшу вигоду.

- Організаційні зміни стосуються передусім комунікативних зв'язків, співпраці всередині організації, а також управління робочим процесом.

- Систематичний контроль і оптимізація всіх процесів за допомогою сучасної інформаційної техніки скорочують терміни запропонованих послуг, підвищують якість, клієнт отримує більше вигоди.

- Спільна робота співробітників організації, зовнішніх і внутрішніх консультантів збільшує можливості самооптимізації і саморегулювання в даній організації.

- Використовуються і розвиваються сукупні можливості співробітників організації.

Метод "якісного менеджменту" мотивує всіх учасників його реалізації до того, щоб вже в процесі змін брати на себе відповідальність за надання послуг, враховувати потреби своїх клієнтів і вступати в конкуренцію з іншими організаціями.

Розглядаючи шляхи модернізації державної служби в зарубіжних країнах, не можна не згадати про книгу американців Осборна і Геблера "Реорганізація урядової діяльності”. Десять правил, які перелічені в ній, вважаються класичними і такими, що забезпечують успіх адміністративної діяльності, а саме слід: бути у керма, а не плисти по хвилях; давати повноваження громадянам, а не лише надавати послуги; створювати конкуренцію, а не монополії; керувати діяльністю повинні накази, а не правила; орієнтуватися на результати, а не на виділені кошти; задовольняти потреби клієнтів, а не бюрократів; думати як підприємець - про вигоду, а не про витрати; попереджати події: інвестувати в профілактику, а не на лікування; децентралізувати повноваження; вирішувати проблеми шляхом розширення виконавської сфери, не обмежуючись публікуванням програм.