План семінару

1. Поняття самоменеджменту та його теоретична модель.

2. Основні методи самоменеджменту.

3. Самоменеджмент керівника.

Тематика контрольних робіт

1. Особиста текстологія (сомоменеджмент) державного службовця.

2. Самоменеджмент як засіб подолання бюрократизму на державній службі.

3. Досвід використання самоменеджменту на державній службі західних країн..

Література:

1. Дубенко С.Д. Державна служба в Україні: Навч. посібник для студентів.- К: Вид-во УАДУ, 1998. - 168 с.

2. Державне управління: теорія і практика / За загальною редакцією В.Б. Авер'янова — К.: Юрінком Інтер, 1998. - 432 с.

3. Токовенко В. Політичне керівництво та державне управління: проблеми взаємовідносин та оптимізація взаємодії. - К.: УАДУ, 2001. - 256 с.

4. Розвиток ефективності і професіоналізму у державній службі. -К.: Вид-во УАДУ, 2000. - 82.

5. Загороднюк С. Управлінське спілкування як засіб оптимізації професійної діяльності державних службовців // 36. Наук. Праць УАДУ. - К.: УАДУ, 2000. - Вип. 4. - С. 346-352.

6. Державний службовець в Україні (пошук моделі) / Ниж­ник Н.Р., Цвєтков В.В., Леліков Г.І., Крупчан О.Д., Дубенко С.Д.- К.: Ін-Юре, 1998.

Розділ 11. Зарубіжний досвід організації та функціонування державної служби

1. Загальні особливості організації державної служби в зарубіжних країнах

2. Досвід функціонування державної служби у Франції

3. Робота державної служби в Німеччині

4. Організація державної служби у США

5. Державна служба у Великій Британії

6. Сучасна модернізація державної служби в зарубіжних країнах

1. Загальні особливості організації державної служби в зарубіжних країнах

Державні службовці складають численну армію працюючих в будь-якій країні світу. Як в Україні, так і в зарубіжних країнах поняття "державний службовець" розглядається в широкому і вузькому розумінні. В широкому розумінні до державних службовців належать різні категорії працівників, зокрема вчителі і лікарі, працівники державних бібліотек, професори державних університетів, працівники пошти, телеграфу тощо. Власне державні службовці (у вузькому розумінні) - це особи, які наділені виконавчо-розпорядчими повноваженнями від імені держави. В деяких країнах їх зараховують до чиновників.

У багатьох зарубіжних країнах більш широку категорію державних службовців відносять до публічної служби, а власне державних службовців - до так званої цивільної служби. Останню розуміють як одну з різновидів публічної служби, її ядро, яке складають, передусім, службовці міністерств центрального і місцевого апаратів, котрі приймають участь у розробці та прийнятті рішень політичного характеру.

Крім цивільної служби, в країнах англосаксонського права виділяють сувору підпорядкованість державних службовців згідно з класами, рангами, розрядами, чинами. Відповідно до посад у службовій ієрархії закон поділяє чиновників у Франції та Німеччині - на чотири класи.

До складу класу, як правило, входять: адміністратори, професіонали, виконавці, вищі технічні службовці, канцелярські працівники, субклерки і обслуговуючий персонал. Найвище положення у класу адміністраторів. Вони обіймають посади голів департаментів міністерств, заступників секретарів міністерств, парламентських секретарів. Міністри, заступники міністрів до цього класу не належать - вони є політичними діячами.

На сходинку нижче стоять професіонали. Це - інженери, лікарі, архітектори, які працюють у складі міністерств та їхніх місцевих органів. Професіонали покликані оцінювати з наукової точки зору запропоновані політичні рішення.

Виконавці і вищі технічні службовці повинні реалізувати завдання, які їм доручені. Субклерки і обслуговуючий персонал є технічними працівниками.

У більшості країн світу вступ на державну службу відбувається або шляхом порівняння документів про рівень кваліфікації (свідоцтво про освіту, рекомендації з попереднього місця роботи тощо), які подаються претендентом (Німеччина, Швейцарія, Нідерланди, Данія), або шляхом спеціального іспиту (Англія, Канада).

Паралельно з конкурсним порядком заміщення посад (класифікована державна служба), існують політичні посади, які вільні від конкурсу.

Державні службовці користуються привілеями незмінності за партійно-політичними ознаками. Зміна уряду не тягне за собою звільнення чиновників. За винятком посад політичного характеру вони залишаються на своїх місцях.

Чиновники користуються дискреційними повноваженнями (тобто правом вирішувати справи на свій розсуд у межах закону) і несуть відповідальність за свої дії.

Відрізняють два види відповідальності чиновників: перед третіми особами і за порушення ними службових обов'язків безпосередньо перед державою. У першому випадку закон часто звільняє самого чиновника від відповідальності, за нього відповідає державний орган, в якому працює чиновник. З одного боку, держава таким чином виводить чиновника за межі відповідальності. А з іншого, орган управління бере відповідальність на себе, створюючи кращі умови для виправлення помилки. У свою чергу сам державний орган вживає заходи для покарання чиновника. По відношенню до держави передбачається необмежена особиста відповідальність державних службовців.

Часто при порівнянні систем державної служби в різних країнах їх поділяють на дві великі категорії - кар'єру (закриту) та посадову (відкриту) системи.

Кар'єрна система державної служби ґрунтується на ідеї державної служби як своєрідного лідера суспільства і розглядається як професія, що зумовлює підвищений соціальний статус і деякі привілеї для державних службовців.

У кар'єрній системі в основному використовується багатофункціональний підхід при відборі кандидатів. Вважається, що державний службовець повинен мати здібності, щоб обіймати різні посади протягом своєї кар'єри. На всіх рівнях прийому на службу в кар'єрній системі в ході конкурсу оцінюються не знання в якійсь конкретній формі, а загальна освіченість, ясність у висловлюванні думок, професійна спеціалізація, здібності до аналізу і узагальнення, висока культура.

При посадовій системі інший підхід. Працівники приймаються на конкретні посади, які потребують конкретних фахових знань, тобто це вузькоспеціалізований підхід. Проте слід зауважити, що у чистому вигляді наведений поділ не існує в жодній з країн.