2. Досвід функціонування державної служби у Франції

У Франції до державних службовців належать всі службовці держави - її законодавчих, виконавчих, судових органів. Крім державної служби, законом 1984 р. введено також публічну службу місцевих співтовариств.

Всі державні службовці поділяються на дві великі категорії. Першу складають цивільні службовці державної адміністрації, а також місцевих співтовариств і публічних установ. Правовий статус цих службовців регулюється Загальним уставом службовців держави і місцевих співтовариств, який складається з чотирьох законів.

Другу категорію складають військовослужбовці, працівники судів і парламенту, які мають свої спеціальні установи. Крім них спеціальні установи мають також працівники поліції, авіадиспетчери, деякі служби цивільної авіації.

У Франції існує таке поняття, як "корпус" службовців. Воно об'єднує службовців, які виконують однакову роботу і обіймають однакові посади (наприклад, корпус контролю об'єднує всіх інспекторів). Таких корпусів службовців майже 1 тис. і на членів корпусів, крім Загального уставу, розповсюд­жується ще їхні особливі устави.

Цивільні службовці залежно від важливості і складності роботи поділені також на чотири класи: А, В, С, Д. На клас А покладається вироблення управлінських рішень. На службовців класу В покладається реалізація вищезгаданих управлінських рішень. Клас С включає спеціалістів, а клас Д - це допоміжний персонал.

Крім класів і корпусів існують розряди (ранги), які при­своюються державному службовцю за результатами конкурсних іспитів.

У Франції діє складна система відбору державних служ­бовців. Причому конкурс вважається найкращим шляхом для претендента на ту чи іншу посаду. Проте самі вищі і нижчі посади не підпадають під кон­курсну систему: обіймання найвищих посад відбувається шля­хом призначення, а на найнижчі посади персонал набирається за допомогою тестів та іспитів за спеціальністю.

Конкурс проводиться або у вигляді іспитів, або за сту­пенями і званнями шляхом порівняння послужного списку кандидатів. Паралельно проводяться, як правило, три конкур­си: перший - для випускників вузів; другий - для кадрових службовців; третій - для тих, хто вступає у Національну адмі­ністративну школу.

Переміщення і просування по службі відбувається в се­редині корпусів, по класах і по розрядах. Можливо, наприклад, переміщення всередині одного і того ж корпусу службовців з однієї роботи на іншу в тому ж розряді, іноді із зміною місця проживання. Можливе просування вгору по ієрархії в тому ж корпусі, в тій же посаді, і в тій же установі.

Службовці просуваються також по розрядах і класах. По розрядах просування залежить від вислуги років: кожні 1,5-2 роки чиновнику, який успішно пройшов атес­тацію, присвоюється наступний розряд і більш висока заробітна плата. Якщо атестаційна оцінка погана, просування затримується, проте, незалежно від темпу, всі службовці просу­ваються по службі.

Для просування по класах подібний автоматизм не ха­рактерний, адже тут можливе просування або за вибором керівництва, або за конкурсом. Просування здійснюється на основі атестації - кожному службовцю його безпосереднім керівником дається щорічно оцінка в балах у вигляді розгорну­тої характеристики.

Державні службовці у Франції мають політичні і соціальні права. До перших належать: свобода совісті; свобода вступу до політичних партій і обіймання в них керівних посад; можливість висування своєї кандидатури на виборах із збере­женням посади на час і після виборів. Стосовно соціальних прав - службовці мають право на створення профспілок, на участь в управлінні установою, на страйки (проте деякі кате­горії службовців позбавлені такого права, а саме - поліцейські, працівники виховних установ, диспетчери повітряних ліній).

До обов'язків службовців входить: сумлінна праця на своєму робочому місці; збереження професійної таємниці; не­залежність від стороннього впливу; неможливість сумісництва в інших державних і приватних організаціях тощо.

Оплата праці службовців складається з трьох частин: ос­новного утримання, додаткової винагороди і соціальних пільг. На початку кар'єри службовці вдержують, як правило, меншу заробітну плату, ніж працівники підприємств і приватних фірм, але з роками утримання державного службовця зростає і під кінець служби він отримує більше ніж згадані категорії працюючих, що забезпечує йому стабільність і впевненість у завтрашньому дні.

До додаткових виплат належать: надбавки на проживання, надбавки на членів родини тощо. Що стосується соціальних пільг, то вони полягають передусім в особливому пенсійному забезпе­ченні, а також більш привілейованому соціальному забезпеченні.