Вправа «Продовжи речення»

Діти в колі. Педагог пропонує продовжити речення:

 Мені буває соромно, коли…

 Моя совість спокійна, коли я..

 Якщо мене мучить совість, то я…

Наприкінці педагог резюмує, що добре, коли совість не «спить», тоді людина вчиняє правильно і відчуває себе гарно.

Діємо самі

Створення власного етичного кодексу «10 не можна» (робота в групах)

Кожна група складає власний етичний кодекс з 10 пунктів. Потім презентує його, а учитель фіксує все на дошці. З усього, що запропонують учні, усі разом складають єдиний кодекс «10 не можна».

Тема 3. «хочу і можу»

Ключові ідеї. Людина не може жити без бажань. Вони бувають різними. Одні – ми здійснюємо самі, інші – за допомогою інших. Якщо є мрія, треба самому намагатися її досягти. „Хочу” – це моя мета та мої мрії. „Можу” – те, що можу зробити зараз. Щоб досягнути своєї мети, треба розуміти відмінність між „хочу” й „можу” та робити все, щоб її подолати.

Важливі запитання:

• Мрія і мета – це одне й те саме?

• Для чого людині мета, а для чого — мрії?

• У чому відмінність між мрією і метою?

• Що робити, щоб мрія перетворилася на мету?

Знадобляться: олівці, аркуші для малювання, предметні та сюжетні картинки; 2 паперові кола, різні за величиною для кожного учня; паперові ланцюжки; плакат із зображенням земної кулі.

Полілог 1:

- У когось “Хочу не дуже велике та галасливе. Воно вміє потерпіти, зачекати. А в декого!.. “Хочу” таке величезне, галасливе, вередливе, що про нього знають, чують усі люди на вулиці, в крамниці, в будинку. Покажіть руками, яке за розміром ваше “хочу”. Хочу – це те саме, що і багато? Чи вони чимось різняться?

Полілог 2:

- Які бажання є життєво необхідними, а які можуть бути простим хотінням, йти від вередування. Що таке мрія? Чи може хтось за людину здійснити її мрії? Бажано, але неможливо, щоб усі бажання виповнювалися. Якщо дуже чогось бажаєш, треба поступово й наполегливо йти до своєї мрії. Дуже важливо співвідносити свої бажання зі своїми можливостями.

Тексти

Тарган і метелик

М. Сименюра

Ми завжди з нетерпінням чекаємо уроку малювання. Цього разу завдання не з простих – зобразити метелика. У Віті вийшло просто чудово. Метелик, як живий, начебто випорхнув з літа і присів відпочити в альбом Віті. Учитель побачив, так і ойкнув. Довго хвалив кращого художника в класі. Андрій, метелик якого більше був схожий на таргана, ні з тих ні з сих узяв раптом і порвав малюнок Віті.

Нічого, Вітя ще намалює. Покаже мені, як правильно тримати пензля, штрихувати, переносити на папір світло і тіні. Я вчитимуся у Віті, і, може, і в мене теж вийде не гірше. А Андрій так і залишиться зі своїм тарганом.

Запитання для обговорення: Чиє „хочу” правильне, а чиє вередливе та зле? Чого хотів Андрій? Чи зможе він так стати кращим, тобто досягнути, чого хоче? А хто зможе? Завдяки чому?

Калоша

М. Пляцківський

Знайшла миша велику стару калошу, тільки-но подумала про те, що вона їй ні до чого, як бачить – кріт дибуляє.

• Твоя калоша? – питає у миші кріт, мружачись від сонечка.

• Моя, – відповідає миша.

• Віддай мені її!

• Якщо викопаєш для мене простореньку нірку, тоді віддам, – погодилася хитра миша.

Кріт швиденько взявся до роботи, нірку під дубом вирив та й каже миші: – Живи на здоров’я. А калошу я собі заберу.

Зраділа миша й побігла обживати свою нову квартиру. А кріт підхопив калошу та пішов далі. Йде та міркує: «І навіщо мені ця калоша?». Тільки зібрався її подалі у траву закинути, як бачить їжачиха сунеться.

• Твоя калоша? – поцікавилася їжачиха.

• Так, моя, – відповідає кріт.

• Віддай її мені! – стала просити їжачиха.

• Якщо принесеш мені з десяточок яблучок, що ти з минулої осені припасла, тоді віддам.

Притягла їжачиха на спині десяточок яблучок, кріт їх швиденько забрав і пішов собі.

А їжачиха подивилася на калошу і замислилася: «Що я з нею робитиму?». І так міркувала, і сяк – ні до чого і не додумалася. Тільки зібралася спересердя калошу голками проколоти, бачить – білочка стрибає назустріч по гілочках. Зістрибнула білка на землю, питає: – Твоя калоша?

• А то чия ж? – відповідає їжачиха.

• Віддай мені, якщо не жалко!

• Зірви мені найбільшу шишку, – тоді віддам. Та тільки дивись, щоб у ній жодного порожнього зернятка не було!

• Знайшла білка найбільшу шишку, принесла її у лапках їжачисі.

• От молодець! – похвалила їжачиха. – А тепер налущ мені зерняток – і бери свою калошу!

Не стала сперечатися білка, швиденько зерняток налущила. Задоволена їжачиха відійшла та визирає із-за куща: що білка з калошою робитиме?

А білка спочатку заклеїла листячками дірки в калоші. Потім змайструвала з тоненького прутика коромисло, а з великих жолудів відра – та пострибала до найближнього струмка. Наповнила калошу водою вщерть і давай своє пухнасте білченятко у цій ванні купати. Білченя виривається, фуркає, вовтузиться, бризки летять навсібіч та виблискують на сонечку.

Прибігла тут миша та й каже:

• Віддай мені, білко, калошу, а я тобі свою нірку подарую!

Придибуляв підсліпуватий кріт, та й просить:

• Віддай мені, білочко, калошу, а я тобі десяток яблучок подарую!

Виповзла з-під куща їжачиха, та ледь не плаче:

• Віддай мені, білко, калошу, а я тобі багато зерняток подарую.

Послухала їх білка та й відповідає:

• Нічого я від вас не візьму. А калоші мені зовсім не шкода. Приводьте своїх діточок та купайте, будь ласка!..

Тоді миші, кротові та їжачисі так соромно стало перед білкою, що якби вони могли почервоніти від сорому, то почервоніли б обов’язково».

Запитання для обговорення: Хто зі звірів найбільш вдало скористався знахідкою й чому? Яке бажання було в білочки? Якби вона не знайшла калошу, чим би могла скористатися?