1.1. Психологічні закономірності засвоєння філософських понять дітьми старшого дошкільного та молодшого шкільного віку

Дитина засвоює різноманітні поняття у різних видах діяльності, причому поняття, які сформувалися несвідомо — у процесі проживання різних ситуацій — називаються спонтанними. Поняття, які формуються у спеціально створеній навчальній ситуації з дотриманням певних вимог, введенням термінології, називаються теоретичними або науковими. Теоретичні поняття можуть не траплятися у повсякденному житті дитини, проте бути пов’язаними зі спонтанними поняттями опосередковано. Щоб теоретичне поняття стало доступним дитині, його пов’язують з конкретними проявами цього поняття, які дитина могла спостерігати в житті. Так, абстрактне поняття „рух” набуває конкретності, якщо включити його в певну ситуацію: рух у танці, по-різному рухаються тварини, рухається потяг, рухаються вуха, рухається час; що (хто) ще може рухатися?

Російські психологи (А. Марголісом, В Рубцов, М. Тєлєгін) описали тип спонтанних світоглядних уявлень дітей, який назвали „розумними образами”. Він полягає у тому, що дитина, відкриваючи для себе нове, теоретичне, незнайоме поняття через знайомий, конкретний образ, „опредмечує” його. Учені підтвердили, що старші дошкільнята та молодші школярі здатні сприймати не тільки зовнішній бік предметів довкілля, а й внутрішній, теоретичний. Таким чином, знання життєве, побутове у процесі навчання може перетворитися на наукове. Виходячи з описаних закономірностей формування понять, розглянемо, як треба організовувати процес їх засвоєння.

Формування поняття вкладається у визначений психологами алгоритм: організація чуттєвого сприймання ознак, властивостей предметів або явищ, формування уявлень про них або актуалізація раніше сформованих; організація розумової діяльності, спрямованої на виділення істотних ознак;

забезпечення узагальнення і словесного визначення суті поняття, позначення його відповідним терміном; організація закріплення сформованого поняття через репродуктивне відтворення його змісту; організація застосування засвоєного поняття у подібних і нових ситуаціях [3, с. 76–77].

Розглянемо цей алгоритм на прикладі формування поняття „дерево”:

• розглядаємо зображення різних дерев;

• визначаємо ознаки, спільні для них усіх (стовбур, гілки, листя);

• робимо висновок, що всі об’єкти належать до однієї групи та мають назву „дерева”;

• граємо в рослинне лото (треба закрити рослини, що належать до дерев);

• створюємо сторінку енциклопедії „Дерева”.

Цей алгоритм стосується конкретних понять.

Світоглядні уявлення та поняття формуються через діяльність, вчинок, саме тому пропонуємо, щоб головним, кульмінаційним моментом філософського заняття стало проживання нового знання в імітаційній грі, створеній ситуації або реальному житті. Адже філософія дуже часто має справу з поняттями абстрактними, які можна пізнати тільки через слово. Саме відчуття й проживання здобутого знання перетворить його на засвоєне, привласнене знання. Означений алгоритм буде справедливим і для формування абстрактних понять. Розглянемо цей алгоритм на прикладі формування поняття „реальне - уявне”: 1) спочатку називаємо та розглядаємо реально існуючі (або намальовані) речі та визначаємо — справжні вони чи ні. Називаємо речі, що їх визначили як справжні; 2) визначаємо, що допомогло встановити цю «справжність» (їх можна відчути на дотик, побачити, виконати з ними якусь дію тощо); 3) формулюємо певне правило: речі, які можна відчути, побачити, щось з ними зробити.., називаємо такими, що реально існують; 4) закріплюємо через гру вміння розрізняти реальні та уявні речі; 5) роздаємо малюнки або назви різних речей, пропонуємо переконати всіх, що ця річ реальна або уявна.

Отже, засвоєння конкретного поняття відбувається за алгоритмом: сприймання – відчуття – запам’ятовування - репродукування - застосування. Щоб діти засвоїли абстрактні поняття, треба навести їм низку конкретних простих та прийнятних прикладів, оскільки мислення дошкільників та молодших школярів наочно-образне, тож без „картинки” не можна забезпечити відчуття й формування уявлення.