Тема 11. «багатство і гроші»

Ключові ідеї. Гроші – досить неоднозначне явище в нашому житті. Без них неможливо існувати в сучасному суспільстві, проте іноді люди стають рабами грошей. Гроші не є цінностями, вони – тільки засіб задоволення потреб. Якщо „хочу” не буде безмежним, то грошей вистачатиме.

Важливі запитання:

- Що люди називають багатством? Що вважаєш багатством ти сам?

-Чи можна вважати багатством тільки гроші? Можна прожити без грошей?

- Навіщо людям гроші?

- Чи соромно бути бідним?

- Чи може людина бути багатою без грошей?

• Чи може людина, не маючи багато грошей, бути щасливою?

Знадобляться: аркуші паперу формату А4 для створення інтелектуальних карт, намальовані гроші, речі для продажу в магазині, аркушики паперу, скринька.

Полілог:

Обговоріть вираз: „Багатий не той, у кого більше, а той, хто потребує менше”.

Тексти

Ціна грошам

А. Неєлова

Василь з Надійкою ніколи не мали грошей. Зрозуміло, що вони не вміли й ними поводитися... Та що казати, навіщо дітям гроші – про них турбуються батьки та дають їм усе необхідне.

Гостював якось у батьків Василя та Надійки багатий родич та подарував дітям по золотому. „Ось, - говорить, - вам, дітки, грошенята – купіть собі, що захочеться”.

Діти розуміли, що за гроші можна купити будь-яку річ, а скільки заплатити треба – того не знали. От Василь і говорить:

• Я куплю собі вороного жеребця, такого, як у нашого сусіда, осідлаю його та буду верхи їздити.

• А я, - сказала Надійка, милуючись своїм червонцем, - куплю золотий годинник, такий, як тато подарував мамі до Різдва. Приємно мати годинник – прикладеш до вуха, вони, знай, відбивають своє тик-так.

• Звісно, приємно, - погодився Василь, - але й мій вороний кінь не гірший за твій годинник. Якщо не злякаєшся, дозволю якось тобі покататися.

• Не хвилюйся, хоробрості в мене вистачить, - відповіла сестра, - а за те, що ти дозволиш мені покататися на твоєму коні, я тобі дам пограти моїм годинником, тільки дивись, не розбий його.

• Заспокойся, цілими будуть! – самовпевнено відказав Василь, узяв Надійку за руку та побіг до батьків розповісти, що вони із сестрою хочуть купити за свої гроші. Ох і засмутилися діти, коли дізналися, що за один золотий не купиш ні коня, ні годинника з ланцюжком, і що на це треба багато грошей. Так прикро їм стало, що й дивитися не хочуть на свої гроші. Пішли до саду, всілися поряд та почали журитися через свої нездійснені мрії.

• Ішла повз саду жінка, бідно вдягнена, з нещасним обличчям. Побачила дітей, зупинилася та подивилася на них, наче хотіла сказати: „Пожалійте мене, милі діти, допоможіть!”.

Підбіг Василь до хвіртки, підізвав жінку та, показавши золотий, запитав: „Скільки можна купити на цей золотий хліба?”.

• Багато, - відповіла жінка, - мені з дітьми вистачило б на цілий тиждень.

• Ну так візьміть та купіть собі хліба, - сказав Василь.

• Візьміть і мій золотий, - сказала Надійка, простягаючи свої гроші.

Зраділа жінка, хотіла подякувати, але від хвилювання в неї зірвався голос, і вона заплакала радісними сльозами, якими давно не плакала. Дивлячись на неї, заплакали і діти... Тільки тепер вони дізналися про гроші.

Запитання для обговорення: Один золотий – це багато чи мало? Для кого це мало? Для кого — багато? Що визначає ціну грошей?