- •1.Аграрне право: поняття та особливості
- •2.Особливості аграрних правовідносин
- •3. Методи аграрного права:
- •4. Система ап і його співвідношення з іншими галузями права
- •5. Поняття та загальна хар-ка джерел ап
- •6. Класифікація джерел
- •7. Ку та зу як джерела ап
- •8. Підзаконні нормативні акти, як джерела ап
- •9. Локальні нормативні акти
- •10. Значення судової практики в регулюванні аграрних правовідносин.
- •11. Проблеми і шляхи удосконалювання аграрного законодавства України.
- •12. Класифікація суб'єктів аграрного права.
- •13. Поняття і види сільськогосподарських підприємств.
- •14. Правовий статус сільськогосподарських кооперативів і аграрних господарських товариств.
- •15. Правовий статус державних аграрних товаровиробників.
- •16. Правовий статус фермерських господарств.
- •17. Умови і порядок створення фермерського господарства.
- •18. Правовий статус особистих селянських господарств.
- •19. Правовий статус підсобних господарств промислових підприємств.
- •20. Правові гарантії забезпечення господарської самостійності с/г підприємств.
- •21. Реорганізація і ліквідація суб'єктів аграрного господарювання.
- •22. Особливості визнання сільськогосподарського підприємства банкрутом.
- •23. Особливості банкрутства фермерського господарства.
- •25. Правовий статус громадян як учасників аграрних правовідносин.
- •26. Права й обов'язки громадян – працівників сільськогосподарських підприємств.
- •27. Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
- •28. Права й обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу.
- •29. Право засновництва (участі) в аграрних корпоративних підприємствах.
- •30. Права й обов'язки засновників (учасників) сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
- •31. Органи управління та контролю у сільськогосподарських кооперативах
- •32.Органи управління та контролю у сільськогосподарських товариствах.
- •33. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
- •34.Поняття, сутність, принципи державного управління апк.
- •35.Форми і методи державного регулювання сільського господарства.
- •36.Ліцензування і патентування видів сільськогосподарської діяльності.
- •37.Загальна характеристика і система органів державного управління в апк.
- •38. Органи контролю та інспекції в апк.
- •39. Гарантії забезпечення законності при здійсненні державного управління апк.
- •40. Правовий режим майна в сільському господарстві. Фонди сільськогосподарських підприємств.
- •41. Право державної власності на майно в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •42. Право колективної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •43. Право приватної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •44. Гарантії і захист майнових прав сільськогосподарських підприємств.
- •45. Земельна правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств.
- •46. Право власності на землю сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.
- •47. Право орендного землекористування в аграрному виробництві.
- •48. Договір оренди землі: сторони, істотні умови, умови набуття чинності.
- •49. Право користування землею в сільському господарстві.
- •50. Зміст і реалізація права на земельну частку (пай).
39. Гарантії забезпечення законності при здійсненні державного управління апк.
Принцип законності, який є загальноправовим принципом. На ньому базується вся правова система України, притаманний він й аграрному праву. Цей принцип означає, що держава спрямовує свої зусилля на чітке і безумовне додержання законності в господарській діяльності з боку аграрних товаровиробників, а також з боку державних органів, що здійснюють регуляторну діяльність у сільському господарстві. Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принцип створення рівних правових і економічних умов для розвитку аграрних товаровиробників усіх форм власності та організаційно-правових форм. Відповідно до законодавства України (ч. 4 ст. 13 Конституції України) держава забезпечує захист усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Принцип свободи підприємницької діяльності. Цей принцип полягає в тому, що всі суб’єкти сільськогосподарського виробництва мають право здійснювати будь-які види діяльності, що не заборонені законом, з метою одержання прибутку. Однак, свобода підприємницької діяльності має певні, визначені законом межі та передбачає не тільки встановлення прав, а й виконання обов’язків (своєчасної сплати податків, виробництва якісної сільськогосподарської продукції, дбайливого ставлення до природних ресурсів, зокрема до землі, тощо), а також визначення статусу органів державної влади у сфері регулювання сільськогосподарської діяльності.
Принцип поєднання галузевого і територіального розвитку. Різноманітність кліматичних умов зумовлює виробництво певних сільськогосподарських культур у різних регіонах, і тому виникає потреба в їх переміщенні у ті регіони, де вони не вирощуються. Цим забезпечується встановлення балансу вирощування і споживання, а також постачання у відповідні регіони.
Принцип невтручання держави у безпосередню виробничо-господарську діяльність суб’єктів аграрного виробництва. В законодавстві України закріплено, що втручання у господарську діяльність сільськогосподарських підприємств з боку державних органів та їх посадових осіб не допускається. Збитки, заподіяні таким неправомірним втручанням, підлягають відшкодуванню за рахунок винних. Проте ці положення не обмежують права державних органів щодо здійснення контролю за господарською діяльністю аграрних товаровиробників.
Принцип аграрного протекціонізму. Через велику значущість та незамінність сільськогосподарської продукції для життєдіяльності людини і суспільства, а також об’єктивну специфіку аграрного виробництва (залежність від природнокліматичних умов, сезонність тощо) та скрутне становище аграрних товаровиробників на сьогодні виникає потреба у державній підтримці аграрного сектору економіки України.
