7. Ку та зу як джерела ап

Конституція України має найвищу юридичну силу і є основою всіх галузей права, в тому числі і аграрного. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (ст. 8 Конституції України).

Головні положення аграрного права сформульовані в Конституції України як основному закон держави. У ній закріплені основні норми, що стосуються державного устрою і компетенції держави в регламентації господарської діяльності взагалі, аграрного виробництва, зокрема. Суть в тому, що держава повинна вміти таким чином регулювати агропромислове виробництво, щоб створити рівновагу виробництва і попиту на сільськогосподарську техніку, з іншого боку. Крім цього, в Господарському кодексі України підкреслюється, що будь-яке втручання в господарську та іншу діяльність підприємств з боку держави не допускається. У ст. 85 п. 6 Конституції України встановлено, що Верховна Рада Україна «затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку та охорони навколишнього природного середовища». Кабінет Міністрів «розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України». Крім вищевказаного, Конституція України закріплює рівний доступ права кожного до права власності на землю через систему правових інститутів і галузей права. Положення Конституції визначають права, обов'язки і свободи людини і громадянина, які в рівній мірі відносяться і до працівників сільського господарства.

Надані Конституцією України права деталізуються, конкретизуються й охороняються нормами аграрного права.

Так, закріплене в ст. 13 Конституції право власності українського народу на землю, її надра і природні ресурси знайшло своє відображення в Земельному кодексі України, третій розділ якого закріпив право приватної власності громадян на землю.

Одним з основних джерел аграрного права бути закон України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 р. Крім загальних положень, що регулюють порядок створення, діяльності підприємств, закон регулює питання, пов'язані з матеріально-технічним забезпеченням, реалізацію продукції питання праці та оплати праці ФГ .

Одним з головних джерел аграрного права виступає закон «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України» від 01. 10. 90г., Який визначає пріоритетність соціального розвитку села, пріоритетність державних інвестицій, а також організаційно-правові форми пріоритетності їх розвитку.

З метою розширення виробничо-господарської діяльності, сервісного обслуговування сільськогосподарських підприємств і забезпечення зайнятості населення був прийнятий 17.07.1997 р. закон «Про сільськогосподарську кооперацію», який визначає: Види сільгоспкооперативів; Обов'язковість з державної реєстрації; Права та обов'язки членів кооперативів; Правовий режим землі і майна підприємства; Основи самоврядування; Господарська правоздатність кооперативів; Розподіл доходів. Аграрні перетворення на селі, які обумовлюють необхідність розширення господарської, сервісної, заготівельної, збутової діяльності селянства, а також розвиток підприємництва, зумовили необхідність прийняття Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію». Цей закон спрямований на забезпечення повної самостійності сільськогосподарських кооперативів, реалізацію їх можливостей як суб'єктів господарювання, визначення їх прав та обов'язків у здійсненні господарської діяльності. Він гарантує недопустимість втручання держави у здійснення господарських функцій сільськогосподарського кооперативу, обмеження його прав і інтересів з боку органів державної влади та управління. Закон забезпечує рівні права сільськогосподарських кооперативів з державними підприємствами, селянськими (фермерськими) господарствами, іншими суб'єктами господарювання.

Правове становище селянського (фермерського) господарства закріплює Закон України «Про селянське (фермерське) господарство».

Закон гарантує право громадян України на добровільне створення цих господарств, самостійність їх господарювання, рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі. Закон спрямований на створення умов для розвитку селянських (фермерських) господарств, виробництво ними товарної сільськогосподарської продукції, забезпечення раціонального використання і правового захисту цих господарств.

Він передбачає порядок утворення селянських (фермерських) господарств, порядок надання земельних ділянок, розміри, плату цих господарств за землю і т. ін.

Крім вищезазначених законів, до системи аграрного законодавства відносяться також такі закони як: Закон України «Про споживчі кооперативи», «Про охорону прав на сорти рослин», «Про карантин рослин» та ін..