44. Гарантії і захист майнових прав сільськогосподарських підприємств.

Держава гарантує недоторканність майна суб’єктів господарюван­ня взагалі, в тому числі в АПК, законодавчо забезпечує однакові умови захисту їх майнових прав. Згідно зі ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і госпо­дарювання, соціальну спрямованість економіки. Всі суб’єкти права власності рівні перед законом. Земля є основним національним багат­ством, що перебуває під особливою охороною держави. Право влас­ності на землю гарантується. Вилучення державою у суб’єкта господарювання його майна не допускається, за винятком випадків, перед­бачених законодавчими актами України.

Охорона та захист права власності, інших речових прав с/г підприємств здійснюються цивільно-правовими, господарсько-правовими, адміністративно-правовими та кримінально-правовими засобами. Крім того, трудове законодавство містить систему заходів дисциплінарного та матеріального характеру.

У сфері цивільно-правової охорони майнових прав сільськогосподарських підприємств найбільш поширеними є правові наслідки, що настають у разі невиконання зобов’язань. Ст. 610 ЦК: порушенням зобов’язання є його невиконання або вико­нання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (нена­лежне виконання). У разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання; зміна умов зобов’язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Ст. 1166 ЦК передбачає, що майнова шкода, завдана неправомірними рі­шеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Збит­ки, спричинені сільськогосподарському підприємству внаслідок по­рушення юридичними чи фізичними особами, а також державними органами, органами місцевого самоврядування його майнових прав, відшкодовуються йому відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до положень ГК, за порушення у сфері господарювання застосовуються господарські санкції. Такими визнаються заходи впливу на порушника у сфері господарювання, в резуль­таті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та (або) правові наслідки. До господарських санкцій належать: відшко­дування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Певні особливості, встановлені трудовим законодавством, мають місце при відшкодуванні шкоди працівником сільськогосподарського підприємства, спричиненої при виконанні трудових обов’язків. Умо­вами притягнення до матеріальної відповідальності працівника сіль­ськогосподарського підприємства є протиправна поведінка працівника, наявність прямої дійсної шкоди, вини працівника і причинного зв’язку між поведінкою та шкодою. Шкода, спричинена працівником сільськогосподарського підпри­ємства, відшкодовується за розпорядженням адміністрації (органів управління) згідно з трудовим законодавством та статутом підприєм­ства або ж за рішенням суду.

До адміністративно-правових засобів охорони майнових прав сіль­ськогосподарських підприємств слід віднести закріплення в законодав­стві України приписів щодо відповідальності за вчинення правопору­шень. До адміністративних правопорушень відносно майна сільськогос­подарських підприємств належать дрібне розкрадання майна шляхом крадіжки, шахрайства, розтрати або зловживання посадовим станови­щем. Адміністративна відповідальність настає також за використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного режиму використання земель, потраву посівів.

Кримінально-правова охорона майнових прав сільськогосподар­ських підприємств здійснюється шляхом реалізації правових приписів, закріплених у КК України стосовно відповідальності за вчинення зло­чинів, до яких належать: злочини проти власності, злочини у сфері господарської діяльності, екологічні злочини.