- •1.Аграрне право: поняття та особливості
- •2.Особливості аграрних правовідносин
- •3. Методи аграрного права:
- •4. Система ап і його співвідношення з іншими галузями права
- •5. Поняття та загальна хар-ка джерел ап
- •6. Класифікація джерел
- •7. Ку та зу як джерела ап
- •8. Підзаконні нормативні акти, як джерела ап
- •9. Локальні нормативні акти
- •10. Значення судової практики в регулюванні аграрних правовідносин.
- •11. Проблеми і шляхи удосконалювання аграрного законодавства України.
- •12. Класифікація суб'єктів аграрного права.
- •13. Поняття і види сільськогосподарських підприємств.
- •14. Правовий статус сільськогосподарських кооперативів і аграрних господарських товариств.
- •15. Правовий статус державних аграрних товаровиробників.
- •16. Правовий статус фермерських господарств.
- •17. Умови і порядок створення фермерського господарства.
- •18. Правовий статус особистих селянських господарств.
- •19. Правовий статус підсобних господарств промислових підприємств.
- •20. Правові гарантії забезпечення господарської самостійності с/г підприємств.
- •21. Реорганізація і ліквідація суб'єктів аграрного господарювання.
- •22. Особливості визнання сільськогосподарського підприємства банкрутом.
- •23. Особливості банкрутства фермерського господарства.
- •25. Правовий статус громадян як учасників аграрних правовідносин.
- •26. Права й обов'язки громадян – працівників сільськогосподарських підприємств.
- •27. Право членства в сільськогосподарських підприємствах кооперативного типу.
- •28. Права й обов'язки членів сільськогосподарських підприємств кооперативного типу.
- •29. Право засновництва (участі) в аграрних корпоративних підприємствах.
- •30. Права й обов'язки засновників (учасників) сільськогосподарських підприємств корпоративного типу.
- •31. Органи управління та контролю у сільськогосподарських кооперативах
- •32.Органи управління та контролю у сільськогосподарських товариствах.
- •33. Розвиток підприємництва в сільському господарстві
- •34.Поняття, сутність, принципи державного управління апк.
- •35.Форми і методи державного регулювання сільського господарства.
- •36.Ліцензування і патентування видів сільськогосподарської діяльності.
- •37.Загальна характеристика і система органів державного управління в апк.
- •38. Органи контролю та інспекції в апк.
- •39. Гарантії забезпечення законності при здійсненні державного управління апк.
- •40. Правовий режим майна в сільському господарстві. Фонди сільськогосподарських підприємств.
- •41. Право державної власності на майно в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •42. Право колективної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •43. Право приватної власності в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.
- •44. Гарантії і захист майнових прав сільськогосподарських підприємств.
- •45. Земельна правосуб'єктність сільськогосподарських підприємств.
- •46. Право власності на землю сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств.
- •47. Право орендного землекористування в аграрному виробництві.
- •48. Договір оренди землі: сторони, істотні умови, умови набуття чинності.
- •49. Право користування землею в сільському господарстві.
- •50. Зміст і реалізація права на земельну частку (пай).
12. Класифікація суб'єктів аграрного права.
Суб'єкти аграрного права – це виробники сільськогосподарської продукції, що володіють відособленим майном, наділені спеціальною правоздатністю і дієздатністю (правосуб'єктністю), господарська діяльність яких здійснюється при використанні землі як основного засобу виробництва для забезпечення населення міста і села необхідними продуктами харчування, сировиною і продовольством рослинного і тваринного походження.
Суб'єктів аграрного господарювання можна класифікувати за різними критеріями.
За юридичним статусом всі суб'єкти аграрного господарювання поділяються на юридичних і фізичних осіб. Серед останніх вирізняються фізичні особи, які ведуть особисте селянське господарство для задоволення особистих потреб у с/г продукції, надлишки якої реалізуються на ринках.
За
формою власності
аграрні
товаровиробники, згідно з ЦК — на
юридичних осіб приватного права
(створюються на підставі установчих
документів,
як
правило, на договірних засадах) та
юридичних осіб публічного права
(створюються розпорядчим способом на
підставі акта ОДВ або ОМС). Також
за цим критерієм поділяють на:
1) суб'єкти, засновані на приватній
власності (селянські (фермерські)
господарства тощо); 2) на колективній
формі власності, тобто спілки селян,
сільськогосподарські виробничі
кооперативи тощо, а також виробники
(підприємці) корпоративного типу: АТ,
ТОВ тощо; 3) на державній формі власності
і такі суб'єкти, як державні підприємства
(науково-дослідні організації,
сільськогосподарські радгоспи-технікуми
і т. ін.); 4) на змішаній формі власності,
тобто на декількох формах власності в
їх поєднанні: приватної і державної,
державної і колективної, приватної,
державної і колективної, в тому числі
з іноземним інвестором тощо.
За суб'єктним складом аграрні товаровиробники поділяють на українські та спільні за участю іноземного інвестора. Згідно зі ст. 63 ГК підприємство, створене відповідно до вимог законодавства України, в статутному фонді якого не менш як 10% становить іноземна інвестиція, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.
Залежно від організаційно-правових форм суб'єкти аграрного права розмежовуються на дві групи: підприємства кооперативного та підприємства корпоративного типу. Їх спільними рисами є те, що це – юридичні особи, які мають спеціальну правоздатність і дієздатність, можуть набувати прав та юридичних обов'язків, бути позивачами і відповідачами в суді. Особливість аграрних підприємств кооперативного типу полягає в тому, що вони, передусім, об'єднують трудову діяльність, тобто кожен член такого підприємства повинен особисто в ньому працювати. Всі члени такого підприємства мають право брати участь в управлінні діяльністю підприємства. Суттєвою особливістю правосуб'єктності підприємств корпоративного типу є те, що вони насамперед об'єднують капітал, а не свою трудову участь. Господарські товариства створюються на основі укладення установчого договору, який має вирішальне значення для учасників такого підприємства у зв'язку з тим, що установчий договір регламентує відносини між учасниками господарського товариства залежно від їх частки у статутному фонді підприємства
За кількістю працівників та обсягом валового доходу с/г підприємства поділяють на малі, середні та великі. Малими визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує 70 мільйонів гривень. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 250 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму 100 мільйонів гривень. Усі інші підприємства - середні.
