41. Право державної власності на майно в сільському господарстві: суб'єкти, об'єкти, зміст.

Ст. 139 ГК України майно визначається як сукупність речей та інших цінностей (зокрема, нематеріальні активи), що мають вартіс­не визначення, виробляються чи використовуються суб’єктами госпо­дарювання та відображуються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.

Ст. 73 ГК України державне уні­тарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини держав­ної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Державне унітарне підприємство не несе відповідаль­ності за зобов’язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні під­приємства або казенні підприємства. Майно таких підприємств пере­буває у державній власності і закріплюється за такими підприємства­ми на праві господарського відання (для державних комерційних під­приємств) чи на праві оперативного управління (для казенних підпри­ємств).

Об’єкти: Статутний фонд (складений капітал) державних підприємств, у тому числі сільськогосподарських, утворюється орга­ном, до сфери управління якого вони входять, до реєстрації їх як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду вста­новлюється законом (для державних сільськогосподарських підпри­ємств).

Крім передання майна до статутного фонду (складеного капіталу) засновником, джерелами формування майна державних та комунальних сільськогосподарських підприємств можуть виступати також посіви та насадження сільськогосподарських культур, розведення продуктивної і робочої худоби, птиці, бджолосімей, зведення у встановленому поряд­ку виробничих, житлових, культурно-побутових та інших будівель і спо­руд, використання наявних на земельних ділянках загальнопоширених корисних копалин, лісових угідь і водних об’єктів.

Суб’єкти: держава в особі уповноважених органів.

Зміст: У статті 136 ГК України право господарського відання визначаєть­ся як речове право державного сільськогосподарсько­го підприємства, яке володіє, користується та розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з об­меженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених законами. Звісно, власник майна, закріпленого на праві господарсько­го відання за суб’єктом підприємництва, здійснює контроль за вико­ристанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, однак не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Право оперативного управління визначається як речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується та розпоряджа­ється майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених законами, а також власником майна (уповно­важеним ним органом). Власник майна, закріпленого на праві опера­тивного управління за суб’єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також май­но, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням (ст. 137 ГК України).

Підприємства, які володіють майном на основі права оперативного управління, відповідають за своїми зобов’язаннями коштами та іншим майном, що є в їх розпорядженні, крім основних фондів. У разі не­стачі у нього таких коштів та майна відповідальність несе власник, тобто держава.