6.2. Наукові документи та наукові видання

Структурною одиницею, що характеризує інформаційні ресурси і інформаційні продукти з кількісного боку, є науковий документ, під яким розуміється матеріальний об'єкт, що містить науково-технічну інформацію і призначений для її зберігання і використання.

Залежно від способу представлення інформації розрізняють документи [3, c. 97 – 105]: текстові (книги, журнали, звіти і ін.), графічні (креслення, схеми, діаграми), аудіовізуальні (звукозаписи, кино- і відеофільми), машиночитабельні (з бази даних, з мікрофотоносіїв) та ін.

Крім того, документи підрозділяються на первинні (безпосередньо містять результати наукових досліджень і розробок, нові наукові відомості або нове осмислення відомих ідей і фактів) і вторинні (результати аналітико-синтетичної і логічної переробки одного або декількох первинних документів або вміщують зведення про них).

Як первинні, так і вторинні документи підрозділяються на опубліковані і неопубліковані. При наявності в неопублікованих документах цінної інформації, що випереджає відомості в опублікованих виданнях, органи НТІ повинні оперативно поширювати ці документи за допомогою новітніх засобів репродукції.

До первинних документів належать: книги (неперіодичні текстові видання об'ємом понад 48 сторінок); брошури (неперіодичні текстові видання об'ємом понад чотири, але не більше 48 сторінок).

Книги і брошури підрозділяються на платні і безкоштовні, а також на наукові, учбові, офіційно-документальні, науково-популярні і, нарешті, по галузях науки і наукових дисциплінах. Серед книг і брошур важливе наукове значення мають монографії, що містять усестороннє дослідження однієї проблеми або теми і що належать одному або декільком авторам, а потім збірки наукових праць, що містять ряд творів одного або декількох авторів, реферати і різні офіційні або наукові матеріали.

Для учбових цілей видаються підручники і навчальні посібники (учбові видання). Це неперіодичні видання, що містять систематизовані відомості наукового і прикладного характеру, викладені у формі, зручній для викладання і вивчення.

Деякі видання, що публікуються від імені державних або суспільних організацій, установ і відомств, називаються офіційними. Вони містять матеріали законодавчого, нормативного або директивного характеру.

Найбільш оперативним джерелом НТІ є періодичні видання, що виходять через певні проміжки часу, постійним для кожного року числом номерів. Традиційними видами періодичних видань є газети і журнали. До періодичних також відносять ті видання, що продовжують певну тематика через невизначені проміжки часу, у міру накопичення матеріалу.

Такими вважаються збірки наукових праць інститутів, вузів, наукових суспільств, що публікуються без строгої періодичності під загальним заголовком «Праці», «Вчені записки», «Вісті» і ін.

До спеціальних технічних видань відносять нормативно-технічну документацію, що регламентує науково-технічний рівень і якість створюваної продукції (стандарти, інструкції, методичні вказівки).

Стандарт – нормативно-технічний документ, що встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкту стандартизації і затверджений компетентним органом. В Україні діють чотири категорії стандартів: міжнародні; державні; галузеві; стандарти підприємств (об'єднань).

Залежно від змісту стандарти включають: технічні умови і вимоги; параметри і розміри; типи; конструкції; марки; сортаменти; правила приймання; методи контролю; правила експлуатації і ремонту; типові технологічні процеси і тому подібне. По приналежності стандарти підрозділяються на вітчизняні, країн – членів СЕВ, національні зарубіжних країн, фірм й асоціацій, міжнародних організацій.

Важливе значення для постановки науково-дослідних робіт має патентна документація, що є сукупністю документів, що містять відомості про відкриття, винаходи та інші види промислової власності, а також відомості про охорону прав винахідників. Патентна документація має високу міру достовірності, оскільки піддається ретельній експертизі на новизну і корисність.

Первинні неопубліковані документи можуть бути розмножені у необхідній кількості екземплярів і користуватися правами видань (рукописи і коректурні відтиснення є проміжними етапами поліграфічного процесу і не відносяться до наукових документів).

До основних видів неопублікованих первинних документів відносяться: науково-технічні звіти, дисертації, депоновані рукописи, наукові переклади, конструкторська документація, інформаційні повідомлення про проведені науково-технічні конференції, з'їзди, симпозіуми, семінари.

Вторинні документи і видання підрозділяють на довідкові, оглядові, реферативні та бібліографічні. У довідкових виданнях (довідники, словники) містяться результати теоретичних узагальнень, різні величини та їх значения, матеріали виробничого характеру.

У оглядових виданнях міститься концентрована інформація, отримана в результаті відбору, систематизації і логічного узагальнення відомостей з великої кількості першоджерел по певній темі за певний проміжок часу.

Розрізняють огляди аналітичні і реферативні. Працівники бібліотек часто готують бібліографічні огляди, що містять характеристики первинних документів як джерел інформації, що з'явилися за певний час або об'єднаних якою-небудь загальною ознакою.

Реферативні видання (реферативні журнали, реферативні збірки) містять скорочений виклад первинного документа або його частини з основними фактичними відомостями і виводами. Реферативний журнал – це періодичне видання журнальної або карткової форми, що містить реферати опублікованих документів. Реферативна збірка – це періодичне, таке, що продовжується або неперіодичне видання, що містить реферати неопублікованих документів.

Бібліографічні покажчики є виданнями книжкового або журнального типу, що містять бібліографічні описи опублікованих видань. Залежно від принципу розташування бібліографічних описів покажчики підрозділяються на систематичні (описи розташовуються по областях науки і техніки) і наочні (описи розташовуються в порядку перерахування найважливіших предметів відповідно до наочних рубрик, розташованих в алфавітному порядку).

Вторинні неопубліковані документи включають реєстраційні та інформаційні карти, облікові картки дисертацій, покажчики депонованих рукописів і перекладів, картотеки «Конструкторська документація на нестандартне устаткування», інформаційні повідомлення. До них прийнято відносити також вторинні документи, які публікуються, але розсилаються по підписці.