9.2. Юридичні особи як суб’єкти наукової діяльності

Другу групу суб'єктів наукової та науково-технічної діяльності відповідно до ЗУ «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 6 квітня 2000 року становлять юридичні особи, до яких відносяться [2, c. 65 – 67]:

• наукові установи;

• наукові організації;

• вищі заклади освіти III – IV рівнів акредитації;

• громадські організації з наукової та науково-технічної діяльності.

При цьому науково-дослідна (науково-технічна) установа визначена як юридична особа незалежно від форми власності, що створена в установленому законодавством порядку, для якої наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт.

Отже, до ознак наукової установи віднесено загальні ознаки юридичної особи (створена у встановленому законом порядку), спеціалізація – наукова або науково-технічна діяльність є основною і становить понад 70 відсотків загального річного обсягу виконаних робіт. Проте в зазначеному законі не врегульовані відносини з надання наукових послуг науково-дослідними (науково-технічними) установами. Очевидно, що тут повинні застосовуватися загальні правила.

Наукова установа як юридична особа утворюється та діє в організаційно-правовій формі установи. Вона діє на підставі статуту (положення), що затверджується в установленому порядку. Проте не виключено створення наукових організацій і в інших формах, зокрема товариств.

Разом з легальне визначення наукової установи не досить чітке і пропонується його змінити та викласти у такій редакції: «Наукова установа це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та джерел фінансування, створена згідно з чинним законодавством, основним видом діяльності якої відповідно до її установчих документів є наукова, науково-технічна та діяльність з підготовки наукових працівників, обсяг діяльності якої становить понад 70 відсоїків загального річного обсягу виконаних робіт».

Таке визначення акцентує увагу на прибутку наукової установи. Проте особливої уваги з позицій законодавця заслуговує визначення поняття неприбуткових наукових установ, заснованих виключно на державній формі власності, й таких, що фінансуються виключно з Державного бюджету (наприклад, Академія наук).

Досі нечітко визначені особливості приватизації наукових установ та їх майна (залежно від видів наукових установ), що призводить до зловживань та заволодіння їхніми приміщеннями. У тому разі, коли держава вирішила припнити їх діяльність і спрямувати кошти на інший напрям розвитку науки чи іншої фінансованої за рахунок коштів державного бюджету діяльності, повинна бути хочби вирішена доля тих, хто працював на наукових посадах у ліквідованій науковій установі.

Управління науково-дослідною установою здійснює її керівник, котрий обирається таємним голосуванням на зборах колективу наукових працівників і затверджується власником наукової установи або уповноваженим ним органом, якщо інше не передбачено статутом наукової установи. Відповідно керівники структурних підрозділів наукової установи обираються на посади на конкурсних засадах у встановленому статутами чи положеннями порядку і призначаються на посади наказом керівника наукової установи.

Частина наукових установ є самоврядними. Найбільше це виявляється у майновій сфері та можливості розпоряджатися отриманими від наукової діяльності коштами.

Змішаними (залежно від джерел фінансування) є такі наукові установи, у яких частина активів належить на правах власності державній науковій установі (спонсорські внески, пожертвування, заповіт, інші незаборонені форми придбання активів), а інша – приватним особам.

Класично наукові установи поділяються на державні та недержавні (інших форм власності). Найбільш потужними є наукові установи, що засновані на публічній власності (державні і комунальні). Вони засновуються на державній або комунальній формах власності, а їх створення, реорганізація та ліквідація проводиться у встановленому Кабінетом Міністрів (КМ) України порядку.

Державні наукові установи засновуються на державній власності і є домінуючими у структурі наукових установ України. Основна відмінність державних наукових установ – заснування на державній формі власності і, відповідно, повне або часткове фінансування з видаткової частини Державного бюджету України.

Для забезпечення діяльності згідно із законодавством України державним науковим установам передаються в постійне користування земельні ділянки. Проте при відмові від перехідної власності згідно з Земельним кодексом України земельні ділянки наукових установ можуть у встановленому порядку бути визнані об'єктами права їх власності.

Створення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ регулюються Постановою КМ України № 321 від 14 квітня 1997 р. відповідно до врахування певних змін у чинних нормативио-правових актах. Зокрема, рішення про створення та реорганізацію державних наукових установ, які повністю або частково фінансуються з Державного бюджету, приймається КМ України за поданням центрального органу виконавчої влади, Національної академії наук, Української академії аграрних наук, Академії медичних наук, Академії педагогічних наук, до сфери управління яких належать ці установи, та письмового висновку Міністерства освіти і науки України. Таким чином, ініціативу створення державних наукових установ можуть виявити або центральні органи виконавчої влади або державні академії наук.

Відповідно до «Положення про Міністерство світи і науки України» встановлено, що МОН є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ. Воно є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у сфері освіти, наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності та інтелектуальної власності.

МОН України за участю Ради з питань науки та науково-технічної політики та Комісії КМ України з питань науково-технічного розвитку розглядає проект рішення про створення або реорганізацію державних наукових установ, які повністю або частково фінансуються з Держбюджету, і з відповідним обґрунтуванням подає зацікавленому центральному органу виконавчої влади, академії наук мотивований письмовий висновок. Слід мати на увазі, що створення, реорганізація та ліквідація державних наукових установ провадиться в межах виділених центральним органам виконавчої влади і академіям наук бюджетних асигнувань.

Приватні наукові установи в Україні є скоріше винятком і здебільше спрямовані на надання інших послуг, зокрема освітянських. Проте практика існування приватних наукових установ себе виправдовує і при належній організації здатна створити альтернативу прикладній науці.

З метою створення конкурентоспроможних нових технологій та наукоємної продукції, інформаційних систем, посилення впливу інноваційних факторів на структурну перебудову економіки та на підтримку ініціативи Міністерства освіти і науки України, НАНУ, місцевих органів виконавчої влади щодо заснування і функціонування в Україні технопарків та інноваційних структур інших типів як одного з пріоритетних напрямів підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу для розв'язання завдань технологічного оновлення виробництва.

Державній атестації підлягають наукові установи усіх форм власності, що внесені або претендують на внесення до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави. Важливо підкреслити, що Міністерство освіти і науки України здійснює організаційне забезпечення державної реєстрації наукових установ і веде Державний реєстр наукових установ, яким надасться підтримка держави.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про державну атестацію науково-дослідних установ», державна атестація науково-дослідних установ – це комплекс заходів, спрямованих на оцінювання рівня розвитку науково-технічного потенціалу установ, результатів їх наукової діяльності. Вона проводиться не менше одного разу на п'ять років.

Атестація передбачає:

• анкетування науково-дослідних (науково-технічних) установ;

• галузеву експертизу зазначених установ з перевіркою в разі потреби анкетних даних;

• міжгалузеву експертизу та визначення рейтингу науково-дослідних (науково-технічних) установ.

Для надання державної підтримки науковим установам запроваджено Державний реєстр наукових установ, до якого включаються тільки ті наукові установи, які пройшли державну атестацію. Включені до такого реєстру наукові установи користуються податковими пільгами, але не можуть змінювати напрямок наукової, науково-технічної діяльності та інші види діяльності. Вони зобов'язані не менше 50 відсотків доходу спрямовувати на проведення ініціативних науково-дослідних робіт та розвиток дослідницької матеріально-технічної бази.