- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •2. Об’єкт та предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки.
- •3. Суб’єкти змішаної економіки.
- •4. Макроекономіка та економічна політика.
- •5. Методологія макроекономіки.
- •6.Моделюванняя як основний метод макроекономічногоаналізу.
- •7.Становлення та розвиток макроекономіки.
- •8. Система національних рахунків як міжнародний стандарт
- •9.Показники результатів макроекономічної діяльності.
- •10. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ввп).
- •11. Методи обчислення ввп: виробничий, кінцевого використання,
- •12. Валовий національний дохід та валовий національний дохід наявний. Особистий та післяподатковий дохід. Макроекономічні показники на чистій основі.
- •13. Номінальний та реальний ввп. Поточні та постійні ціни.
- •14. Зайнятість та безробіття. Види безробіття: фрикційне, структурне,
- •15. Механізм функціонування ринку праці. Теорії зайнятості.
- •16. Чинники, що впливають на безробіття. Закон Оукена та втрати
- •17. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку. Структура моделі економічного кругообігу. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.
- •18. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові фактори сукупного
- •19. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •На іноземний попит - ввп ін. Країн, валютний курс, торговельна п-ка.
- •20. Сукупна пропозиція. Класична модель сукупної пропозиції.
- •21. Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •22. Сукупна пропозиція. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.
- •23. Сукупний попит-сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги. Довгострокова та короткострокова рівновага.
- •24. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупним попитом.
- •25. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупною пропозицією.
- •26. Грошова пропозиція та грошові агрегати. Графік грошової пропозиції. Грошовий мультиплікатор.
- •27. Попит на гроші для угод, попит на гроші як активи та їх графічна
- •28. Модель грошового ринку. Процентна ставка.
- •29. Сутність і види інфляції. Темп інфляції та способи його обчислення.
- •За незмінної as, яку відображує крива as, збільш. Ad від ad1 до ad3 викликає зрост. Цін від p1 до p3. В умовах різного рівня зайнят. Реакція цін на однаковий приріст ad є різною.
- •30. Причини та наслідки інфляції.
- •31. Інфляція та безробіття.
- •32. Доходи домогосподарств. Нерівність в розподілі доходів та її вимірювання.
- •33. Кейнсіанська функція споживання. Споживання як функція
- •34. Середня схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •35. Автономне споживання та чинники, які на нього впливають.
- •36. Функції споживання з урахуванням фактора часу.
- •37. Роль інвестицій в економіці. Інвестиційні функції. Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту.
- •38. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •39. Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •40. Мультиплікатор інвестицій. Сутність мультиплікатора. Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •41. Сукупні витрати і рівноважний ввп. Визначення рівноважного ввп на основі методу «видатки-випуск». Фактичні та заплановані видатки. Модель «кейнсіанський хрест»
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
- •4 3. «Заощадження — інвестиції» як спрощена модель економічної рівноваги. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •44. Сукупні видатки і потенційний ввп. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •45. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •46. Основні засади теорії економічного зростання. Сутність і форми економічного зростання.
- •4 7. Теорії економічного зростання.
- •48. Модель Солоу. Передумови моделі Солоу.
- •Передумови моделі Солоу:
- •4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: нагромадження капіталу, приріст нас., техн. Прогрес. Чинники екон. Зрост. В моделі Солоу:
- •49. Джерела економічного зростання.
- •50. Економічний цикл та його фази. Види економічних циклів.
- •51. Роль держави в економічному кругообігу. Відносини держави з іншими суб’єктами економічного кругообігу
- •52. Вплив держави на економічну рівновагу.
- •53. Модель економічної рівноваги за методом «видатки-випуск». Державні та національні заощадження.
- •54. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”
- •55. Стабілізаційна політика. Полеміка навколо стабілізаційної політики.
- •56. Платіжний баланс. Модель платіжного балансу
- •57. Валютний курс. Форми котирування валютного курсу. Види валютного курсу залежно від режиму його формування. Зв’язок валютного курсу з платіжним балансом.
- •58. Валютні системи в розвитку.
- •59. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •60. Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Вплив чистого експорту на ввп
- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
27. Попит на гроші для угод, попит на гроші як активи та їх графічна
інтерпретація.
Теорія портфельного вибору розглядає ек. агента як власника портфелю активів, які він розподіляє у певному співвідношенні з метою максимізувати прибуток і мінімізувати ризик. Попит на гроші визначається тим, яку частку портфелю своїх активів ек.агент прагне тримати у ліквідній формі. Ном. попит на гроші – відображає ту к-сть грошей, яку екон. суб’єкти хотіли б мати для фінансування ділових операцій. Реальний попит на гроші – вимірюють той обсяг т і п, який можна придбати за певну ном. к-сть грошей (M/P).
Трансакційний попит-попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Ф-ція попиту: Md= P*Y /V. Проста ф-ція трансакційного попиту на гроші (M/P)d=k*Y, де k=1/V. Величина переміщ. кривої визнач. дельтаMD= дельтаY*k; дельтаM/P= дельтаY*k.
Попит на гроші, як актив – к-сть грошей, яку екон. агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень. Ном.% ставка є альтернативною вартістю нагромадження грошей. Тому попит на гроші як активи обернено пропорційний до % ставки. За низької % ставки нас. надаватиме перевагу зберіганню великої к-сті грошей як активів. Що вища % ставка, то більше пот. доходу втрачає д/г або фірма, які нагромаджують гроші. Тому зі зміною % ставок екон. суб'єкти перерозподіляють портфель активів, змінюють його структуру. З підвищ. % ставок зменш. залишки грошей і збільш. запаси придбаних облігацій.
Ф-ія
попиту на гроші як активи відобр.
обернену залежність між величиною
попиту на реальні грош. залишки та
динамікою ном. % ставки:
Спадна крива, бо що вища % ставка, то менший попит на гроші як активи.
Р
еальна
% (i),
яка
скоригована на рівень інфляції:
i=r+πe.
Тому
ф-ія має вигляд:
.
Зі
зниж. реальної % ставки попит на реальні
грош. залишки зрост., бо зменш. реальна
альтернативна вартість нагромадження
грошей. Що вищий очікуваний темп
інфляції, то нижча величина попиту
на реальні грош. залишки. Інфляція
спричиняє втрату грішми їхньої
купівельної спроможності.
28. Модель грошового ринку. Процентна ставка.
Взаємодія пропозиції і попиту на гроші у короткостроковому періоді.
Реальний ВВп (дохід), пропозиція грошей, рівень цін – екзогенні змінні. Ном. змінні дор. реальним змінним. На графіку рівновага на грош. ринку у короткостр. періоді. Е – т. рівноваги грош. ринку, якій відповідає рівноважна % ставка і*. Отже, існує єдина % ставка і*, за якої попит на гроші та їх пропозиція рівні, тобто M/Ps=L(i,Y).
Види коливань % ставки:
- пов’язані з початк. нерівновагою на грош. ринку;
- що відбул. в наслідок зміни екзоген. змінних.
Якщо % ставка нижча за рівновавжну, то попит на гроші перевищує пропозицію. Тому екон. суб’єкти продаватимуть облігації, в результаті – ціни на них зменш., а значить % ставка зрост. в напряику до рівноваги.
Якщо % ставка вища за рівноважну, то виникає надлишкова пропозиція грошей (а висока альтернативна вартість зберігання грошей зменш. попит на них). Отже, екон. суб’єкти масово купуватимуть облігації, в результаті – ціни на них піднімуться.
Відновлення рівноваги на грош. ринку у короткостр. періоді. Порушення рівноваги може відбут. в результаті зміни екзоген. змінних грош. ринку, рівня доходу та пропозиції грошей.
Підвищ. рівня доходу призведе до зрост. попиту на гроші та рівноважну % ставку. Підвищ. пропозиції грошей спричинить зменш. рівноважної % ставки.
При цьому відбувається процес урівноваження грош. ринку за рахунок зміни екон. агентами структури портфеля активів. Якщо в початковому положенні рівноваги виникає надлишкова пропозиція грошей, екон. агенти усувають цей надлишок за рахунок підвищ. попиту на облігації. Купівля облігацій, що супроводж. зрост. їх ринкової ціни, триватиме доти, доки ставка не зменш. до рівня рівноважної. Але якщо перевищ. пропозиції відбуд. в ситуації пастки ліквідності, не викличе зменш. % ставки внаслідок мінімальної альтернативної вартості зберігання грошей.
Зрост. доходу в умовах незмінної пропозиції грошей підвищ. попит на гроші і спричиняє появу надлишкового попиту на гроші, який задовольн. екон. агентами за доп. продажу облігацій або позичок у КБ. Збільш. попиту на позики сприяє зрост. % ставки. Продаж облігацій триватиме доти, доки % ставка не зросте до рівноважного рівня.
% ставка — вартість послуги, пов’язаної з грош. запозиченням, яка встановлюється в % до суми запозичених грошей.
Реальна % ставка — ставка %, яка формується ринком за припущення, що ціни на т і п не зміняться протягом терміну викор. позики. Вона визначає реальну к-сть грошей, яку може отримати позикодавець, або к-сть т і п, яку він може купити за цю к-сть грошей. Рівень реальної % ставки залежить від чинників: адміністративні витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропозиція на ринку позичкових грошей.
Номінальна
% ставка
— ставка %, яка формується ринком з
урахуванням реальної % ставки та
інфляції, тобто зрост. цін на т і п, яке
відбув. протягом терміну викор. позики.
Така % ставка визначає ном. к-сть грошей,
яку може отримати позикодавець за
надання позики. Оскільки ціни з часом,
як правило, зрост., то в процесі
узгоджування % ставки позикодавець і
позичальник фактично визначають ном.
% ставку. Проте на момент узгодження
ціни за позику позикодавець і позичальник
не знають, якими будуть факт. темпи
інфляції протягом терміну викор. позики.
Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію,
яку очікують. Зв’язок між ном. і реальною
% ставками та очікуваною інфляцією
можна виразити таким рівнянням:
,
де
і
— ном. % ставка; r
— реальна % ставка; πе—
очікуваний темп інфляції.
