27. Попит на гроші для угод, попит на гроші як активи та їх графічна

інтерпретація.

Теорія портфельного вибору розглядає ек. агента як власника портфелю активів, які він розподіляє у певному співвідношенні з метою максимізувати прибуток і мінімізувати ризик. Попит на гроші визначається тим, яку частку портфелю своїх активів ек.агент прагне тримати у ліквідній формі. Ном. попит на гроші – відображає ту к-сть грошей, яку екон. суб’єкти хотіли б мати для фінансування ділових операцій. Реальний попит на гроші – вимірюють той обсяг т і п, який можна придбати за певну ном. к-сть грошей (M/P).

Трансакційний попит-попит на гроші для обслуговування усіх видів угод в економіці. Ф-ція попиту: Md= P*Y /V. Проста ф-ція трансакційного попиту на гроші (M/P)d=k*Y, де k=1/V. Величина переміщ. кривої визнач. дельтаMD= дельтаY*k; дельтаM/P= дельтаY*k.

Попит на гроші, як актив – к-сть грошей, яку екон. агенти прагнуть зберігати у формі заощаджень. Ном.% ставка є альтернативною вартістю нагромадження грошей. Тому попит на гроші як активи обернено пропорційний до % ставки. За низької % ставки нас. надаватиме перевагу зберіганню великої к-сті грошей як активів. Що вища % ставка, то більше пот. доходу втрачає д/г або фірма, які нагромаджують гроші. Тому зі зміною % ставок екон. суб'єкти перерозподіляють портфель активів, змінюють його структуру. З підвищ. % ставок зменш. залишки грошей і збільш. запаси придбаних облігацій.

Ф-ія попиту на гроші як активи відобр. обернену залежність між величиною попиту на реальні грош. залишки та динамікою ном. % ставки:

Спадна крива, бо що вища % ставка, то менший попит на гроші як активи.

Р еальна % (i), яка скоригована на рівень інфляції: i=r+π^e. Тому ф-ія має вигляд: . Зі зниж. реальної % ставки попит на реаль­ні грош. залишки зрост., бо зменш. реальна альтернатив­на вартість нагромадження грошей. Що вищий очікуваний темп інфляції, то нижча вели­чина попиту на реальні грош. залишки. Інфляція спричиняє втрату грішми їхньої купівельної спроможності.

28. Модель грошового ринку. Процентна ставка.

Взаємодія пропозиції і попиту на гроші у короткостроковому періоді.

Реальний ВВп (дохід), пропозиція грошей, рівень цін – екзогенні змінні. Ном. змінні дор. реальним змінним. На графіку рівновага на грош. ринку у короткостр. періоді. Е – т. рівноваги грош. ринку, якій відповідає рівноважна % ставка і*. Отже, існує єдина % ставка і*, за якої попит на гроші та їх пропозиція рівні, тобто M/Ps=L(i,Y).

Види коливань % ставки:

- пов’язані з початк. нерівновагою на грош. ринку;

- що відбул. в наслідок зміни екзоген. змінних.

Якщо % ставка нижча за рівновавжну, то попит на гроші перевищує пропозицію. Тому екон. суб’єкти продаватимуть облігації, в результаті – ціни на них зменш., а значить % ставка зрост. в напряику до рівноваги.

Якщо % ставка вища за рівноважну, то виникає надлишкова пропозиція грошей (а висока альтернативна вартість зберігання грошей зменш. попит на них). Отже, екон. суб’єкти масово купуватимуть облігації, в результаті – ціни на них піднімуться.

Відновлення рівноваги на грош. ринку у короткостр. періоді. Порушення рівноваги може відбут. в результаті зміни екзоген. змінних грош. ринку, рівня доходу та пропозиції грошей.

Підвищ. рівня доходу призведе до зрост. попиту на гроші та рівноважну % ставку. Підвищ. пропозиції грошей спричинить зменш. рівноважної % ставки.

При цьому відбувається процес урівноваження грош. ринку за рахунок зміни екон. агентами структури портфеля активів. Якщо в початковому положенні рівноваги виникає надлишкова пропозиція грошей, екон. агенти усувають цей надлишок за рахунок підвищ. попиту на облігації. Купівля облігацій, що супроводж. зрост. їх ринкової ціни, триватиме доти, доки ставка не зменш. до рівня рівноважної. Але якщо перевищ. пропозиції відбуд. в ситуації пастки ліквідності, не викличе зменш. % ставки внаслідок мінімальної альтернативної вартості зберігання грошей.

Зрост. доходу в умовах незмінної пропозиції грошей підвищ. попит на гроші і спричиняє появу надлишкового попиту на гроші, який задовольн. екон. агентами за доп. продажу облігацій або позичок у КБ. Збільш. попиту на позики сприяє зрост. % ставки. Продаж облігацій триватиме доти, доки % ставка не зросте до рівноважного рівня.

% ставка — вартість послуги, пов’язаної з грош. запозиченням, яка встановлюється в % до суми запозичених грошей.

Реальна % ставка — ставка %, яка формується ринком за припущення, що ціни на т і п не зміняться протягом терміну викор. позики. Вона визначає реальну к-сть грошей, яку може отримати позикодавець, або к-сть т і п, яку він може купити за цю к-сть грошей. Рівень реальної % ставки залежить від чинників: адміністративні витрати позикодавців, строк позики, кредитні ризики, оподаткування доходу позикодавця, попит і пропозиція на ринку позичкових грошей.

Номінальна % ставка — ставка %, яка формується ринком з урахуванням реальної % ставки та інфляції, тобто зрост. цін на т і п, яке відбув. протягом терміну викор. позики. Така % ставка визначає ном. к-сть грошей, яку може отримати позикодавець за надання позики. Оскільки ціни з часом, як правило, зрост., то в процесі узгоджування % ставки позикодавець і позичальник фактично визначають ном. % ставку. Проте на момент узгодження ціни за позику позикодавець і позичальник не знають, якими будуть факт. темпи інфляції протягом терміну викор. позики. Вони можуть ураховувати лише ту інфляцію, яку очікують. Зв’язок між ном. і реальною % ставками та очікуваною інфляцією можна виразити таким рівнянням: , де і — ном. % ставка; r — реальна % ставка; _π^е— очікуваний темп інфляції.