32. Доходи домогосподарств. Нерівність в розподілі доходів та її вимірювання.

Перші два елементи особ. доходу наз. доходами від труд. діяльн., або труд. доходами. Доходи від активів — це дохід від власності.

Наявний дохід — це та частина сукупного доходу, яка залиш. у розпорядженні суб’єктів прив. економіки після сплати податків і може бути викор. для прив. спожив. і заощадж.. Оскільки у приватній закр. економіці, що розглядається, немає держави та відсутні податки, то увесь дохід залиш. в її розпорядженні. Таким доходом є ВВП (наявний дохід приватної закритої економіки дор. ВВП).

ВВП прив. закр. економіки включає: - особ. наявний дохід, який у безподатковій економіці дор. особистому доходу; - наявний дохід під-в., що склад. з амортизації та нерозподіленого прибутку, тобто з тієї частини прибутку:

Спожив. (С) – частина викор. доходу, яка не заощадж. C=Y-S, де Y – ВВП, як дохід, що викор., S – заощадж.

Особ. наявний дохід розподіл. на 2 частини: спожив. д/г і заощадж. д/г.

Рішення д/г про розподіл свого доходу між спожив. і заощадж. доходу зумовл. передусім бажанням захистити себе від непербачуваних обставин або необхідністю фінансув. запланованих майб. витрат, які потребують значних коштів.

Для аналізу рівня диференціації доходів д/г застосовують різні методи та показники, але найчастіше — криву Лоренца.

Теорет. можливість існув. абсолютної рівності в розподілі доходів між окремими групами сімей унаочнює бісектриса. Вона показує, що кожний % сімей одержує адекватний процент доходу. Це означає, що 20, 40, 60, 80, 100 % сімей отримують відповідно 20, 40, 60, 80, 100 % усієї величини особ. доходів. Реально будь-якому % сімей відповідає інший % сукупного доходу. Цю факт. ситуацію відображує крива Лоренца, яка має вигляд угнутої кривої, що відхиляється від бісектриси.

Площа між бісектрисою і кривою Лоренца відображує ступінь нерівності в доходах. Чим більшою є ця площа, тим більшим є рівень диференціації доходів. Якщо б факт. розподіл доходу між групами сімей був абсолютно рівним, крива Лоренца збігалася б із бісектрисою.

Децільний коефіцієнт відображ. співвіднош. між середніми доходами 10 % найбагатшої частини нас. і доходами 10 % найбідніш. частини нас..

Коефіцієнт Джині показує рівень концентрації доходів нас.. Його розраховують діленням площі, що знах. між бісектрисою і кривою Лоренца, на площу трикутника сторонами якого є бісектриса, горизонт. вісь і права вертик. вісь. Він може коливатися від 0 (абсолютна рівність) до 100 (абсолютна нерівність). Чим вище коефіцієнт Джині, тим більша нерівність у розподілі доходу, тим більше крива Лоренца відхиляється від бісектриси.

33. Кейнсіанська функція споживання. Споживання як функція

післяподаткового доходу. Графік споживання.

Згідно з кейнс. теорією основним чинником, який визначає величину спожив. в кожному періоді, є поточний дохід д/г. У разі його зрост. д/г готові витрачати більше своїх коштів на спожив. т і п в кожному поточ. періоді. Спожив. є спадною ф-ією від % ставки.

Кейнс. ф-ієя спожив. де С — спожив. д/г (прив. спожив.); — автономне спожив.; с — гранична схильність до спожив.; DI — наявний поточний дохід д/г.

У змішаній економіці наявний дохід приватної економіки менший за дохід на величину податків. У спрощеній, тобто безподатковій економіці, що розглядається, наявний дохід приватної економіки (DI) дор. доходу (Y), тобто DI = Y. Він розподіл. на прив. спожив. та прив. заощадж: DI = Y = C + S, де C — прив. спожив.; S — прив. заощадж..

За цих умов кейнс. ф-ія спожив. набуває також вигляду:

Базовою екзоген. змінною кейнс. ф-ії спожив. є дохід. При цьому Кейнс уважав, що спожив. в більшій мірі є ф-ією не ном., а реального доходу. Останній як відомо, залежить від цін. Отже, в кейнс. ф-ії ціни впливають на спожив. як чинник реального доходу.

Граф. модель кейнс. ф-ію спожив..

Бісектриса є кривою, в кожній т. якої спожив. дор. доходу. Але факт. споживчі витрати, зазвичай, менші, а інколи навіть більші за дохід у поточному періоді. Цьому відповідає крива С, нахил якої залежить від граничної схильності до спожив.. На кривій С розміщ. три точки. Лише в т. С весь дохід спрямовується на спожив., а заощадж. відсутні. В т. С₁ спожив. менше за дохідну. Тому виникають додатні заощадж.. В точці С₂ спожив. перевищує дохід, внаслідок чого виникають від’ємні заощадж.. Останні показують, що певна частка спож. здійснюється за рахунок попередніх заощадж. або позик.