- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •2. Об’єкт та предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки.
- •3. Суб’єкти змішаної економіки.
- •4. Макроекономіка та економічна політика.
- •5. Методологія макроекономіки.
- •6.Моделюванняя як основний метод макроекономічногоаналізу.
- •7.Становлення та розвиток макроекономіки.
- •8. Система національних рахунків як міжнародний стандарт
- •9.Показники результатів макроекономічної діяльності.
- •10. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ввп).
- •11. Методи обчислення ввп: виробничий, кінцевого використання,
- •12. Валовий національний дохід та валовий національний дохід наявний. Особистий та післяподатковий дохід. Макроекономічні показники на чистій основі.
- •13. Номінальний та реальний ввп. Поточні та постійні ціни.
- •14. Зайнятість та безробіття. Види безробіття: фрикційне, структурне,
- •15. Механізм функціонування ринку праці. Теорії зайнятості.
- •16. Чинники, що впливають на безробіття. Закон Оукена та втрати
- •17. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку. Структура моделі економічного кругообігу. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.
- •18. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові фактори сукупного
- •19. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •На іноземний попит - ввп ін. Країн, валютний курс, торговельна п-ка.
- •20. Сукупна пропозиція. Класична модель сукупної пропозиції.
- •21. Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •22. Сукупна пропозиція. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.
- •23. Сукупний попит-сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги. Довгострокова та короткострокова рівновага.
- •24. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупним попитом.
- •25. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупною пропозицією.
- •26. Грошова пропозиція та грошові агрегати. Графік грошової пропозиції. Грошовий мультиплікатор.
- •27. Попит на гроші для угод, попит на гроші як активи та їх графічна
- •28. Модель грошового ринку. Процентна ставка.
- •29. Сутність і види інфляції. Темп інфляції та способи його обчислення.
- •За незмінної as, яку відображує крива as, збільш. Ad від ad1 до ad3 викликає зрост. Цін від p1 до p3. В умовах різного рівня зайнят. Реакція цін на однаковий приріст ad є різною.
- •30. Причини та наслідки інфляції.
- •31. Інфляція та безробіття.
- •32. Доходи домогосподарств. Нерівність в розподілі доходів та її вимірювання.
- •33. Кейнсіанська функція споживання. Споживання як функція
- •34. Середня схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •35. Автономне споживання та чинники, які на нього впливають.
- •36. Функції споживання з урахуванням фактора часу.
- •37. Роль інвестицій в економіці. Інвестиційні функції. Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту.
- •38. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •39. Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •40. Мультиплікатор інвестицій. Сутність мультиплікатора. Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •41. Сукупні витрати і рівноважний ввп. Визначення рівноважного ввп на основі методу «видатки-випуск». Фактичні та заплановані видатки. Модель «кейнсіанський хрест»
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
- •4 3. «Заощадження — інвестиції» як спрощена модель економічної рівноваги. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •44. Сукупні видатки і потенційний ввп. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •45. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •46. Основні засади теорії економічного зростання. Сутність і форми економічного зростання.
- •4 7. Теорії економічного зростання.
- •48. Модель Солоу. Передумови моделі Солоу.
- •Передумови моделі Солоу:
- •4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: нагромадження капіталу, приріст нас., техн. Прогрес. Чинники екон. Зрост. В моделі Солоу:
- •49. Джерела економічного зростання.
- •50. Економічний цикл та його фази. Види економічних циклів.
- •51. Роль держави в економічному кругообігу. Відносини держави з іншими суб’єктами економічного кругообігу
- •52. Вплив держави на економічну рівновагу.
- •53. Модель економічної рівноваги за методом «видатки-випуск». Державні та національні заощадження.
- •54. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”
- •55. Стабілізаційна політика. Полеміка навколо стабілізаційної політики.
- •56. Платіжний баланс. Модель платіжного балансу
- •57. Валютний курс. Форми котирування валютного курсу. Види валютного курсу залежно від режиму його формування. Зв’язок валютного курсу з платіжним балансом.
- •58. Валютні системи в розвитку.
- •59. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •60. Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Вплив чистого експорту на ввп
- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
12. Валовий національний дохід та валовий національний дохід наявний. Особистий та післяподатковий дохід. Макроекономічні показники на чистій основі.
ВВП вимірює лише доходи, які отримує країна від внутр. в-ва, він не охоплює всі доходи резидентів. Щоб урахувати доходи від зовн.екон. діяльн., застосовуються такі показники. Перший - валовий національний дохід GNI, GNI = Y + NIf, де NIf — чисті первинні доходи, отримані з-за кордону, які визначаються як різниця між первинними доходами, отримуваними резидентами з-за кордону (заробітна плата, доходи від власності, податки мінус субсидії на в-во та імпорт), та аналогічними первинними доходами, виплачуваними нерезидентам.
Найбільш повною характеристикою нац. доходу країни є валовий нац. наявний дохід, який визначається за формулою: GNDI = GNI + NTRf, де NTRf — чисті поточні трансферти, отримані з-за кордону, які охоплюють: чисті поточні податки на доходи, майно, одержані від ін. країн; чисті соц. виплати та інші чисті поточні трансферти, отримані з-за кордону.
Валовий нац. наявний дохід відображує весь дохід (як зароблений, так і отриманий від зовн. світу), яким може розпоряджатися країна. Переважна частина цього доходу спрямовується на спожив., інша — на заощадження. Звідси випливає формула нац. заощаджень:
Якщо особистий дохід пов’язувати з джерелами формування, то його величину можна визначити за такою формулою:
Крім особистого доходу слід розрізняти особистий наявний дохід (дохід у розпорядженні).
У заг. контексті наявний дохід — це та частина сукупного доходу, яка залишається у розпорядженні суб’єктів приватної економіки після сплати податків і може бути викор. для прив. спожив. і заощадження.
Особистий наявний дохід можна визначити як різницю між наявним доходом приватної економіки і наявним доходом під-в:
.
13. Номінальний та реальний ввп. Поточні та постійні ціни.
ВВП — грош. вираз вартості кінц. продукції, яка обчисл. за доп. цін. При цьому безпосередньо ВВП розраховується у фактичних цінах поточного року (в межах якого він був виробл.).
З метою розмежування впливу на ВВП фіз. обсягів в-ва і рівня цін застосовуються два види ВВП – номін. та реал. ВВП і відпов. два види цін – факт. та порівнянні ціни.
Номінальний ВВП (Yn) — ВВП, який обчисл. у факт. цінах поточного року. До них відносяться ціни того року, який є предметом обчислення.
Реальний ВВП (Y) — ВВП, який обчисл. в порівнянних (постійних) цінах, тобто в факт. цінах того року, що приймається за базу розрахунків. Такий рік наз. базовим роком. Викор. ВВП, обчисл.в порівнянних цінах, дає можл. у процесі м/е аналізу порівн. фіз. обсяги кінц. продукції, виробл. в різні роки, і на визнач. динаміку в-ва.
Первинним
показником, який надає статистика, є
номінальний ВВП (він змінюється порівняно
з попер. періодом не лише внаслідок
зміни фіз. обсягів в-ва, а й за рахунок
зміни рівня цін). Для визначення зміни
ном. ВВП лише за рахунок зміни реального
ВВП, тобто фіз. обсягів в-ва, викор.
індекси цін:
В екон. практиці застосов. різні індекси цін: індекс цін ВВП (дефлятор ВВП), індекс спожив. цін, індекс цін виробн. пром. продукції, індекс цін реалізації с/г продукції, індекс цін на будівельно-монтажні роботи.
Індекс споживчих цін (Рс) відображує зміни заг. рівня цін і тарифів на т і п, які купує населення для невиробн. спожив.. Цей індекс розраховується на базі двох інформ. потоків: 1) даних, одерж. шляхом що міс.ї реєстрації цін і тарифів на спожив. ринку; 2) даних вибіркового обстеж. д/г щодо структури їхніх факт. витрат на спожив..
Дефлятор ВВП (Р) характер. динаміку заг. рівня цін. Від індексу спожив. цін дефлятор ВВП відрізн. за трьома напрямами. По-перше, дефлятор ВВП відображує зміни цін на всі виробл. т і п, що входять до складу ВВП, тоді як індекс спожив. цін — лише зміни цін на т і п, які купують д/г. По-друге, дефлятор ВВП ураховує лише ціни на вітчизн. т і п, а індекс спожив. цін — ціни як на вітчизняні так і на імпортні т і п. По-третє, якщо індекс спожив. цін обчисл. для незмінного набору т і п, то у разі обчислення дефлятора ВВП враховуються зміни, які відбув. в структурі кошика т і п у поточ. періоді та відбивають зміни в структурі ВВП.
Індекси цін, які обчислюються на базі незмінного кошика т і п, наз. індексами Ласпейреса, а індекси цін, які спираються на змінний кошик, — індексами Пааше.
.
Дефлятор ВВП визначається як співвідношення ном. і реального ВВП у поточному періоді:
.
Ном. ВВП обчисл. статистичним органом за трьома відомими методами на базі первинної інформації, яку цей орган отримує від екон. агентів.
