58. Валютні системи в розвитку.

Економіка кожної країни певним чином інтегрована в міжнар. економіку. Це стосується і нац. валют. Вони теж є елементами міжнар. валютної с-ми, в основі якої лежать загальновизнані правила, в тому, числі і правила курсоутворення. Сучасна міжнар. валютна с-ма виникла не зразу, а пройшла у своєму розвитку ряд етапів, для кожного з яких був притаманним різний режим курсоутворення.

1-ий — система золотого стандарту, який охоплює період з 1870-х рр до 1939 р. Згідно з цією с-мою курс нац. валюти визначався на основі золотого паритету, тобто з урахуванням офіційно встановленого золотого вмісту валют, що обмінювалися між собою.

За с-ми золотого стандарту нац. банки були зобов’язані обмінювати паперові гроші на відповідну к-сть золота. Але з розвитком міжнар. торгівлі, у зв’язку зі збільш. її обсягів та к-сті паперових грошей, для багатьох країн почали виникати труднощі щодо золотого забезпечення цих грошей. Тому з часом обмін паперових грошей на золото припинився.

2-ий — Бретон-Вудська валютна с-ма, принципи якої були закладені в угоді, підписаній 44 країнами у 1944 р. під час конференції у Бретон-Вудсі (США). За цією угодою всі країни запроваджували фіксований валютний курс до амер. долара за доп. фіксації в своїх валютах золотого вмісту. Кожна країна, визначаючи самостійно вміст золота в своїй валюті, вирішувала, яким має бути курс її валюти відносно амер. долара на умовах золотого паритету. Але на відміну від с-ми золотого стандарту від країн не вимагалося обмінювати свої валюти на золото.

С-ма золотофіксованих валютних курсів, що була запроваджена в Бретон-Вудсі, діяла до поч. 70-х рр ХХ ст.. У 1971 р. США офіційно оголосили про відмову від конвертації долара в золото. Головною причиною припинення існування Бретон-Вудської валютної с-ми стала нестабільність курсу амер. долара, за доп. якого визначався курс всіх ін. валют.

3-ій — Ямайська валютна с-ма, яка була започат. у 1976 р., коли члени Міжнар. валютного фонду підписали Ямайську угоду: замість золотофіксованих валютних курсів була запроваджена с-ма плаваючих валютних курсів. За таких умов курс нац. валют був поставлений в залежність від стану нац. економіки та конкурентоспроможності її товарів на міжнар. ринках. Правила, які були визначені Ямайською угодою, лежать в основі суч. міжнар. валютних в-ин, які допускають кілька різновидів плаваючого валютного курсу: вільне, кероване, спільне плавання.

Проблеми Ямайської валютної с-ми породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно–екон. п-ки ведучих країн. Суперництво трьох центрів лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної с-ми країни ЄС створили власну міжнар. (регіональну) валютну с-му з метою стимулювання процесу екон. інтеграції.

Створення Європейського співтовариства розпочалось з 1 січня 1958 р. на основі підписання Римської угоди у березні 1957 р. ФРН, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембур