- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •2. Об’єкт та предмет макроекономіки. Економічна система як об’єкт макроекономіки.
- •3. Суб’єкти змішаної економіки.
- •4. Макроекономіка та економічна політика.
- •5. Методологія макроекономіки.
- •6.Моделюванняя як основний метод макроекономічногоаналізу.
- •7.Становлення та розвиток макроекономіки.
- •8. Система національних рахунків як міжнародний стандарт
- •9.Показники результатів макроекономічної діяльності.
- •10. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт (ввп).
- •11. Методи обчислення ввп: виробничий, кінцевого використання,
- •12. Валовий національний дохід та валовий національний дохід наявний. Особистий та післяподатковий дохід. Макроекономічні показники на чистій основі.
- •13. Номінальний та реальний ввп. Поточні та постійні ціни.
- •14. Зайнятість та безробіття. Види безробіття: фрикційне, структурне,
- •15. Механізм функціонування ринку праці. Теорії зайнятості.
- •16. Чинники, що впливають на безробіття. Закон Оукена та втрати
- •17. Економічний кругообіг в умовах чистого ринку. Структура моделі економічного кругообігу. Роль фінансових посередників в економічному кругообігу.
- •18. Сукупний попит. Крива сукупного попиту. Цінові фактори сукупного
- •19. Нецінові фактори сукупного попиту та їх вплив на його криву.
- •На іноземний попит - ввп ін. Країн, валютний курс, торговельна п-ка.
- •20. Сукупна пропозиція. Класична модель сукупної пропозиції.
- •21. Нецінові фактори сукупної пропозиції та їх вплив на її криву.
- •22. Сукупна пропозиція. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції.
- •23. Сукупний попит-сукупна пропозиція як базова модель економічної рівноваги. Довгострокова та короткострокова рівновага.
- •24. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупним попитом.
- •25. Механізм відновлення рівноваги, яка порушується сукупною пропозицією.
- •26. Грошова пропозиція та грошові агрегати. Графік грошової пропозиції. Грошовий мультиплікатор.
- •27. Попит на гроші для угод, попит на гроші як активи та їх графічна
- •28. Модель грошового ринку. Процентна ставка.
- •29. Сутність і види інфляції. Темп інфляції та способи його обчислення.
- •За незмінної as, яку відображує крива as, збільш. Ad від ad1 до ad3 викликає зрост. Цін від p1 до p3. В умовах різного рівня зайнят. Реакція цін на однаковий приріст ad є різною.
- •30. Причини та наслідки інфляції.
- •31. Інфляція та безробіття.
- •32. Доходи домогосподарств. Нерівність в розподілі доходів та її вимірювання.
- •33. Кейнсіанська функція споживання. Споживання як функція
- •34. Середня схильність до споживання та заощадження. Гранична схильність до споживання та заощадження.
- •35. Автономне споживання та чинники, які на нього впливають.
- •36. Функції споживання з урахуванням фактора часу.
- •37. Роль інвестицій в економіці. Інвестиційні функції. Відсоткова ставка як чинник інвестиційного попиту.
- •38. Крива сукупного попиту на інвестиції.
- •39. Чинники автономних інвестицій та їх вплив на криву інвестиційного попиту.
- •40. Мультиплікатор інвестицій. Сутність мультиплікатора. Модель простого мультиплікатора. Мультиплікативна зміна реального ввп.
- •41. Сукупні витрати і рівноважний ввп. Визначення рівноважного ввп на основі методу «видатки-випуск». Фактичні та заплановані видатки. Модель «кейнсіанський хрест»
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
- •4 3. «Заощадження — інвестиції» як спрощена модель економічної рівноваги. Заплановані та незаплановані інвестиції.
- •44. Сукупні видатки і потенційний ввп. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація рецесійного розриву.
- •45. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних видатків. Графічна та математична інтерпретація інфляційного розриву.
- •46. Основні засади теорії економічного зростання. Сутність і форми економічного зростання.
- •4 7. Теорії економічного зростання.
- •48. Модель Солоу. Передумови моделі Солоу.
- •Передумови моделі Солоу:
- •4. Капіталоозброєність ставиться в залежність від трьох факторів: нагромадження капіталу, приріст нас., техн. Прогрес. Чинники екон. Зрост. В моделі Солоу:
- •49. Джерела економічного зростання.
- •50. Економічний цикл та його фази. Види економічних циклів.
- •51. Роль держави в економічному кругообігу. Відносини держави з іншими суб’єктами економічного кругообігу
- •52. Вплив держави на економічну рівновагу.
- •53. Модель економічної рівноваги за методом «видатки-випуск». Державні та національні заощадження.
- •54. Модель економічної рівноваги за методом “вилучення-ін’єкції”
- •55. Стабілізаційна політика. Полеміка навколо стабілізаційної політики.
- •56. Платіжний баланс. Модель платіжного балансу
- •57. Валютний курс. Форми котирування валютного курсу. Види валютного курсу залежно від режиму його формування. Зв’язок валютного курсу з платіжним балансом.
- •58. Валютні системи в розвитку.
- •59. Вплив зовнішньої торгівлі на ввп
- •60. Економічна рівновага в умовах відкритої економіки. Вплив чистого експорту на ввп
- •1. Практична функція макроекономіки. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •42. Визначення рівноважного ввп за методом «вилучення-ін’єкції». Система вилучень та ін’єкцій в економічному кругообігу.
8. Система національних рахунків як міжнародний стандарт
макроекономічного рахівництва
С-ма нац. рахунків — це сукупність категорій, які відображують заг. умови та сукупні результати функціонування кожної нац. економіки.
У своєму розвитку міжнар. стандарт м/е рахівництва пройшов кілька етапів. Першим таким стандартом був документ, прийнятий ООН в 1953 р. під назвою «С-ма нац. рахунків і допоміжних таблиць». Другий стандарт було схвалено Статистичною комісією ООН у 1968 р. Останній стандарт схвалено цією комісією у 1993 р. На його основі Держ. комітет статистики У розробляє нац. рахунки й обчислює м/е показники.
СНР спирається на низку методологічних принципів:
1. Продуктивною є будь-яка діяльн., що приносить дохід її суб’єктам.
2. В основі екон. рівноваги лежить тотожність між виробленим продуктом і доходом, одержаним від його реалізації.
3. У процесі відтвор. економіка перебуває в постійному кругообігу, що є безперервний потік перетворень витрат у доходи, а доходів у витрати.
СНР спирається на с-му категорій, за доп. яких здійсн. облік екон. діял. в країні. Осн. з них — інституційна од., сектор, екон. операція, рахунок.
Інституційні одиниці — екон. одиниці, які можуть володіти активами і брати на себе певні зобов’язання. Економіка країни являє собою сукупність лише тих інстит. од., які є резидентами даної країни. Інстит. од. вважається резидентом країни, якщо її екон. інтереси зосереджені на екон. території даної країни протягом тривалого часу (не менше ніж один рік).
Екон. територія певної країни — територ., яка адміністративно упр. урядом цієї країни і в межах якої люди, товари і гроші вільно переміщуються. Вона не охоплює терит. анклави інших країн (посольства, консульства), розташовані на географ. території даної країни, але включає зазначені анклави даної країни, розміщені на географ. території ін. країн.
Залежно від головних цілей та ф-ій всі інстит. од., які є резидентами країни, об’єднуються у п’ять секторів: нефін. корпорації; фін. корпорації; органи заг. держ. упр.; д/г; некомерц. організ., що обслуговують д/г.
Усі операції в СНР поділяються на чотири групи: операції з т і п; розподільчі операції; операції з фін. інструментами; інші операції.
У СНР облік операцій здійснюється за доп. рахунків. Рахунок — балансова таблиця, яка складається з двох розділів. Перший — ресурси, або зміна у зобов’язаннях; другий — викор., або зміна в активах.
Всі рахунки можно класиф. на окремі групи. В СНР–93 розрізняють такі групи нац. рахунків: для економіки в цілому (консолідовані рахунки); для секторів економіки; для галузей економіки; для окремих екон. операцій.
9.Показники результатів макроекономічної діяльності.
Первинним показником результ. функціон. економіки країни є випуск — сукупна ринк. вартість т і п, виробл. резидентами країни за відповід. період. Згідно з межами виробн. сфери, визнач. в СНР, випуск включ.:
товари, вироблені одиницями — резидентами країни, незалежно від того, як вони викор. (поставлені іншим інституційним одиницям або викор. для власного невиробничого спожив. чи нагромадження, включаючи приріст запасів матеріальних оборотних коштів);
послуги, надані іншим інституційним одиницям, зокрема неринкові послуги органів держ. упр. і некомерц. організацій, що обслуговують д/г;
послуги д/г за проживання у власному житлі і домашні послуги, які надаються оплачуваною домашньою прислугою.
Для обчислення випуску враховуються різні ціни. Переважно випуск оцінюється в основних (базисних) цінах. Основна ціна — ціна, яку отримують виробники т і п і яка не включає податки на продукти, але враховує субсидії на продукти. Якщо оцінка в основних цінах є неможливою, то викор. ціни виробників, які крім основних цін включають також податки за мінусом субсидій на продукти, крім податків, аналогічних податку на додану вартість. В операціях, які характеризують викор. т і п, застосовуються ринкові ціни (ціни покупців). Такі ціни включають всі податки за мінусом субсидій на продукти. Це означає, що ринкові ціни відображують усі витрати покупців на придбання продукції.
Серед показників, які характеризують результати екон. діяльн. країни, центральне місце посідає валовий внутр.й продукт (ВВП). За своєю сутністю ВВП — це ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за відповідний період.
Для обчислення випуску, в тому числі й ВВП, викор. відповідні ціни. Проте деякі т і п не продаються на ринках і не мають реальної ціни. У такому разі, обчислюючи ВВП, застосовують умовне оцінювання. Умовну оцінку наз. приписаною вартістю. Вона застосов. у певних випадках.
До основних м/е показників слід також віднести кінцеве спожив. та національні заощадження. Кінцеве спожив. — вартість товарів і послуг, викор. для задоволення як індивідуальних, так і колективних потреб людей. Воно складається з витрат на кінцеве спожив. д/г, органів держ. упр. та некомерційних організацій, що обслуговують д/г.
Національні заощадження — та частина валового нац. наявного доходу, яка не викор. на кінцеве спожив., а може бути спрямована на здійснення нагромадження, що охоплює приріст осн. капіталу, зміну товарно-матер. запасів і придбання за мінусом вибуття цінностей.