1921 Р. В.І.Ленін допустив можливість торгівлі не тільки в місцевому

господарському обороті, а й у масштабах усієї країни. Керівники дер

жави вважали, що все це посилить особисту зацікавленість у результатах

праці. Появу непу зумовила необхідність налагодити еквівалентний обмін

продукцією між містом і селом, створити сприятливі умови для відбу

дови господарства. Спочатку неп розглядався більшовицькими лідерами

як тактичний хід, тимчасовий відступ, лише згодом – як один з мож

ливих шляхів до соціалізму. В історичній літературі сьогодні погляди

Леніна щодо цього поділяють на «ранньонепівські» та «пізньонепівські».

Протягом 1921-1922 рр. формувалася непівська модель організації

суспільства, яка базувалася на концепції шляху до соціалізму через

державний капіталізм в умовах пролетарської держави. Її складовими

частинами були в політичній сфері – жорсткий однопартійний режим,

в економіці – адміністративно-ринкова система господарювання. Прин

циповими факторами економічного розвитку країни ставали: державна

монополія в зовнішній торгівлі, державна власність на велику та значну

частину середньої промисловості, торгівлю, транспорт; госпрозрахунок

у промисловості, діючий в обмеженому вигляді лише на рівні трестів,

що перебували у власності держави; гальмування розвитку крупного

індивідуального господарства на селі.

Відповідно до рішень Х з’їзду, РНК УСРР видав декрет про норми

та розмір податку. Загальна сума податку становила 126 млн. пуд. зерна

замість 180 млн. пуд. згідно з продрозкладкою. Влада офіційно відмов

лялася від практики реквізицій під час хлібозаготівель. За короткий час

сільськогосподарська кооперація в Україні зосередила в своїх руках знач

ну частину товарної продукції: до 37 % планової заготівлі зерна і майже

50 % Технічних культур. До кінця відбудовчого періоду в Україні всіма

видами кооперації була охоплена більша частина сільського населення.

Неп зумовила суттєві зміни і в промисловості. У 1921 р. в оренду було

здано 5200 дрібних підприємств, тобто майже половину наявного фонду.

Процес роздержавлення та запровадження госпрозрахунку вимагав гнуч

кішого управління: головними ланками управління державною промис

ловістю замість надцентралізованих главків ставали трести. Перші тре

сти в Україні були організовані восени 1921 р. – «Тютюнтрест», «Мас

лотрест», «Цукротрест», «Південьсталь». Загалом в республіці було ство

рено 21 республіканський і 54 губернські трести, які мали широку

господарську самостійність.

Нова модель господарювання надала позитивного імпульсу економіці

України: вироблено електроенергії на 138 % більше ніж у 1913 р.,

кам’яного вугілля – на 119,3 %, сталі – на 117 % (на 1928-1929 рр.).

Відмінно було проведено грошову реформу, головним результатом якої

став твердий, забезпечений золотом «червонець». Поступово виходило

з кризи сільське господарство республіки, яке за обсягом валової про

дукції вже у 1927-1928 рр. дещо перевищило рівень виробництва 1913 р.

Водночас сільське господарство помітно відставало від промисловості.

У 1927-1928 рр. у порівнянні з попереднім роком обсяг промислової

продукції виріс на 19,5 %, а сільського господарства лише на 6 %.

Незважаючи на реальні позитивні зрушення, неп наприкінці 1920х

років було згорнуто. Неп був перехідною моделлю, тому не міг остаточно

стабілізувати економічний розвиток. До того ж були наявними кризові

явища (товарний голод, інфляція, фінансова криза тощо). Припинення

непу прийшлося саме на кінець 20х рр. ХХ ст., бо його резерви було

вичерпано, країна опинилася на порозі гострої кризи, в основі якої –

нестача капіталів для реконструкції промисловості. Перед СРСР гостро

постала альтернатива: або низькі темпи розвитку господарства на базі

непу й прогресуюче відставання від провідних країн, або ж шлях, яким

і пішли більшовики, – відмова від ринку, повернення до адміністратив

них методів, концентрація наявних ресурсів і форсований ривок важкої

індустрії.

В умовах партійної диктатури міг виникнути тільки штучний ринок.

Запозичені від капіталістичного господарювання зовнішні форми орга

нізації виробництва могли бути тільки імітацією ринкових відносин.

Серед чинників, які у своїй сукупності призвели до згорнення непу, слід

відзначити ще той факт, що «відроджений» приватний сектор хотів мати

допуск до політичних і юридичних важелів, щоб захистити власні еко

номічні інтереси. Проте, більшовики владою ділитися не збиралися.

Крім того, серйозні протиріччя в період непу виникли у соціальній

сфері: прогресуюче розшарування суспільства, безробіття тощо.