10 Тис. Промислових підприємств. Ця система управління мала позитивні

і негативні наслідки. До перших відносили поліпшення розподілу праці

та її кооперації в межах економічного регіону, більш швидкими темпами

почала формуватися виробнича і соціальна інфраструктура, повніше

використовувалися місцеві ресурси тощо. У підсумку з’явилася мож

ливість проводити в республіці відносно самостійну економічну політику.

Тим не менш, неспроможність забезпечити єдність технічної політики,

повільне впровадження нової техніки, фактичне збереження централізо

ваного планування та інші вади врештірешт призвела до відновлення

централізму в системі управління. У 1965 р. відновили республіканські та

загальносоюзні міністерства, ліквідувавши раднаргоспи.

У 1957 р. за кількістю виробництва чавуну на душу населення Україна

випередила всі капіталістичні країни світу, за видобутком вугілля вий

шла на друге місце, а за виробництвом сталі – на третє. На середину

50Х років республіка відігравала одну з головних ролей в єдиному

народногосподарському механізмі. Вона мала потужну металургійну і

паливну бази, швидко розвивалася машинобудівна галузь. Важливі зрушення відбулися в житловому будівництві. За 1956-1965 рр. у республіці

введено в дію понад 182 тис. кв. м загальної (корисної площі), тобто

одержали чи збудували собі житло майже 18 млн. осіб. Поступово у побут

радянського українця входила нова техніка – телевізори, магнітофони,

пральні машини.

Оскільки одним з головних завдань на початку 50х років стало

вирішення продовольчої проблеми, то керівництво СРСР взялося за

реформування усього процесу сільськогосподарського виробництва.

Початок реформам у цій галузі було покладено на пленумі ЦК КПРС

ще у вересні 1953 року. У середині ж 50х років сільське господарство

саме завдяки пріоритетності його розвитку вперше стало рентабельним.

Валова продукція сільського господарства тільки за період 1954-1958 рр.

зросла на 35,3 % у порівнянні з попередньою п’ятирічкою. За вказаний

період валовий збір зерна зріс на 20 %, цукрових буряків – удвічі,

виробництва м’яса – більш як у два рази, молока – втричі. Пояснити

це зростання можна посиленням матеріальної зацікавленості колгосп

ників у матеріальному виробництві (зросли закупівельні ціни), створен

ням умов для розвитку особистого господарства колгоспників, частко

вою господарською самостійністю колгоспів та радгоспів, зміцненням

матеріальнотехнічної бази сільського господарства, підвищенням ос

вітнього рівня керівниківаграріїв, застосуванням нових технологій тощо.

Політика радянської влади після смерті Сталіна не визначалася по

слідовністю щодо особистого присадибного господарства. Спочатку по

слабили податковий прес, відмінили обов’язкові поставки державі. Про

те, вже у 1955 р. зменшили розміри присадибного господарства. Наступ

ного року встановили грошовий податок з громадян, які тримали худобу

в містах, а в 1959 р. прийнято Указ Президії Верховної Ради УРСР про

заборону утримання худоби в містах та робітничих селищах. Усі наведені

заходи призвели до того, що за 1954-1964 рр. поголів’я рогатої худоби

в підсобних господарствах колгоспників в Україні скоротилося на 14 %,

поголів’я свиней – на 20 %, а овець і кіз – на 53 %.

Зміни у розвитку економіки диктувалися об’єктивною необхідністю.

Однак, у процесі реформ все більшу роль відігравав суб’єктивний фак

тор, насамперед вплив самого М.Хрущова. Це зумовило появу волюнтаристських програм, переважно в аграрному секторі. Перша програма

стосується освоєння цілинних земель. Започаткована на лютнево-берез

невому пленумі ЦК КПРС 1954 р. Передбачалося освоїти для подальшої

культивації спочатку 13 млн. га, а потім 30 млн. га незайманих земель

Казахстану і Сибіру. Тільки за три перших роки реалізації програми з

республіки виїхало 80 тис. осіб. Підприємства України поставляли до

цілинних районів різні сільськогосподарські машини. У радянські часи

економічну виправданість та ефективність освоєння цілини оцінювали

позитивно. Нині все більше фахівців схиляються до думки, що цей

процес зашкодив переходу сільського господарства на шлях інтенсифікації. У червні 1954 р. Хрущов виступив із закликом розширити посіви

кукурудзи. У 1961 р. господарства республіки виділили 3 млн. га кращих

земель під цю культуру, але затрачені зусилля і ресурси не дали очіку

ваного результату. Третя велика програма на селі – «гонка за США».

Навесні 1957 р. радянське керівництво висунуло гасло: наздогнати

Америку у виробництві молока, м’яса і масла за показниками на душу

населення. Ця програма закінчилася тим, що виробництво продукції

тваринництва в республіці в 1964 р. впало до 92 % від рівня 1958 року.

Соціально-економічні реформи періоду правління М.Хрущова можна

оцінити неоднозначно, але закладена в них демократизація економічно

го життя сприяла стрімкому підвищенню ефективності радянської еко

номіки та поступовому зростанню добробуту населення в 50х роках.

З кінця вказаного десятиріччя реформи все більше стали характеризу

ватися негативними явищами.