1993 Р. Л.Кучма пішов у відставку.

Президент України Л.Кравчук зосередив виконавчу владу у власних

руках, було створено Координаційний комітет з питань здійснення

ринкових реформ та подолання економічної кризи, створено новий

уряд. Влітку 1994 р. індекс адміністративного регулювання економіки,

за розрахунками Світового банку, більш як у 2,5 рази перевищив відпо

відний показник середини 1993 р. Інфляцію було знижено, але за раху

нок відстрочення бюджетних виплат і величезного зростання заборгова

ності бюджету. Особливо значний спад виробництва у цей період відбув

ся у паливній промисловості (на 35,6 %), чорній металургії (на 34,8 %),

легкій промисловості (на 50,7 %). Тіньовий сектор економіки сягнув на

прикінці літа 1994 р. 60 %. Економічні проблеми негативно впливали на

основну масу населення. Різко зросла соціальна поляризація суспільства.

Новообраний Президент Л.Кучма у 1994 р. проголосив нову соціаль

Но-економічну стратегію. Пріоритетними завданнями та напрямами було

визначено: фінансову стабілізацію, послаблення податкового пресу; ре

гуляцію державою лібералізації цін; перебудову виробництва на основі

розширення приватного сектору; децентралізацію управління економі

кою; посилення соціальної політики держави тощо. З’явилися урядові

постанови про підвищення зарплат, пенсій та стипендій. Національний

банк України видав постанову про уніфікацію курсу валют та монетаристські методи стримування інфляції. У доповіді з нагоди першої

річниці Конституції Президентом було проголошено нову програму

антикризових дій: прискорення приватизації; легалізація за рахунок

лібералізації податкової політики тіньової економіки; активізація інве

стиційного процесу; інтенсифікація виробництва в аграрній сфері; пріо

ритетність розвитку соціальної сфери.

Протягом двох термінів президентства Л.Кучми (1994-2004 рр.) у

Соціально-економічній сфері набрали силу позитивні тенденції: розши

рився приватний сектор економіки, на селі розпочалося формування

реального власника на землю, восени 1996 р. в обіг було запроваджено

гривню, зменшилася частка товарообмінних операцій (бартеру), зростав

експорт товарів та послуг, намітилося зростання базових економічних

показників тощо. Однак, соціальноекономічне становище залишалося

складним. Поглибився процес структурної деформації економіки, ката

строфічно застаріли основні виробничі фонди ( у провідних галузях –

60-70 %). Україна, на жаль, посідала одне з останніх місць за ефектив

ністю використання факторів виробництва (сільгоспугіддя, трудові ре

сурси, науковий потенціал). Корупція та нестабільність правового поля

конкуренції призвели до того, що іноземні інвестори не поспішали в

Україну. Існує небезпека у сфері енергопостачання. За роки незалеж

ності зросла «тінізація» та криміналізація економіки.

68.Визначте досягнення і прорахунки в науково-технічному розвитку України в перше десятиліття після проголошення державної незалежності України.

Складовою духовної культури, формою суспільної свідомості є наука.

Від радянських часів Україна отримала порівняно високий науковий

потенціал. Так, загальна чисельність наукових кадрів у 1994 р. була вдвічі

більшою, ніж у Франції, й становила майже 300 тис. осіб, з яких понад

80 тис. – доктори і кандидати наук. У 1994 р. науковий центр України –

Академія наук України – отримала статус національної. Що ж до науко

вого комплексу республіки, то тут налічується понад 1300 різноманітних

установ – науководослідних інститутів, вищих навчальних закладів, архівів,

музеїв, бібліотек. Все більше зростає кількість прямих угод про спів

робітництво між зарубіжними і українськими науковими центрами.

Однак, останнім часом деякі інститути НАН України втратили майже

половину свого наукового потенціалу. Висококваліфіковані кадри все

частіше від’їжджають на постійну роботу в інститути Російської академії

наук або в наукові інститути західних країн. Спостерігається значний

«відплив» генетиків, біохіміків, фізіологів та представників інших нау

кових напрямів. Тільки протягом 1991-2000 рр. з України виїхало 8 тисяч

вчених вищої кваліфікації (академіків, докторів наук, кандидатів наук).

У зв’язку з останнім все більше поширюється факт старіння наукових

кадрів. Якщо ще у 1995 р. середній вік академіків НАН України складав