- •1.Термін „Середні віки”. Періодизація.
- •3. Джерела з іст сер віків 11-15ст
- •8. Правові норми в країнах Зх Європи сер віки
- •9. Суд устрій і судочинство
- •14. Причині впн, міграція нім племен в 2-4 ст.
- •25.Имунитет.
- •15.Заснування варварських королівств.
- •16. Утворення ангглосаксонських королівстві їх суспільний устрій
- •24. Шляхи виникненя феод зем власності у Фр д-ві в 9 ст, її форми та хар-р
- •18.Салическая правда,
- •17. Суспільний лад кельтів
- •19. Община орг-я франков за Сал правдою
- •21. Утворення Франкскої Держави на чолі з Хлодвигом, її пол устрій
- •23.Військова реформа Мартела
- •22.Роздороблення франк. Держави.Обєднання країни
- •26.Джерела з історії феодальної вотчини
- •27.Велика феодальна вотчина у Франкській державі.
- •30.Завойовницькі війни Карла Великого.
- •32.Походи вікінгів в 9-10 ст.
- •33.Походи вікінгів в 10-11ст.
- •34.Утвердження феодального ладу.
- •36.Виникнення французького королівства.
- •37.Виникнення німецької раньофеодальної держави. Особливості феодалізації.
- •38. Внутрішня політика Саксонська династія.
- •39.Початок агресії проти полабських словян. Боротьба з угорцями.
- •49. Реконкіста в 11-13 ст
- •40.Італійська політика нім королів і утворення „срі”
- •41. Внутрішня і зовнішня політика королів Франконської династії.
- •42.Політична криза в Німечини боротьба за інвеституру.
- •43.Утворення єдиної англійської держави.
- •44.Завоювання мусульманами Іспанії.
- •45 Виникнення іспано-християнських держав. Ренконкіста.
- •55. Обєднання Кастилії і Арагону.
- •52.Виникнення середньовічних міст.
- •57. 2Й, 3й Хрестові походи
- •53.Боротьба міст з сеньйорами. Формування міського самоуправління.
- •54. Ремесло і ремісники в містах.Цехи.
- •55. 1Й хрестовий похід
- •58. 4Й хрестовий похід
- •59. Остані х.П. Причини занепаду і наслідки хрестоносного руху
- •61.Альбигойські війни
- •62.Франція в хііі ст. Людовік іх та його реформи.
- •63.Франція хііі-14ст.Філіп 4.
- •64. Початок 100літньої війни. Кресі і Пуатє
- •65. Парижське повстання
- •66. Становище фрон селянства в 14 ст. Жакери
- •67.Франція в першій половині 15ст. Жанна.
- •68. Франція у 2 пол 15 ст. Завершення Обєднання
- •69.Нормандське завоювання Англії. Вплив на розвиток феодалізму.
- •70. Англія в 12 ст. Генріх 2 і його реформи
- •71. Іоан Безземельний. Вхв
- •72. Виникнення Англійського парламенту
- •73. Рух за реформу церкви.Джон Вікліф.
- •77. Італійська політика німецьких імператорів
- •74. Повстання Уота Тайлера
- •76.Війна ч і б троянд. Генріх Тюдор
- •79. Утворення і розвиток Швейцарського союзу
- •78. Агресія нім феодалів проти полабських славян і прибалтів в 13 ст
- •80. Особливості соц-ек розвитку Німечени в 14 ст
- •81. Політичний розвиток Німеччини в 14 ст
- •83.Папська область. А.Брешіанський.
- •84.Особливості політичного розвитку Південної Італії. Сицілійська вечерня.
- •85.Повстання Дольчіно
- •86. Повстання Чомпи у Флоренції
- •95.Церква у Візантії в 9 -11 ст
- •88.Тиранія Медічі.
- •90. Правління Юстініана. Вн і зов політика
- •91.Війсково-адм реформи у Візантії в 8-9 ст. Фемний лад
- •94.Іконоборський рух, соціальні конфлікти і єресі у Візантії.
- •97. Візантійське місто в 9 -10 ст. Книга епарха
- •98. Зов політика Візантії в 2 пол 9 – 11 ст
- •99. 4 Хрестовий похід і Латинська імперія.
- •103. Християнська церква на порозі середньвіччя. А.Августин.
- •105.Схизма 1054.
- •106. Клюнійська реформа
- •107. Папська могутність в 12-13 ст
- •108.Середньовічні єресі.Інквизиція.
- •110. Цеква в 14-15 ст. Занепад папства
- •111.Система освіти і наукові знання в раньому сер
- •112. Виникнення перших ун-в. Їх орг ст-ра
- •113. Навчальний процес. Студентська творчість
- •114.Пєр Абеляр
- •115.Схоластика в 13 ст. Фома Аквінський.
- •116. Розвиток природничих знань в 13-15 ст
- •117. Героический епос середньовіччя
- •118. Середньовічна рицарська культура
- •119. Романське мистецтво
- •120. Готичне мистецтво
54. Ремесло і ремісники в містах.Цехи.
Цехи, в городах феод общества организации по профессиям р-ков, являвшихся мелкими эк-и самостоятельными производителями. Полноправными членами Ц. были только р-ки, самост ведшие своё х-во (мастера). Они были собст-ми орудий труда, ремес мастерской, в кот трудились вместе с работниками (подмастерьями) и учениками. Чтобы стать мастером, нужно было не только обладать определёнными материальными ресурсами (чтобы открыть собственную мастерскую), но и пройти стаж ученичества (от 2—3 до 7) и некоторое время проработать подмастерьем. Объединившиеся в Ц. р-ки (мастера) обычно добивались права самим решать свои внутренние дела под общим надзором городских властей. Органами управления в Ц. были собрания мастеров и особые должностные лица, выбиравшиеся членами Ц. Деятельность Ц. определялась в первую очередь производственными ин-ми городских р-ков. Ц. вели борьбу за установление т. н. цехового принуждения (нем. Zunftzwang), т. е. за признание за их членами монопольного права на производство и сбыт данного вида рем изделия в пределах города и его округи. Ц. осуществляли также регламентацию производства и сбыта рем изделий с целью создания благоприятных условий для хоз деятельности членов Ц. и для устранения конкуренции в их среде; в цеховых уставах определялись время и условия работы мастеров и подмастерьев, технология производственного процесса, требования к качеству готовых изделий, место и условия закупки сырья и сбыта готовых товаров, сроки и условия ученичества. Все эти меры были обусловлены главным образом узостью рынка, ограниченным спросом на рем изделия, связанным с преобладанием натурго х-ва в эк феод общества. Несмотря на уравнительные тенденции цеховой регламентации, мелкое товарное производство открывало определённые возможности для имущественного расслоения. В крупных городских центрах, особенно в отраслях, связанных с производством большого количества ремесленных изделий на экспорт (Флоренция, Гент, Брюгге), это расслоение достигло знач размеров уже в 13—14 вв. Внутри Ц. выделялись более и менее зажиточные мастера. Происходило расслоение и между Ц., объединявшими ремесленников различных специальностей: некоторые Ц. превращались фактически в организации предпринимателей, раздававших работу р-кам из других Ц.
55. 1Й хрестовий похід
Крестовые походы, захватнические походы западно-европейских феодалов на Восток в 1096—1270, проходившие под лозунгом освобождения христианских святынь в Палестине из-под власти мусульман. Участники К. п., крестоносцы, обычно нашивали на одежду знак креста (отсюда и название походов). Поводом для вторжения в область Восточного Средиземноморья послужил захват турками-сельджуками в последней трети 11 в. многих византийских владений в Малой Азии, а также Иерусалима, по церковной христианской традиции, «священного города» христиан. Византия неоднократно обращалась на Запад за военной помощью против сельджуков. Этим воспользовалось папство, выступившее идейным вдохновителем и непосредственным организатором К. п. Папы стремились разжечь религиозный фанатизм, чтобы упрочить и расширить влияние католической церкви, добиться подчинения Риму православной церкви. Эта политика соответствовала интересам господствующего класса. Оскудевшее рыцарство, составлявшее основную массу крестоносцев, а также крупные сеньоры надеялись на завоевание более развитых в экономическом отношении стран Ближнего Востока, дорога в которые была издавна проложена странствующими купцами и паломниками (их рассказы о богатствах Востока распаляли воображение феодалов всех рангов). В первые К. п. отправлялась и крестьянская беднота, искавшая за морем избавления от феодального гнёта и нищеты. Участвовавшие в К. п. итальянские города (главным образом Венеция и Генуя) добивались торгового первенства в сношениях с Левантом. 1-й К. п. (1096—99) был провозглашен в 1095 в Клермоне папой Урбаном II. В походе широкое участие приняло крестьянство. Он завершился завоеванием крестоносцами в июле 1099 Иерусалима, который стал столицей основанного ими Иерусалимского королевства.
