Видалення сторонніх тіл з товстої кишки

Як було вказано, сторонні тіла в товсту кишку можуть потрапляти з верхніх відділів шлунково-кишкового тракту разом з харчовою масою. При цьому необхідно видаляти в основному дрібні гострі предмети (голки, кістки, шпильки), що впровадилися в слизисту оболонку кишки.

Показанням до видалення цих сторонніх тіл за допомогою ендоскопа є тривале знаходження їх в одному місці, про що судять за даними діагностичного рентгенологічного контролю, а також на підставі клінічних ознак (болі, запалення і ін.). Дрібні сторонні тіла витягують після колоноскопічного дослідження, під час якого визначають наявність стороннього тіла і характер його фіксації в стінці кишки, вибирають спосіб видалення. Найчастіше сторонні тіла з товстої кишки витягують за допомогою поліпектомічної петлі так само, як з шлунку.

Крупніші сторонні тіла потрапляють в товсту кишку при випадковому або навмисному введенні їх через пряму кишку. Випадковими сторонніми тілами найчастіше бувають наконечники від балонів для клізм та термометри. Навмисно введені сторонні тіла можуть бути різноманітними за формою та фактурою (дерев'яні, скляні, металеві); частіше їх виявляють у осіб з порушеною психікою. Для видалення таких сторонніх тіл нерідко потрібне загальне знеболювання. Використовують як жорсткі прилади - ректоскопи, так і гнучкі – сигмоскопи. Витягують сторонні тіла за допомогою петель, захватів, інколи зігнутим кінцем ендоскопу, заведеним за стороннє тіло.

Копроліти нерідко досягають великих розмірів і здатні закрити просвіт товстої кишки, викликати явища кишкової непрохідності або пролежня стінки кишки. За відсутності ефекту від клізм можна спробувати зруйнувати або видалити копроліт за допомогою ендоскопу. Не дуже великі (до 4—5 см в діаметрі) копроліти можна витягувати зігнутим кінцем ендоскопа.

Більші доцільно зруйнувати їх за допомогою діатермічної петлі, щипців і інших інструментів. Після руйнування їх можна видалити за допомогою звичайної очисної клізми. Робити оперативне втручання слід, лише переконавшись в неможливості видалити стороннє тіло за допомогою ендоскопу.

Зупинка кровотеч

Лікування гострих шлунково-кишкових кровотеч - одна з найскладніших проблем сучасної медицини. При інтенсивній кровотечі консервативні заходи далеко не завжди приводять до позитивних результатів, а хірургічне втручання посилює і без того важкий стан хворих. Спроба зупинити кровотечу під час екстреного ендоскопічного втручання, безумовно, виправдана. Проте необхідно чітко визначити можливості зупинки кровотечі за допомогою ендоскопу.

При струминній кровотечі з судин, розташованих на дні виразки, будь-які ендоскопічні маніпуляції протипоказані і хворих необхідно терміново оперувати.

При помірній кровотечі, джерелом якої є судини підслизового шару по краю виразкового дефекту, можливо проведення електрокоагуляції. Якщо судина, що кровоточить, добре ідентифікується, то проводять його прицільну коагуляцію. У тих випадках, коли ділянку, що кровоточить, видно нечітко, застосовують методику кругової коагуляції слизистої оболонки, відходячи на 3-4 мм від краю виразки.

При паренхіматозному виді кровотечі ділянку зрошують кровоспинними засобами (ε-амінокапронова кислота, перекис водню) або проводять хімічну коагуляцію поверхні таким, що розпиляло спирту. Після зупинки кровотечі і підсушування поверхні виразки на неї наносять плівкозахисний препарат (ліфузоль, гастрозоль).

Такі методи зупинки кровотеч, як накладення кліпс, коагуляція лазером, можливі лише у дітей старших вікових груп, оскільки спеціальні педіатричні інструменти подібного призначення не розроблені.