16. Поняття про дидактичні засоби навчання.

Засоби навчання - це різноманітні матеріали і знаряддя навч. процесу, завдяки яким більш успішно і за коротший час досягаються визначені цілі навчання.

До засобів навчання належать: підручники, навчальні посібники, дидактичні матеріали, технічні засоби (ТЗН), обладнання, станки, навчальні кабінети, лабораторії, ТБ та ін. засоби масової комунікації.

Дидактичні засоби, як і методи, форми, є частиною педагогічної системи. Вони виконують такі основні функції: інформаційну, засвоєння нового матеріалу, контрольну.

Вибір засобів навчання залежить від дидактичної концепції, мети, змісту, методів і умов навч. процесу.

В науці немає загальноприйнятої класифікації дидактичних засобів. Ми послуговуємося класифікацією польського дидакта Оконя, в якій засоби навчання розташовані відповідно до наростання можливості замінювати дії учителя й автоматизувати дії учня.

Прості засоби.

1. Словесні: підручники, навчальні посібники і под.

2. Прості візуальні засоби: реальні предмети, моделі, картини.

Складні засоби.

1. Механічні візуальні пристрої: діаскоп, мікроскоп, кодоскоп.

2. Аудіальні засоби: програвач, магнітофон, радіо.

3. Аудіовізуальні: звуковий фільм, телебачення, відео.

4. Засоби, які автоматизують процес навчання: лінгвістичні кабінети, комп'ютери, інформаційні системи, телекомунікаційні мережі.

16. Поняття про форми організації навчання у середній школі. Становлення і розвиток форм навчання в історичному часі.

Форма організації навчання — спосіб організації навчальної діяльності, який регулюється певним, наперед визначеним розпорядком; зовнішнє вираження узгодженої діяльності вчителя та учнів, що здійснюється у визначеному порядку і в певному режимі.

Загальноприйнятими формами організації навчальної роботи є колективна — уроки у школі, лекції та семінарські заняття у вузі, екскурсії, факультативні заняття тощо та індивідуальна — самостійна робота, дипломні та курсові проекти тощо, які суттєво відрізняються за ступенем самостійності пізнавальної діяльності учнів і ступенем керівництва навчальною діяльністю з боку викладача. 

Індивідуальне навчання. Полягає в тому, що учень виконує завдання індивідуально, але за допомогою вчителя (вивчення підручника) - досить ефективне, проте потребує значних матеріальних витрат, учень позбавлений можливості співпрацювати з однолітками. Тепер використовується у формі репетиторства і консультування.

 Індивідуально-групова форма навчання. Згідно з нею учитель займається з групою дітей, навчальна робота має індивідуальний характер, оскільки діти різного віку неоднаково підготовлені. Учитель по черзі опитує кожного учня, пояснює новий матеріал, дає індивідуальні завдання.

 Класно-урочна форма навчання.  Однією з перших було групове (колективне) навчання у братських школах Білорусі та України (XVI ст.). Воно започаткувало класно-урочну форму навчальної роботи, теоретично обґрунтовану в праці Коменського “Велика дидактика”. Сутність її полягає в тому, що учнів одного віку розподіляють на класи, заняття з ними проводять поурочно за наперед складеним розкладом.

Белл-ланкастерська система взаємного навчання. Сутність її в тому, що через гостру нестачу вчителів один учитель навчав 200—300 учнів різного віку. До обіду він займався з групою старших учнів, після обіду кращі учні займались із молодшими, передаючи їм одержані знання. Замість підручників застосовувались унаочнення, здебільшого саморобні таблиці.

Мангеймська форма вибіркового навчання. Виникла кін. 19 ст. Суть її полягає в тому, що учнів, залежно від їх здібностей та успішності, розподіляли по класах на слабких, середніх і сильних.

Дальтон-план. вперше застосований у 1903 р. в амер. місті Дальтоні (штат Масачусетс) учителькою Оленою Паркхерст. Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю працювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. Загального  плану (розкладу) занять не було, колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально.

Бригадно-лабораторна форма навчання.  поєднувала колективну роботу бригади з індивідуальною роботою учнів. Розподілені на невеликі групи-бригади (по 5—7 осіб), учні вчилися за спеціальними підручниками, виконували спеціально визначені вчителем денні, тижневі, місячні “робочі завдання” з кожного навчального предмета. 

Ця система знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала безвідповідальне ставлення до навчання.

План Трампа.  У 20 ст. виникла у США форма, розрахована на максимальну індивідуалізацію навч. процесу на основі використання технічних засобів, поєднання індивідуального навчання з колективною роботою учнів.

Комплексний метод навчання.  Його суть в об'єднанні навч. матеріалу в теми-комплекси. Але комплексність порушувала предметність викладання, систематичність вивчення основ наук.