19. Шкільна лекція, семінарські і практичні заняття, навчальні екскурсії та факультативи як форми організації навчання в середній школі.

Семінар – обговорення колективом класу самостійно підготовлених учнями доповідей, рефератів і т.д. Застосовується переважно при вивченні гуманітарних дисциплін. Привчають учнів самостійно мислити, оперувати набутими знаннями, логічно викладати думки, робити висновки.

Семінари поділяються на: 1) підготовчі (просемінарські); 2) власне семінарські заняття (9-11 клас); 3) між предметні семінари-конференції

Практикум – вищий ступінь організації лаб.роб.

Порядок роботи – циклічний: учні переходять від однієї роботи до іншої. Практикум проводиться в кінці півріччя або навч. року.

Факультатив (необов'язковий) - навчальний курс, не обов'язковий для відвідування всіма учнями.

За освітнім завданням факультативи поділяють на такі види:

а) з поглибленим вивченням навч. предметів; б) з вивч. додаткових дисциплін; в) з вивч. додаткової дисципліни та одержанням відповідної спеціальності; г) між предметні факультативи.

Залежно від дидактичної мети факультативи поділяються на:

а) теоретичні; б) практичні; в) комбіновані.

Екскурсія – вивч. за межами школи, але  під керівництвом вчителя, предметів, явищ шляхом безпосереднього сприймання.  Екскурсії бувають попередні, супровідні, заключні, короткочасні, тривалі, виробничі, біологічні, історичні і т.д. 

Навчальна екскурсія - форма навч. заняття, яке проводять в умовах виробництва, природи, музею з метою спостереження і вивч. учнями різних об'єктів, явищ дійсності, їх взаємозв'язків і взаємозалежностей.

Лекція широко використовується в навч.-виховному процесі ще з часів Коменського, який радив навчати всього коротко, доступно й ґрунтовно. Шкільна лекція — це такий словесний метод, за допомогою якого можна раціонально передати велику кількість пізнавальної та узагальнюючої інформації.

19. Сутність педагогічного діагностування в середній школі. Ф-ї і педагогічні вимоги до контролю успішності навч.

Найважливішими принципами діагностування і контролю успішності учнів є: об'єктивність, систематичність, наочність (гласність), диференційованість та індивідуальний характер, вимогливість учителя, єдність вимог та ін.

Перевірка результатів навчання — це констатація наслідків навч.-пізнавальної діяльності учнів без пояснення їх походження. Діагностика — це з'ясування умов і обставин, у яких протікає процес навч.; отримання чіткого уявлення про ті причини, які сприяють чи перешкоджають досягненню накреслених результатів.

Контроль і оцінка завжди були важливою складовою навч. процесу.

Об'єктом дидактичного контролю в сучасній школі є виявлення рівня навч. досягнень учня у засвоєнні змісту загальної середньої освіти: знань, вмінь та навичок; досвіду творчої діяльності; досвіду емоційно-ціннісних ставлень до навколишньої дійсності.

Функції контролю:

а) контролююча - передбачає визначення рівня навч.досягнень як окремого учня, так і цілого класу або його групи; виявлення готовності до засвоєння нового навч.матеріалу, що безпосередньо впливає на планування вивчення нової теми;

б) діагностично-коригуюча - виявлення успіхів і недоліків у знаннях, навичках, уміннях, рівнях засвоєння досвіду творчої діяльності та досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу;

в) виховна - формування відчуттів завершеності та порядку, вмінь добросовісно виконувати поставлені навчальні завдання, здійснювати самоконтроль власної діяльності;

г) стимулюючо-мотиваційна - визначає таку організацію оцінювання навч. діяльності учнів, за якої вони досягають ситуацій успіху, що, з одного боку, породжує віру в свої сили та можливості, а з іншого - стає стимулом для подальшої активної діяльності;

д) розливальна - обґрунтування оцінки вчителем, вироблення вмінь само оцінювання та взаємооцінювання, поєднання їх в умовах конкурентного суспільства сприяють раціональному визначенню особистісного рейтингу, самовизначенню особистості, глибшому самопізнанню, що підсилює розвивальний потенціал школяра;

ж) навчальна - глибоке виявлення знань та умінь учнів у процесі їх навч. і практичної діяльності, виконання письмових, практичних чи графічних завдань робить контроль важливою і необхідною складовою процесу навч.

Педагогічні вимоги до контролю у навчанні

ВИМОГА ОБ'ЄКТИВНОСТІ КОНТРОЛЮ. Учитель повинен дати справедливу оцінку досягненням кожного учня за тією чи іншою частиною вивченої програми. Оцінка в очах учня мусить бути справедливою і переконливою.

КРИТЕРІЇ - це показники певного рівня знань, умінь, навичок, які відображають зміст вимог до оцінки.

Ще один бік об'єктивності контролю навч.досягнень учнів полягає у тому, що вчитель не використовує у своїй практиці оцінка за підказку, розмову на уроці.

ВИМОГА ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ КОНТРОЛЮ. Необхідно враховувати знання кожного окремого учня, його досягнення й труднощі роботи, що дозволяє виявляти фактичний стан знань, умінь учня.

ВИМОГА ГЛАСНОСТІ КОНТРОЛЮ. Учню необхідно повідомляти результати перевірки, пояснювати ту чи іншу оцінку, мотиви рішення викладача, вказуючи на сильні й слабкі боки в його роботі. 

ВИМОГА ЗАПОБІГАННЯ СТРАХУ. Вчитель має виконати певні дії, які запобігають (або принаймні знижують) страх та тревогу учнів перед контролем, екзаменом, заліком тощо, що приводить до зниження результатів навчання.