- •Іі Основи дидактики
- •Поняття про дидактику. Предмет і головні категорії дидактики.
- •Історичний екскурс до вчень видатних дидактів. Теорія формальної та експериментальної освіти
- •Поняття і сутність змісту освіти в середній школі. Державний та шкільний компонент програмного матеріалу.
- •Нормативні документи що визначають зміст освіти.
- •5. Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •6. Характеристика навчальної програми з фахового предмета.
- •7) Поняття про процес навчання, його характерні ознаки. Головні функції.
- •9. Принципи навння, їхній об’єктивний характер. Принципи свідомості й активності, систематичності і послідовності навчання.
- •8. Головні компоненти процесу навчання.
- •10. Принципи міцності знань і допустимі знання.
- •11. Принципи наочності навчання і науковості.
- •12. Принципи зв'язку навчання з життям, індивідуального підходу до учнів та емоційності навчання.
- •13. Поняття про методи навчання і методичний прийом. Методи в історії дидактики. Характеристика словесних методів навчання.
- •14. Головні класифікації методів навчання.
- •15. Характеристика наочних та практичних методів навчання.
- •Характеристика методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Поняття про дидактичні засоби навчання.
- •Поняття про форми організації навчання у середній школі. Становлення і розвиток форм навчання в історичному часі.
- •Урок як головна форма організації навчання в сучасній школі. Типологія і структура уроків.
- •Класифікація уроків за головною дидактичною метою. Поняття про нестандартні уроки.
- •Головні вимоги до уроку. Шляхи вдосконалення уроку на сучасному стані.
- •Підготовка вчителя до уроку. Планування уроку. Аналіз і самооцінка уроку.
- •Організація навчальної діяльності учнів на уроці: фронтальна, індивідуальна, групова, парна форма роботи. Самостійна робота учнів.
- •Шкільна лекція, семінарські і практичні заняття, навчальні екскурсії та факультативи як форми організації навчання в середній школі.
- •Сутність педагогічного діагностування в середній школі. Ф-ї і педагогічні вимоги до контролю успішності навч.
- •26. Основні види, методи і форми контролю. Оцінка й облік успішності знань учнів.
- •27. Причини і шляхи усунення неуспішності учнів.
- •28. Переваги і недоліки 12-бальної системи оцінювання знань.
- •29. Критерії оцінювання знань учнів з мови та літ. За 12-бальною системою.
27. Причини і шляхи усунення неуспішності учнів.
Неуспішність - невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (після вивчення розділу, наприкінці чверті, півріччя).
Неуспішність є наслідком процесу відставанн.
На думку Бабанського, причинами неуспішності учнів є слабкий розвиток мислення; низький рівень навичок навч. праці; негативне ставлення до навч.; негативний вплив сім'ї, однолітків ; прогалини у знаннях; слабке здоров'я, втомлюваність; слабка воля, недисциплінованість .
Загалом причинами неуспішності можуть бути загальне та глибоке відставання з багатьох предметів і за тривалий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного або кількох навч. предметів, яке можна подолати.
Залежно від виду відставання у навч. проводять відповідну навч. роботу з учнями щодо його усунення. Подоланню епізодичного відставання сприяють: консультації щодо раціоналізації навч.праці; посилення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вжиття оперативних заходів, спрямованих на їх - усунення; індивідуальні завдання з вивчення пропущеного; контроль за виконанням заданого.
Для подолання стійкого відставання з одного предмета чи предметів одного профілю необхідні: вдосконалення методики викладання предмета; доступне розкриття навч. матеріалу, розвиток мислення учнів; спеціальне повторення недостатньо засвоєних тем; заходи, спрямовані на розвиток інтересу до навч. предмета.
Щоб подолати стійке і широко профільне відставання учнів, слід вживати заходи щодо усунення епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів із предметів, з яких учень не встигає.
У процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в знаннях та навичках самостійної навч.праці; розвивають в учнів увагу, уяву, пам'ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань.
Одним із шляхів подолання неуспішності є додаткові заняття з невстигаючими учнями. Переважно вони є індивідуальними, але іноді їх проводять з групою 3-5 учнів, які мають ті самі прогалини в знаннях.
Певну роль у подоланні неуспішності школярів відіграють класи вирівнювання, укомплектовані на базі однієї або кількох початкових шкіл мікрорайону з дітей, які на час вступу до школи виявилися непідготовленими до систематичного навч. у звичайних умовах, а також з числа невстигаючих з основних предметів учнів першого і другого класів. У них спостерігаються затримання розвитку сприймання і мислення, послаблення пам'яті, нестійка увага. Такі діти потребують посиленої уваги, особливих зусиль.
Важливим чинником успішної роботи класів вирівнювання є відносна однорідність складу учнів, порівняно однакова їх шкільна зрілість. Головним є належне засвоєння матеріалу кожним учнем, усунення прогалин у знаннях, розвиток уміння вчитися, що створює передумови для подолання колишнього відставання. Певне значення має також наповнення класів вирівнювання (не більше 20 дітей). У таких класах працюють учителі високої кваліфікації, здатні творчо організувати пізнавальну діяльність учнів.