- •Іі Основи дидактики
- •Поняття про дидактику. Предмет і головні категорії дидактики.
- •Історичний екскурс до вчень видатних дидактів. Теорія формальної та експериментальної освіти
- •Поняття і сутність змісту освіти в середній школі. Державний та шкільний компонент програмного матеріалу.
- •Нормативні документи що визначають зміст освіти.
- •5. Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •6. Характеристика навчальної програми з фахового предмета.
- •7) Поняття про процес навчання, його характерні ознаки. Головні функції.
- •9. Принципи навння, їхній об’єктивний характер. Принципи свідомості й активності, систематичності і послідовності навчання.
- •8. Головні компоненти процесу навчання.
- •10. Принципи міцності знань і допустимі знання.
- •11. Принципи наочності навчання і науковості.
- •12. Принципи зв'язку навчання з життям, індивідуального підходу до учнів та емоційності навчання.
- •13. Поняття про методи навчання і методичний прийом. Методи в історії дидактики. Характеристика словесних методів навчання.
- •14. Головні класифікації методів навчання.
- •15. Характеристика наочних та практичних методів навчання.
- •Характеристика методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Поняття про дидактичні засоби навчання.
- •Поняття про форми організації навчання у середній школі. Становлення і розвиток форм навчання в історичному часі.
- •Урок як головна форма організації навчання в сучасній школі. Типологія і структура уроків.
- •Класифікація уроків за головною дидактичною метою. Поняття про нестандартні уроки.
- •Головні вимоги до уроку. Шляхи вдосконалення уроку на сучасному стані.
- •Підготовка вчителя до уроку. Планування уроку. Аналіз і самооцінка уроку.
- •Організація навчальної діяльності учнів на уроці: фронтальна, індивідуальна, групова, парна форма роботи. Самостійна робота учнів.
- •Шкільна лекція, семінарські і практичні заняття, навчальні екскурсії та факультативи як форми організації навчання в середній школі.
- •Сутність педагогічного діагностування в середній школі. Ф-ї і педагогічні вимоги до контролю успішності навч.
- •26. Основні види, методи і форми контролю. Оцінка й облік успішності знань учнів.
- •27. Причини і шляхи усунення неуспішності учнів.
- •28. Переваги і недоліки 12-бальної системи оцінювання знань.
- •29. Критерії оцінювання знань учнів з мови та літ. За 12-бальною системою.
14. Головні класифікації методів навчання.
У дидактиці існують такі класифікації методів навчання:
а) за джерелами передачі й характером сприйняття інформації: словесні, наочні та практичні (С. Петровський, Е. Талант);
б) за основними дидактичними завданнями, які необхідно вирішувати на конкретному етапі навчання: методи оволодіння знаннями, формування умінь і навичок, застосування отриманих знань, умінь і навичок (М. Данилов, Б. Єсипов);
в) за характером пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові, дослідницькі (М. Скаткін, І. Лернер);
г) на основі внутрішнього логічного шляху засвоєння знань: індуктивний, дедуктивний, традуктивний, аналітичний, синтетичний, порівняння, узагальнення, конкретизації і виділення головного.
Сучасний дослідник педагогіки Бабанський виокремлює три великі групи методів навчання, в основу яких покладено:
а) організацію та здійснення навчально-пізнавальної діяльності;
б) стимулювання і мотивацію навчально-пізнавальної діяльності;
в) контроль і самоконтроль навчально-пізнавальної діяльності.
15. Характеристика наочних та практичних методів навчання.
Наочні методи навчання. Особливість цих методів навчання полягає у використанні зображень об'єктів і явищ, конкретних образів, які безпосередньо сприймають учні. До таких методів належить ілюстрування, демонстрування, самостійне спостереження.
Ілюстрування — використання у навчальному процесі наочності (плакатів, карт, рисунків на дошці, картин та ін.) з метою оптимізації засвоєння знань.
Демонстрування — використання приладів, дослідів, технічних установок та ін.
Цей метод ефективний, коли всі учні мають змогу сприймати предмет або процес, а вчитель зосереджує їхню увагу на головному, допомагає виділити істотні сторони предмета, явища, роблячи відповідні пояснення. Під час демонстрування дію складного механізму розчленовують на елементи, щоб докладно ознайомити учнів з окремими процесами, які відбуваються одночасно.
Самостійне спостереження — безпосереднє сприймання явищ дійсності.
Школа має великі можливості для організації спостережень, їх можна вести на уроці (лабораторні і практичні заняття), використовуючи наочні посібники, під час екскурсій.
Методика організації будь-якого виду самостійного спостереження потребує послідовного використання його елементів. Це інструктаж учителя про мету, завдання і методику спостереження, здійснення спостереження, фіксація, відбір і аналіз його результатів учнем, узагальнення і формулювання висновків.
Практичні методи навчання. Ці методи передбачають різні види діяльності учнів і вчителя, але потребують великої самостійності учнів у навчанні. До них належать вправи, а також лабораторні, практичні, графічні, дослідні роботи.
Вправи — багаторазове повторення певних дій або видів діяльності з метою їх засвоєння, яке спирається на розуміння і супроводжується свідомим контролем і коригуванням.
Види вправ: підготовчі; вступні; пробні; тренувальні; творчі; контрольні.
Лабораторні роботи — вивчення у шкільних умовах явищ природи за допомогою спеціального обладнання.
Цінність лабораторних робіт у тому, що вони сприяють зв'язку теорії з практикою, озброюють учнів одним із методів дослідження в природних умовах, формують навички використання приладів, вчать обробляти результати вимірювань і робити правильні наукові висновки і пропозиції. Під час виконання лабораторної роботи учні повинні дотримуватися правил техніки безпеки.
За характером діяльності учнів близькі до лабораторних робіт практичні роботи. Вони передбачені навчальними програмами, їх виконують після вивчення теми чи розділу курсу. Практичні роботи мають важливе навчально-нізнавальне значення, сприяють формуванню вмінь і навичок, необхідних для майбутнього життя та самоосвіти.
Графічні роботи — роботи, в яких зорове сприймання поєднане з моторною діяльністю школярів.
Ними є креслення і схеми, робота з контурними картами, складання таблиць, графіків, діаграм. Техніку графічного зображення учні опановують на уроках креслення і малювання, математики, фізики, хімії, географії, історії, біології.
Дослідні роботи —пошукові завдання і проекти, що передбачають індивідуалізацію навчання, розширення обсягу знань учнів.
Метод проекту — метод пошуку, така організація навчання, за якого учні набувають знань у процесі планування та виконання практичних завдань — проектів, що дає змогу тісно поєднувати теорію з практикою.
