7) Поняття про процес навчання, його характерні ознаки. Головні функції.

Процес навчання — це сукупність послідовних і взаємопов'язаних дій учителя і учнів, спрямованих на забезпечення свідомого і міцного засвоєння системи наукових знань, умінь і навичок, формування вміння використовувати їх у житті, на розвиток самостійності мислення, спостережливості та інших пізнавальних здібностей учнів, оволодіння елементами культури розумової праці і формування основ світогляду.

Процес навчання істотно відрізняється від навчального процесу. Адже навчальний процес охоплює всі компонен­ти навчання (викладача, використовувані ним засоби і ме­тоди навчання, учня, який працює під керівництвом учи­теля на уроці та самостійно вдома, забезпечення навчаль­ного процесу наочністю й технічними засобами), а процес навчання — взаємодію учителя й учня.

Навчання як один з видів людської діяльності склада­ється з двох взаємопов'язаних процесів — викладання й учіння.

Викладання — діяльність учителя в процесі навчання, що полягає в постановці перед учнями пізнавального завдання, повідомленні нових знань, організації спостережень, лабораторних і практич­них занять, керівництві роботою учнів із самостійного засвоєння знань, у перевірці якості знань, умінь та навичок.

навчальна взаємо­дія з учнями.

Учіння — цілеспрямований процес засвоєння учнями знань, ово­лодіння вміннями і навичками.

У широкому значенні учіння полягає в оволодінні уч­нями соціальним досвідом з метою його використання в практичному житті. У процесі навчання відбувається взаємодія між учите­лем і учнем, а не просто вплив учителя на учня. Вчитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано — через систему завдань. Результативність цього процесу за­лежить від стилю спілкування учителя з учнем, впливу навколишнього середовища. Методологічною засадою процесу навчання є наукова теорія пізнання, яка вивчає природу наукового пізнання і його можливості, головні закономірності пізнавального процесу, форми й методи пізнання людиною навколиш­ньої дійсності, умови істинності пізнання.

Пізнання — процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей.

І навчання, і пізнання відбуваються за схемою: живе спостереження об'єкта навчання чи пізнання — осмислення істотних властивостей, особливостей, зв'язків цього об'єкта — застосування здобутих знань на практиці чи в навчанні або перевірка здобутого у процесі пізнання знання на практиці. Між процесами навчання і наукового пізнання існують і певні відмінності. Передусім на всіх рівнях навчання об'єктивно неможливе відкриття нових знань, оскільки уч­ні засвоюють уже пізнані істини.

Функції процесу навчання

Процес навчання покликаний забезпечувати три функції – освітню, виховну, розвиваючу.

1. Освітня функція навчання. Реалізація цієї ф-ї по­кликана забезпечити засвоєння учнями системи наукових знань, формування вмінь і навичок.

Знання — узагальнений досвід людства, що відображає різні га­лузі дійсності у вигляді фактів, правил, висновків, закономірно­стей, ідей, теорій, якими володіє наука.

Знання є головним компонентом освіти. У їх сукуп­ності виокремлюють такі види: основні терміни і понят­тя; факти щоденної дійсності та науко­ві факти; основні закони науки; теорії; знання про способи діяль­ності; знання про норми ставлення до явищ життя.

З огляду на специфіку видів знань, їх поділяють на те­оретичні та фактичні.

Теоретичні знання — логічні узагальнення щодо практики реального людського буття, тобто поняття, системи понять, абс­тракції, теорії, гіпотези, закони, методи науки.

Фактичні знання — ознайомлення з реальними, дійсними, одиничними поняттями, тобто знаками, цифрами, буквами, гео­графічними назвами, історичними особами, подіями.

Окрім засвоєння системи знань, освітня функція забез­печує формування в учнів умінь та навичок.

Уміння — здатність на належному рівні виконувати певні дії, заснована на доцільному використанні людиною знань і навичок.

Вони передбачають використання набутого досвіду, знань у процесі практичної діяльності людини.

Навичка — психічне новоутворення, завдяки якому індивід спро­можний виконувати певну дію раціонально, точно і швидко, без зайвих затрат фізичної та нервово-психічної енергії.

Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх ос­нові — правила оперування поняттями, вони є результа­том аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей, зразків).

2. Розвиваюча функція навчання. Сутність її полягає в розвику учнів у процесі навчання. Розвиваюче навчання сприяє розвиткові мислення, формувавaнню волі, емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібно­стей.

Передусім слід розвивати мислення учнів на основі за­гальних розумових дій і операцій. Учні загальноосвітньої школи мають навчитися: структурування знань; систематизаиії знань; конкретизації знань; варіювання знаннями; доведення; формулювання висновків; пояснення; класифіка­ції; аналізу; синтезу; порівняння; абстрагування; узагальнення.

3. Виховна функція навчання. Виховний характер навчання є суб’єктивною для всіх епох його закономірністю, а також важливою функцією діяльності вчителя, який виховує підростаюче покоління насамперед у процесі навчання.

Усі функції навчання тісно пов'язані між собою, і реа­лізація однієї з них обов'язково зумовлює реалізацію пев­них аспектів іншої. Тому педагог, готуючись до уроку, повинен чітко визначити його освітню, розвиваючу і ви­ховну мету.