8. Головні компоненти процесу навчання.

Процес навчання формують взаємопов'язані компоненти:

- цільовий (постановка конкретної мети вивчення навчального матеріалу на уроці, вивчення навчальної дис­ципліни та освітньої мети навчально-виховного закладу певного типу);

- стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навчально-пізнанальної діяльності, формують у них позитивну мотивацію цієї діяльності);

- змістовий (оптимальний підбір предметів навчального плану змістовність навчальних програм і підручників, продуманість змісту кожного навчального заняття);

- операційно-дієвий (добір прийомів, методів і ор­ганізаційних форм навчання, оптимальне поєднання фронтальної, групової та індивідуальної роботи щодо за­своєння учнями змісту навчального матеріалу, вироблен­ня в них відповідних умінь та навичок);

- контрольно-регу­люючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям умінь і навичок, внесення необхідних коректив до змісту і методики навчання з метою підвищення ефективності про­цесу навчання);

- оцінно-результативний (виявлення рівня знань, умінь і навичок кожного учня, причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення).

9. Принципи навння, їхній об’єктивний характер. Принципи свідомості й активності, систематичності і послідовності навчання.

Навчання як цілеспрямований, системний і послідов­ний процес підпорядковане певній системі принципів, дот­римання яких забезпечує його ефективність.

Принципи навчання — основні положен­ня, що визначають зміст, організаційні форми та методи навчаль­ної роботи школи.

Принцип навчання, відображаючи якийсь один істот­ний аспект процесу навчання, є основою для формулювання правил навчання, які залежать від принципу навчання, конкретизують його, підпорядковуються йому і сприяють його реалізації. Вони функціонують як практичні вказівки, якими користуються в конкретній навчальній ситуації.

Цінними теоретичними положеннями, що збагатили систему принципів навчання та їх трактування, багата пе­дагогічна спадщина К. Ушинського. За його переконання­ми, в навчанні слід враховувати зміст і дозування навчаль­ного матеріалу, посильність його для учнів, послідовність вивчення, розвиток свідомості, діяльності й активності уч­нів, міцність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін. Дидактичні принципи він розглядав у зв'язку з формами й методами навчання.

Принцип свідомості й активності учнів у навчанні. Цей принцип є провідним, оскільки визначає головне спрямування пізнавальної діяльності учнів й управління нею. Він випливає з мети і завдань національної школи, з особливостей процесу навчання, які передбачають осмислений і творчий підхід до опанування знань. Свідомому засвоєнню знань сприяють: роз'яснення мети і завдань навчального предмета, значення його для вирішення життєвих проблем, для перспектив учня; використання у процесі навчання мислительних операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, індукції, дедукції); позитивні емоції; мотиви навчання; раціональні прийоми роботи на уроці; критичний підхід у процесі викладання матеріалу та його засвоєння; належний контроль і самоконтроль. Свідомість у навчанні забезпечується високим рівнем активності учнів.

Принцип систематичності й послідовності навчання. Зумовлений логікою науки й особливостями пізнавальної діяльності, які залежать від вікових закономірностей роз­витку дітей. Передбачає системність у роботі вчителя (по­стійну роботу над собою, опору на пройдене при вивченні нового матеріалу, розгляд нового матеріалу частинами, фіксування уваги учнів на вузлових питаннях, продуму­вання системи уроків, здійснення внутріпредметних і між-предметних зв'язків), а також системність у роботі учнів (систематичне відвідування школи, виконання домашніх завдань, уважність на уроках, порядок у виконанні до­машніх завдань, час виконання завдань, систематичне по­вторення навчального матеріалу).