78. Пенсійні фонди

Пенсійні фонди - це спеціалізовані фінансові посередники, які на договірній основі акумулюють кошти юридичних і фізичних осіб у цільові фонди, з яких здійснюють пенсійні виплати громадянам після досягнення певного віку.

За механізмом функціонування вони нагадують компанії страхування життя. У них внески у фонд здійснюються систематично протягом тривалого часу, в результаті чого накопичуються великі суми грошового капіталу. Оскільки строки виходу на пенсію відомі, фонду легко спрогнозувати

розміри пенсійних виплат в часі і відповідно розмістити вільні кошти в довгострокові дохідні активи. Ними можуть бути корпоративні облігації, акції, державні цінні папери, довгострокові кредити.

Пенсійні фонди бувають державні та приватні. Державні фонди, як правило, створюються за ініціативою центральних і місцевих органів влади. Вклади до них здійснюються шляхом нарахувань на заробітну плату всіх чи певних категорій працівників, або ж відрахувань з відповідних бюджетів. Тому й розміщення коштів цих фондів здійснюється переважно в державні цінні папери.

Приватні пенсійні фонди створюються, як правило, за ініціативою певних фірм, страхових компаній тощо для виплат пенсій та допомог своїм працівникам. Кошти їх формуються за рахунок відрахувань із заробітної плати працівників, відрахувань з прибутку при його розподілі, з доходів від розміщення коштів в активи.

Приватні фонди можуть існувати як самостійні структури, а можуть управлятися самими корпораціями, що їх створили, чи за їх дорученням комерційними банками, трастовими чи страховими компаніями. Переважна частина коштів цих фондів розміщується в цінні папери тих фірм, що їх створили.

Бюджет ПФ України формується за рахунок таких надходжень:

— збору на обов'язкове державне пенсійне страхування

— коштів Державного бюджету України;

— добровільних внесків

— банківських кредитів;

— сум пені, фінансових санкцій, штрафів та ін.

79. Депозитарна діяльність

Депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та НБУ щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках (далі - Розрахунковий центр), депонентів, а також надання інших послуг, які відповідно до Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України. Депозитарна діяльність в Україні регулюється Положенням про депозитарну діяльність.

Депозитарій - акціонерне товариство, акціонерами якого є не менш як 10 зберігачів і яке провадить виключно депозитарну діяльність. При цьому частка одного акціонера у статутному капіталі депозитарію не може перевищувати 25 відсотків. Розмір статутного капіталу депозитарію має становити не менш як 15 мільйонів гривень. Клієнтами депозитарію є зберігачі, які уклали з ним депозитарний договір, емітенти щодо рахунків власних емісій, відкритих на підставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів, а також інші депозитарії, з якими укладено договори про кореспондентські відносини. Депозитарні установи здійснюють депозитарну діяльність виключно щодо

таких цінних паперів, що існують у бездокументарній формі за результатом

їх розміщення у такій формі: акцій; облігацій підприємств;облігацій місцевих позик;державних облігацій України; казначейських зобов'язань України; інвестиційних сертифікатів; іпотечних сертифікатів; іпотечних облігацій; сертифікатів фондів операцій з нерухомістю; інших цінних паперів за окремим рішенням Нацкомфінпослуг.

Депозитарні установи для здійснення депозитарної діяльності виконують такі функції:

1.зберігання цінних паперів;

2.обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах;

3.обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.