11.Інтернаціоналізація та глобалізація фінансових ринків.

Панівною тенденцією розвитку сучасного світогосподарства є тісна взаємодія країн на політичній і економічній арені, що забезпечується все зростаючим розвитком комунікацій, наявністю загальносвітових проблем і супроводжується взаємопроникненням різних культур. Ця тенденція отримала назву «глобалізація».

Глобалізація фінансових ринків полягає в посиленні їхній ролі в процесі руху фінансових ресурсів між країнами, що супроводжується зростанням міжнародної мережі фінансових організацій та виникненням якісних змін в їхній структурі управління та філософії менеджменту.

Рушійними факторами глобалізації фінансових ринків є:

-наявність вільного руху капіталу між країнами;

-лібералізація і дерегулювання фінансових ринків;

-конкуренція за доступ до капіталу і пошук нових можливостей;

-мінливість і нестабільність ринків, особливо в країнах, що розвиваються;

-розвиток інформаційних технологій;

-стандартизація фінансових продуктів;

-фінансові інновації.

Сьогодні глобалізація фінансових ринків включає в себе наступні тенденції:

-Зростання конкуренції на міжнародних фінансових ринках між кредиторами і між позичальниками.

-Інтеграція міжнародних ринків капіталу. Поштовхом до цього процесу стала ліквідація багатьох бар’єрів для входження на національні ринки капіталу міжнародних кредиторів та позичальників, підвищення мобільності боргового капіталу, зниження трансакційних витрат, стрімкий розвиток інформаційних систем (баз даних, глобальних комп’ютерних мереж) тощо

-Конвергенція міжнародних фінансових ринків. Цей процес є схожим на інтеграцію і полягає в поступовому зникненні меж між різними секторами міжнародних фінансових ринків.

Глобалізація — це за своєю сутністю вища стадія інтернаціоналізації, вона перетворює світове господарство на єдиний ринок товарів, послуг, капіталів, робочої сили. Глобалізація визначає процес швидкозростаючих взаємозв’язків і взаємозалежностей між національними ринками товарів, робочої сили, а також валютними і фінансовими ринками.

12.Процес сек'юритизації, його значення для фінансового ринку.

Сек'юритизація. - це процес перетворення неліквідних фінансових активів на інструменти ринку капіталів, що придатні для продажу. Цей процес також стимулюють вдосконалення в комп'ютерній технології.

Сек'юритизація почала свій відлік з 1970 р., коли Державна національна асоціація іпотечного кредиту, "Ginnie Маe", розробила концепцію передачі цінних паперів, що забезпечені заставними, і розпочала програму, в якій гарантувала своєчасну сплату процентів та основної суми боргу на набір стандартизованих заставних. Згідно цієї програми, приватні фінансові інститути, такі, як ощадно-позичкові асоціації та комерційні банки, тепер могли б зібрати певний набір заставних, гарантованих Державною національною асоціацією іпотечного кредиту, у пакет вартістю, скажімо, в 1 млн. дол. і потім продати цей пакет як цінний папір третій стороні (як правило, великому інституційному інвестору, наприклад, пенсійному фонду).

З середини 80-х років почалася сек'юритизація позик на придбання автомобіля, дебіторської заборгованості по кредитних картках, а також комерційних і комп'ютерних лізингів.

З викладеного вище можна зробити висновок, що сек’юритизація активів є складним, проте високоефективним фінансовим механізмом. Зокрема, сек’юритизація активів дає змогу суб’єкту підприємництва (оригінатору) одночасно впорядковувати наявні активи, покращити власні показники та отримати довгостроковий фінансовий ресурс на значно кращих умовах. Використання цієї техніки також забезпечує інвесторам можливість інвестування в недоступні до цього часу активи через придбання цінних паперів з високим рівнем рейтингу. Водночас завдяки сек’юритизації активів для економічних суб’єктів, власний рейтинг яких не відповідає інвестиційному, відкривається доступ до ринку капіталів та відповідного рефінансування на основі випуску цінних паперів, забезпечених активами (ABS), проспекту емісії яких рейтингові агентства надають рейтинг значно вищого рівня. Таким чином, сек’юритизація активів забезпечує взаємну диверсифікацію як для інвесторів, так і для оригінаторів.

Наслідки проведення операцій сек’юритизації здебільшого є позитивними для суб’єктів економіки. Негативність в основному полягає у складності та значних фінансових витрат реалізації операції із сек’юритизації її учасників.

Для багатьох розвинутих країн сек’юритизація фінансових активів стала «двигуном» економічного зростання. Залучені за допомогою сек’юритизації величезні кошти у вигляді цінних паперів, забезпечених активами, були спрямовані в реальний сектор економіки та стали могутнім рушієм прискореного економічного розвитку цих країн. Саме тому можна очікувати поширення даної фінансової інновації в Україні, але тільки за умови належного законодавчого та податкового регулювання.