3.2.3. Теорія ефективності та управління елементами логістичних витрат

Логістична система підприємства має забезпечувати потріб­ний набір послуг за умови мінімальних витрат, зумовлених ви­конанням логістичних операцій. Тому логістична політика розробляється з урахуванням двох факторів:

1) бажаного рівня логістичного сервісу;

2) мінімальної величини логістичних витрат.

Ефективність логістичної системи — це показник (або система показників), який характеризує якість роботи логістичної системи за заданого рівня логістичних витрат¹.

Мета логістичного менеджменту полягає у встановленні балансу між рівнем витрат та рівнем логістичного сервісу, вигідного як спо-живачу, так і генератору матеріального потоку.

Зростаюча зацікавленість у підвищенні ефективності всього логістичного ланцюжка висуває підвищені вимоги і до систе­ми оціночних показників, яка у даному випадку має забезпе­чувати інтегральну оцінку логістичних процесів.

Слід зазначити, що в літературі немає єдиної думки щодо ви­значення ефективності функціонування логістичної системи².

Найчастіше основним критерієм ефективності функціону­вання логістичної системи вважають мінімізацію логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня логістич-ного сервісу. Внаслідок цього, більш придатними для застосу­вання є рекомендації з оцінювання результатів логістичної діяльності американських спеціалістів, які пропонують бага-токритеріальну оцінку функціонування логістичної системи¹, що складається з внутрішніх і зовнішніх показників.

Умовно внутрішні показники, які характеризують перемі­щення матеріального потоку, об'єднують у такі групи:

1. Витрати. Фактична величина витрат, пов'язаних із ви­конанням певних логістичиих операцій, найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності.

Величину витрат виражають:

— загальною грошовою сумою витрат;

— грошовою сумою з розрахунку на одиницю продукції (пи­томі витрати);

— часткою в обсязі продажів;

— за кордоном: у відсотковому відношенні до ВНП (для кра­їни в цілому) або у відсотковому відношенні обсягу продажів готової продукції фірми.

2. Обслуговування споживачів (якість). Ці показники ха­рактеризують відносну здатність фірми задовольняти запити і потреби споживачів.

До таких сервісних показників належать:

— ймовірність та величина дефіциту;

— частота пошкоджень продуктів;

— вартість пошкоджених продуктів;

— кількість претензій від споживачів;

— час реакції на претензії споживачів;

— час задоволення претензій споживачів;

— відношення кількості повернень до кількості замовлень;

— вартість повернутих товарів;

— рівень недопоставок;

— рівень браку в постачаннях;

— частку некомплектних постачань;

— частку постачань із запізненням;

— частку передчасних постачань;

— частку постачань у зазначений строк;

— час реакції ланцюга постачань (час, необхідний на вне­сення відповідних коригувань в оперативні плани при зміні ринкового попиту).

3. Концепція досконалого замовлення. Досконале замов­лення — це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки "досконале замовлення" виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності фірми, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх ета­пах і чи не виникають у ньому збої.

Досконале замовлення — це організація роботи, яка відпо­відає таким нормативам:

— повна доставка всіх виробів за всіма замовленими товар­ними позиціями;

— доставка в необхідний споживачам строк із допустимим відхиленням 1 день;

— повне й акуратне ведення документації щодо замовлення;

— бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якісна установка, правильна комплектація, готовність до ви­користання і відсутність пошкоджень).

Сьогодні найкращі логістичні організації демонструють рі­вень досконалого замовлення в 55—60 % усіх своїх операцій, тоді більшості інших не вдається досягнути і 20 %.

4. Продуктивність. З погляду логістики продуктивність ви­мірюється відношенням між кінцевим результатом роботи сис­теми "на виході" (тобто обсягом виготовлених продуктів або послуг) і обсягом ресурсів "на вході", які використовує система для отримання цього результату.

Показники продуктивності:

— кількість відвантажень на одного працівника;

— відношення обсягу продажів до фонду оплати праці;

— кількість замовлень на одного торгового працівника і т. ін.

¹ Баузрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегри-рованная цепь поставок: Пер. с англ. — М.: ЗАО "Олимп-Бизнес", 2001.—С. 598.

При цьому показники продуктивності потрібно розглядати в системі з іншими логістичними показниками. Так, прий­мальники замовлень можуть показати високу продуктивність при виконанні операцій, але через брак часу для уважного ви­слуховування побажань кожного клієнта це може призвести до низького ступеня вдоволення споживачів.

5. Активи. Предметом оцінювання активів є ефективність використання капіталу, вкладеного у споруди та устаткуван­ня, а також обігового капіталу. Оцінка управління активами показує, наскільки швидко обертаються ліквідні активи (зо­крема запаси) і наскільки успішно основні засоби окупають укладені в них інвестиції.

Типові показники ефективності управління логістичними активами:

— тривалість операційного циклу;

— обертання запасів (в обертах і днях);

— витрати на підтримку запасів;

— рівень застарілих запасів;

— рентабельність сукупних активів;

— рентабельність обігового капіталу;

— рентабельність основного капіталу;

— рентабельність інвестицій і т. ін.

Крім внутрішніх, важливе значення мають і зовнішні по­казники оцінки логістичних систем. Зовнішні системи оцінки включають:

1) регулярне вивчення сприйняття роботи логістичних систем споживачами.

Для цього фірми самостійно або із залученням фахівців здій­снюють цільові дослідження. У ході подібних досліджень вивча­ється робота фірми та її конкурентів у цілому або за окремими напрямами. Типове дослідження дає комплексну оцінку сприй­няття споживачами таких аспектів логістичної діяльності, як тривалість логістичного циклу, доступність інформації, способи вирішення проблем, сервісна підтримка продукту і т. ін.;

2) порівняльний аналіз як засіб зіставлення однотипних продуктів, послуг і методів роботи з аналогічними показника­ми конкурентів, а також провідних фірм суміжних і несуміж-них галузей. У ході аналізу визначаються ключові показники діяльності та за можливості відслідковуються їх минулі та по­точні значення.

Мінімізація витрат є одним із основних критеріїв ефектив­ності функціонування логістичної системи.

Логістичні витрати — це витрати, пов'язані з виконанням ло-гістичних операцій.

До складу логістичних витрат входять фактичні витра­ти і витрати втрачених можливостей (навіяні).

Витрати втрачених можливостей характеризують втрачену вигоду, пов'язану з тим, що обмежений обсяг ресурсів може бути використаний тільки певним чином, що виключає засто­сування іншого можливого варіанта, який забезпечує отри­мання прибутку. Це, наприклад, можуть бути втрати прибутку від замороження матеріальних ресурсів, незавершеного вироб­ництва готової продукції в запасах, а також збиток від недо­статнього рівня якості постачання, виробництва, дистрибуції готової продукції споживачам і логістичного сервісу.

Класифікація логістичних витрат наведена в табл. 3.1. Ю.В. Пономарьова пропонує більш детальну класифікацію ло­гістичних витрат за логістичними функціями¹. Як видно з табл. 3.1, наявні ознаки класифікації логістичних витрат мо­жуть бути використані залежно від ситуації.

Цікавий закордонний досвід організації управлінського об­ліку логістичних витрат, який передбачає кілька принципів ведення обліку залежно від мети подальшого використання².

1) Калькуляція логістичних витрат за видами діяльності призначена для того, щоб зіставити всі відповідні витрати з ви­конаними роботами, які створюють додану вартість. Напри­клад, витрати, закріплені за конкретним споживачем або про­дуктом, мають відображати всі витрати, необхідні для ви­конання відповідних робіт та операцій, незалежно від того, де і коли вони виконувалися. Калькуляція логістичних витрат за видами діяльності ґрунтується на ідеї, що всі витрати потрібно виділяти на конкретні роботи та операції, які поглинають ре­сурси, а не на організаційні або бюджетні підрозділи. Інакше кажучи, калькуляція логістичних витрат за видами діяльнос­ті може дати менеджерам інформацію, яка дозволяє визначи­ти, чи приносить конкретний клієнт, замовлення, продукт або послуга прибуток.

2) Групування функціональних витрат означає, що всі ви­трати на прямі і непрямі логістичні послуги, виконані за кон­кретний операційний період, зводяться у звіті в одну основну категорію з докладним розбиттям на підкатегорії. Таке компо­нування звіту про загальні витрати дає змогу порівнювати по­казники за кілька періодів.

Таблиця 3.1. Класифікація логістичних витрат

Ознаки класифікації	Структура витрат
За елементами згідно з планом рахунків	1 2 3 4 5	Матеріальні витрати. Витрати на оплату праці. Відрахування на соціальні заходи. Амортизація. Інші операційні витрати
За формами та місцем виникнення	1 2 2	Витрати у постачанні: у відділі постачання-, на складах, у транспорті. Витрати у виробництві: у відділі управління виробництвом, у внутрішньому транспорті. Витрати у дистрибуції: витрати збуту, транспорту, складів
За логістичними функціями	1 2 3 4 5 6	Витрати обслуговування замовлення. Транспортування. Складування. Управління запасами. Пакування. Обслуговування споживачів
За сферами переміщення матеріального потоку	1 2 3	Витрати фізичного потоку. Витрати інформаційних процесів. Витрати запасів
За характером змінності	1. Постійні витрати: амортизація основних засобів, грошові видатки на податки. 2. Змінні витрати: витрати на оплату праці; витрати за кредитами, витрати палива й енергії, сировини
За джерелом переміщення	1. Власні витрати. 2. Витрати логістичного аутсорсингу

3) Групування розподілених витрат призначене для зі­ставлення загальних логістичних витрат із натуральними по­казниками діяльності. Наприклад, загальні логістичні витра­ти можна враховувати з розрахунку на тонну, центнер, одини­цю продукту, замовлення, номенклатурну категорію продуктів або інші натуральні величини, які використовуються для по­рівняльного аналізу результатів роботи.

4) Групування постійних і змінних витрат надзвичайно корисне для виявлення причетності логістичних витрат до по­точних або потенційних операцій. Цей метод компонування полягає у зарахуванні витрат до постійних або змінних для приблизної оцінки масштабу змін в операційних витратах, які утворилися внаслідок коливання логістичної продуктивності.

Між переліченими витратами простежуються певні залеж­ності. Так, часто зменшення одного виду логістичних витрат супроводжується збільшенням іншого.

Є.В. Крикавський зазначає, що можуть виникати конфлік­ти цілей, які викликають конфлікти складових логістичних витрат¹. До них належать:

1. Мета зниження рівня запасів конфліктує з метою зни­ження транспортних витрат доставки. Внаслідок зниження витрат запасів зростають транспортні витрати.

2. Мета зниження витрат на пакування конфліктує з ме­тою уникнення пошкоджень під час транспортування. В разі зниження витрат на пакування зростуть витрати на пошко­дження або витрати на використання спеціальних видів транс­порту.

3. Мета підвищення рівня обслуговування клієнтів може конфліктувати з метою зниження транспортних, складсь­ких витрат, витрат запасів, оскільки якість обслуговування можна підвищити за рахунок терміновості, надійності, елас­тичності поставок, створення запасів.

4. Мета зниження запасів конфліктує з метою організації виробництва великими партіями. Це спричиняє конфлікт низьких витрат запасів у постачанні зі зростанням витрат у сфері виробництва.

Основним принципом, на якому ґрунтується управління ло-гістичними витратами та усунення конфлікту цілей, є концеп­ція загальних витрат.

Вперше концепція загальних витрат, або повної вартості, була введена Говардом Льюісом, Джеймсом Каллітоном і Джейком Стілом. Вони показали, як підхід з позицій загаль­них витрат виправдовує використання дорогого повітряного транспорту. Основна теза полягала в тому, що якщо швидкість і надійність авіаперевезень дозволяє знизити або зовсім усуну­ти інші витрати (зокрема, на складування і зберігання запасів), високі транспортні витрати обґрунтовані зниженням загаль­них витрат. Схема Льюіса, Каллітона та Стіла описує аналіз співвідношень між різними видами витрат і показує, як за­гальні витрати можуть бути знижені завдяки ретельній інте­грації логістичних операцій.

Суттю концепції загальних витрат є те, що всі витрати розгляда­ються як здійснювані одночасно для забезпечення необхідного рівня обслуговування. Під час порівняння альтернативних підходів ви­трати за деякими функціями збільшаться, за деякими — зменшать­ся або залишаться на колишньому рівні. Мета полягає у знаходженні альтернативи, яка характеризується найнижчими загальними ви­тратами. Таким чином, концепція аналізу загальних витрат націлює зусилля на мінімізацію не часткових, а загальних витрат.