2. Рівень механізації вантажопереробки:

— немеханізовані — це склади з ручною вантажопереробкою;

— механізовані — це склади, що мають дільниці з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного комплектування продукції;

— комплексно механізовані склади — це склади з механізо­ваною вантажопереробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу;

— автоматизовані склади — це комплексно-механізовані склади чи їх дільниці, що мають автоматизовану систему по­шуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний чи автооперативний комплекс (ПКПАК), екс­плуатований у максимальному режимі, чи комплекс устатку­вання з локальними системами автоматизованого управління, оснащений електронною автоматикою;

— автоматичні склади, які є програмно-керованими авто­матизованими складами, що експлуатуються в автоматизо­ваній системі управління технологічним процесом (АСУТП) за допомогою ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати з технологією, що не потребує участі лю­дини.

3. Поверхова висота приміщень:

— одноповерхові (низьковисотні) склади (їх робоча висота сягає 7,2 м);

— середньовисотні (їх висота становить від 7,2 до 12,6 м);

— висотні (їх висота — понад 12,6 м).

4. Технічна будова, яка визначає режим зберігання то­варів:

— загальнотоварні склади призначені для зберігання й складської обробки товарів, які не потребують дотримання спеціальних умов зберігання;

— спеціальні склади призначені для зберігання товарів, фізико-хімічні особливості яких потребують створення спеці­альних конструкцій будівель чи технологічних пристроїв.

5. Залежно від транспортних умов:

— прирейкові (розташовані біля магістральних залізничних шляхів або мають під'їзні шляхи);

— склади при пристанях (розташовані на річкових приста­нях, які мають причали), портові (розташовані у морських портах);

— неприрейкові (внутрішньоміські) (безпосередньо не пов'я­зані з транспортними шляхами).

6. Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяються на:

— неутеплені (неопалювані) склади використовують в основному для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій гарі. Ці склади будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів;

— утеплені (опалювані) склади мають горище чи з'єднані з утепленим дахом, а також мають дверні тамбури, утеплені під­логи. На таких складах створюються умови для захисту товарів від зовнішньотемпературних перепадів та вологості повітря;

— склади-холодильники обладнані пристроями для підтри­мання мінусового рівня температури у камерах зберігання швидкопсувних товарів.

7. Залежно від форми використання:

— склад індивідуального користування, який є власністю однієї торговельної організації чи підприємства, які викорис­товують його площу для обладнання на власний розсуд, однак він може бут й орендованим приміщенням;

— склади спільного користування, серед них виділяють два види: кооперативні та об'єднані.

Кооперативні склади належать торговельним організаціям, які об'єднали капітал для будівництва великого складського комплексу й користуються ним спільно.

Зберігання запасів має забезпечувати захист від механічних ушкоджень, забруднення, зміни фізико-хімічних властивос­тей, шкідливого впливу один на одного. Все це потребує відпо­відних умов та техніки збереження.

Під умовами зберігання матеріалів розуміють зовнішнє се­редовище (температура, вологість та освітлення).

Під технікою зберігання — порядок і способи розміщення матеріалів на складі.

Дуже важливе значення в організації складських процесів має розміщення та збереження матеріальних ресурсів.

При розміщенні матеріалів ураховують їх: розміри, сор­ти, місця зберігання, рівномірність оберненості кожного виду матеріалу.

Чіткий порядок розміщення дає можливість швидко знахо­дити необхідні матеріали при відпуску їх споживачам або віль­не місце для розміщення знову отриманих партій.

Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів у складському приміщенні.

1. Сортовий (номенклатурний) порядок розміщення мате­ріальних ресурсів на місцях зберігання. При такому розміщен­ні кожному найменуванню сорту, розміру товару відводиться певне місце. Потрібно, щоб кожне місце збереження було забезпечене параметрами: марка, сорт, розмір. На складах із ве­ликим асортиментом матеріалів місця збереження маркірують за номерами або літерами. Індекси, якими позначені місця збе­рігання, присвоюють розміщеним на цих місцях матеріалам, вказуючи їх у картках складського обліку. За ознаками вироб­ничого виготовлення або споживання розміщують згідно з пар­тійністю і комплектністю.

2. Партійний порядок розміщення. Вантажі зберігаються окремо партіями, що постачаються, з окремим оформленням кожної партії, яка складається з матеріалів із індивідуальни­ми відмінностями якості (метали різних плавок, цемент різних марок таін.).

3. Комплектний спосіб розміщення. Запаси зберігаються в одному місці або в суміжних осередках вантажів різних найме­нувань, розмірів, сортів, що складають комплект одночасно споживаних у виробництві матеріалів.

За характером заповнення складського об'єму розрізня­ють:

— підлоговий (штабельний);

— підвісний (стелажний);

— комбінований спосіб зберігання.

Вибір способу розміщення вантажів здійснюється з ура­хуванням таких факторів:

— фізико-хімічних параметрів;

— ступеня масовості вантажів і механізованої їх обробки;

— вимог до техніки безпеки.

Штабельне зберігання здійснюється, коли потрібно зберіга­ти затарені або штучні товари. При цьому формують штабель з урахуванням тиску, який створюють верхні матеріали. Цей спосіб оптимальний при зберіганні вантажів великих кількос­тей і невеликої номенклатури.

Переваги штабельного зберігання: 1) максимальне вико­ристання площ та об'ємів; 2) спрощення обліку матеріалів та контроль за їх рухом.

Недоліки штабельного зберігання: 1) спосіб може викорис­товуватись тільки при обмеженні номенклатури вантажів; 2) незручність виймання запасів зі штабеля; 3) неможливість автоматизації складських робіт.

Стелажне зберігання — найбільш часто використовуваний спосіб для багатономенклатурних вантажів.

Перевага стелажного зберігання: забезпечує механізацію та автоматизацію складських процесів.

Недоліки стелажного зберігання: 1) недостатнє викорис­тання складських площ і складу; 2) потреба у стелажах та в більш складному підйомно-транспортному обладнанні.

Комбінований спосіб зберігання використовується для усу­нення недоліків двох вищезгаданих способів. На одному складі може бути використано і штабельне і стелажне зберігання за­лежно від виду запасів, їх габаритів та кількості.