5.4. Представники сучасної конфліктології (л.Козер, т. Парсонс та ін.)

Вперше термін «соціологія конфлікту» застосував німецький соціолог Г. Зіммель, який вважав, що конфлікт – це універсальне явище, засіб розвитку суспільства, а безконфліктне суспільство недієздатне.

Т. Парсонс трактував конфлікт як соціальну аномалію, фактор, що дезорганізовує та дестабілізує життя. Тому головне завдання суспільства полягає в попередженні конфліктів і підтриманні безконфліктних відносин між його елементами.

Американський соціолог Л. Козер у праці «Функції соціального конфлікту» обґрунтував ідею позитивної функції соціального конфлікту, який є своєрідним клапаном системи, з допомогою якого суспільство пристосовується до нових умов. Він виділив внутрішні і зовнішні конфлікти, виокремлюючи в них соціально-позитивні і деконструктивні. Л. Козер трактував конфлікт як боротьбу за цінності і претензії на певний статус, владу і ресурси. Ця боротьба ведеться з ціллю нейтралізації, заподіяння шкоди або знищення суперника.

Німецький соціолог Р. Дарендорф створив теорію «конфліктної моделі суспільства» і розглядав конфлікт як всюдисущий, оскільки кожне суспільство спирається на примушенні одних його елементів іншими. Сам конфлікт у своєму розвитку долає три стадії:

1. Формування груп з власними інтересами та готовністю до самозахисту;

1. Організація груп в угрупування, усвідомлення ними власних інтересів;

2. Безпосереднє зіткнення соціальних груп, класів, націй, партій.

Американський соціолог К.-Е. Боулдінг у своїй праці «Конфлікт та захист: загальна теорія» розглядає конфлікт як несумісність власних позицій сторін та намагання випередити одна одну в своїх цілях.

Полеміка між представниками різних соціологічних теорій соціального конфлікту в 60-х рр. ХХ ст. привела до формування 2-х протилежних шкіл:

• конфліктна школа;

• «школа консенсусу».

Основні ідеї сучасних конфліктологічних концепцій:

• Соціальне життя мотивоване інтересами, розходженнями в інтересах людей, соціальних груп, але це необов’язково повинно приводити до ворожості і напруги в суспільстві;

• В ході розвитку суспільства і відповідно інтересів його груп може виникнути розходження між ними і існуючим порядком;

• Ця незадоволеність і напруга викликає певні дії з боку влади, направленість дій залежить від типу суспільства ( придушення, блокування інтересів тощо);

• В демократичних суспільствах вироблені механізми вирішення соціальних конфліктів шляхом переговорів, реформування суспільства, зміни правлячої еліти на виборах, під час парламентської боротьби та іншими цивілізованими методами. При цьому суспільство не порушується, а розвивається і удосконалюється.

Питання для самоконтролю:

1. Чим конфлікт в широкому значенні відрізняється від конфлікту в вузькому значенні?

1. Яким чином суспільство реагує на появу глобального конфлікту?

2. При якій умові конфлікти можуть мати позитивні функції, а при якій негативні?

3. Чи може суспільство прожити без конфліктів?

4. Про що свідчить поява конфлікту?

5. Які шляхи виходу з конфлікту є більш поширеними і чому?

6. Хто з соціологів вбачав позитивність від розгортання в суспільстві конфліктів?

7. Який конфлікт більш складний: міжособистісний чи міжгруповий?

8. Чи може регіональний конфлікт перерости в глобальний? Наведіть приклади.