Питання для самоконтролю

1. Чому проблема управління економікою і суспільства в цілому почали цікавити соціологів тільки в ХХ ст.?

1. Що характерно для теорії Тейлора?

2. Чи може психологічний клімат в колективі впливати на продуктивність праці?

3. Про які гігієнічні чинники говорив соціолог Херцберг?

4. Що вкладається в поняття менеджмент?

Тема 10. Соціологія культури

План

1. Предмет та об’єкт соціології культури, елементи культури

2. Види, форми і функції культури

Ключові поняття і терміни :

соціологія культури, соціологія релігії, культура, цивілізація, цінності, культурна діяльність, соціокультурний підхід, функціональний підхід, конфліктний підхід, діяльний підхід, суперкультура, субкультура, контркультура

10.1. Предмет та об’єкт соціології культури, елементи культури

Соціологія культури є не тільки галуззю соціології, але водночас культурознавчою наукою. Вона знаходиться на межі філософії та культурології.

Соціологія культури – галузь соціології, яка вивчає культуру як соціальний феномен, її місце і роль у взаємодії з іншими системами суспільства, а також взаємодію особистості, спільності й суспільства.

Найважливішими чинниками виникнення людських суспільств, поряд з економічними і природними, є і культурні умови, які по різному впливають на соціальні процеси. В науці з’являлися різноманітні трактування ролі, місця і сутності культури в контексті світової цивілізації. Термін “культура” вживався французькими просвітниками XVIII ст. – Вольтером, Жаном Кондорсе, Й. Гердером – для них культура – це те, що створено людством в процесі його історії, передусім, матеріальна культура. Термін “цивілізація” виражає результати колективної діяльності, а сутність терміна “культура” зміщується на індивіда та виражає його духовний, освітньо-моральний стан.

В ХІХ ст. певного поширення набув соціокультурний підхід. Російський філософ і соціолог М. Данилевський (1822 – 1885) виділив 13 культурно-історичних типів, середн них і “слов’янський”. У ХХ ст. німецький філософ О. Шпенглер (1880 – 1936) вважав, що культурно-історичні типи (вісім) – це замкнуті організми, які протистоять один одному.

Відомо декілька методологічних підходів до соціологічного аналізу культури.

Функціональний підхід – основним елементом культури вважає цінності. За Т. Парсонсом, культура – це організована система цінностей, яка відповідає потребам людини, вона стала і стабільна, тому розвивається тільки завдяки еволюції.

Конфліктний підхід – розглядає культуру як динамічну систему, яка є ареною конфліктів, породжених соціальною нерівністю (К. Маркс, Дарендорф).

Діяльний підхід – у 80-ті роки ХХ ст. увага зосереджувалася не тільки на оволодінні досвідом минулих поколінь задля втілення його у виробництво та суспільне життя, а й на тому, якими засобами це робити.

Залежно від критеріїв, існують різні класифікації культури:

1. відповідно до змісту діяльності її поділяють на матеріальну і духовну;

1. відповідно до рівня і форм соціальної взаємодії – на суперкультуру (культура конкретного суспільства) і на субкультуру (культура спільнот);

2. конфронтаційну культуру;

3. культуру узгодження;

4. культуру соціальних груп.

Предметом соціології культури є соціальний механізм розвитку культурної сфери, поведінка соціальних суб’єктів у культурній сфері.

Об’єктом соціології культури є культура суспільства як соціальне явище, її виникнення, розвиток, тенденції та суперечності, вплив на різні суспільні групи та її місце у духовному житті суспільства.

Елементи культури:

1) пізнавальний (знаково-символічний) - знання, зафіксовані в мові;

2) ціннісно-пізнавальний – система цінностей, яка включає до себе:

- смисложиттєві – уявлення про добро, щастя, сенс життя та ін.;

-універсальні – життя, здоров’я, безпека, добробут, сім’я та ін.;

суспільне визнання, міжособистісне спілкування, демократичні цінності;

-партикулярні – прив’язаність до родини батьківщини, віра в Бога, в абсолют.

В культурі виділяються дві основні частини:

1) культурна статика

2) культурна динаміка