2.3. Розвиток соціологічної думки в Україні

Перші протосоціологічні ідеї можна простежити в ХІ ст. в «Руській правді» Ярослава Мудрого, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, в ХП ст.- «Повчання дітям» В. Мономаха та «Печерському патерику», «Повісті минулих літ».

Протосоціологія охоплює такі хронологічні періоди:

1) епоха становлення, розвитку та розпаду Київської Русі (праісторія, Київська держава, княжа доба, литовсько-польський період –V- кінець ХV ст.);

2) козацька доба ( від початку козацтва до зруйнування Січі – кінець ХV-третя чверть ХVІІІ ст.);

3) доба відродження України (кінець ХVІІІ- сер. ХІХ ст.).

С.Оріховський ( ХV1 ст.) – обгрунтував положення, за яким державна влада дана не Богом, а виникла внаслідок договору між людьми, які слухаються короля добровільно. Природне право важливіше від законів, які регулюють відносини в суспільстві. Взаємна допомога зближує людей і приводить до виникнення держави, яка гарантує право на існування кожному індивіду.

Г. Сковорода (ХVІІІ ст.)- вважав, що найважливіша наука – це та, що вивчає умови та способи забезпечення щасливого життя та щастя людини. Сковорода вивів принцип «нерівної рівності», за яким люди нерівні за обдарованістю, покликанням, що пов’язане з природним походженням.

Українська соціологічна думка ХІХ- поч. ХХ ст.

Представник	Провідна соціологічна ідея
С. Подолинський (1850-1891)	Суспільне життя відбувається за законом боротьби за існування, аналіз соціального становища різних груп людей, соціальної мобільності і розшарування.
М. Драгоманов (1841-1895)	Запровадження політичних свобод, демократизації, рівні права всіх націй
В. Антонович (1834-1908)	Вивчення соціальної структури, психосоціальні типи, поведінка натовпу, чинники соціального розвитку
М. Грушевський (1866-1934)	Виникнення і розвиток української та російської народності, становлення державності в Україні та Росії
В. Липинський (1882-1931)	Солідарність між усіма мешканцями України, компроміс між усіма верствами на основі української державності
Д. Дорошенко (1882-1951)	Провідна верства в державі - аристократія, створення демократичної буржуазної республіки

Питання для самоконтролю:

1. Чим соціологічна думка стародавніх греків відрізнялася від сучасних поглядів?

2. Чи погоджуєтесь ви з Платоном, що сім’я не потрібна суспільству?

3. Які нові ідеї про розвиток суспільства висунули представники середніх віків?

4. Як вплинув натуралізм на розвиток соціології ХІХ ст. ?

Тема 3. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура, теорія соціальної стратифікації

План

3.1. Соціальна структура та її основні елементи

3.2. Теорія стратифікації суспільства

3.3. Теорія соціальної мобільності

Ключові поняття і терміни :

Соціальна структура, соціально-класова структура, соціально-етнічна структура, соціально-поселенська структура, соціально-демографічна структура, стратифікація, статус, соціальна мобільність.

3.1. Соціальна структура суспільства та її основні елементи. До 60-х років в колишньому СРСР структуру суспільства практично не вивчали, хоча в середині 30-х років була створена спеціальна офіційна доктрина: радянське суспільство складається з двох класів – робітники та селяни, та одного прошарку – інтелігенції. Основні її вади: концепція різко звужувала критерії диференціації людей відносно їх приналежності до різних соціальних груп, було викривлено уявлення про критерії соціальної мобільності, концепція відображала утопічні уявлення про міжгрупові відносини. Проявились серйозні суперечки між елементами цієї системи, двома основними елементами – соціальними інститутами та системою класів, шарів та функціональних одиниць цих груп.

Соціальна структура – це структура соціальних груп та інститутів, що взаємопов’язуються та взаємодіють. Характеризується сукупністю соціальних класів (класи, трудові колективи, групи, шари, сукупність соціальних, демографічних, професійних, кваліфікаційних, територіальних, етнічних спільнот), що пов’язані відносно стійкими зв’язками між собою. Соціальна структура складається з великої кількості соціальних груп.

Соціальна група – це сукупність людей, що мають спільні соціальні ознаки, виконують суспільно необхідну функцію у спільній структурі суспільного поділу праці.

Виділяються два основних елементи соціальної структури:

1)соціальні інститути;

2)система класів, верств, професійних та інших груп

Соціально-класова структура суспільства

Класи – це великі групи людей, що розрізняються за своїм місцем у певній системі суспільного виробництва, за їхніми відношеннями до засобів виробництва, за роллю у суспільній організації праці, за способами отримання тієї частини суспільного багатства, що знаходиться в їхньому володінні. Основні класи: робітничий клас ( 2/3 населення, селянство (5-20% населення), інтелігенція ( до 20% населення). Елементом соціальної структури суспільства є соціальні верстви. Соціальні верстви створюють внутрішню структуру класів та великих соціальних груп. Це сукупність індивідів, що зайняті соціально та економічно рівноцінними видами праці, і відповідно отримують рівне матеріальне та моральне відшкодування. Більш дрібне ділення соціальної структури виділяє малі соціальні групи – нечисленні за складом, члени яких об’єднані суспільною діяльністю, знаходяться у безпосередньому стійкому особистому спілкуванні одне з одним, і це є основою для виникнення як емоційних стосунків, так і особистісних групових цінностей та норм поведінки. Мінімальний розмір малої соціальної групи – 2 людини, максимальний – кілька десятків людей. В кожному суспільстві у зв’язку з розхитуванням нормативно-ціннісних систем та під час економічних зрушень з’являються проміжні групи, люди-маргінали, що перебувають на «дні» суспільства і не відносяться до жодної соціальної групи.

Маргіналізація – це втрата особистістю об’єктивної приналежності до даної соціальної групи без наступного входження до іншої, а також втрата особистістю норм та цінностей відповідної субкультури.

Соціально-демографічна структура суспільства - це результат накладення демографічних структур на соціальні. Статистичними параметрами є народжуваність, смертність, шлюбність, розлучення, міграційний обмін населення, співвідношення корінного і некорінного населення, старіння населення, якість трудових ресурсів тощо.

Соціально-територіальна структура суспільства розглядається як взаємодія двох основних верств суспільства – соціально-класової та територіальної. Одиницями соціально-класової є суспільні класи та соціальні верстви, а територіальної – спільноти різного типу. Під соціально-територіальною структурою суспільства розуміється сукупність усталених спільнот людей, що формується на основі соціальної неоднорідності умов життєдіяльності різних територіальних, адміністративних, соціальних утворень, а також відносин між цими спільнотами. Досліджується населення сел, міст, мегаполісів, агломерацій ( процеси урбанізації, рівень життя, освіти, репродуктивність населення, зайнятість і рівень безробіття, екологія тощо).

Соціально-етнічна структура суспільства досліджує національні групи, їхнє розселення, особливості побуту, культури, здійснює порівняльний аналіз соціального складу, поселенської структури, рівня життя, освіти, зайнятості, міграційних рухів різних національних груп.

3.2.Теорія соціальної стратифікації. Була створена на початку 40-х років Т. Парсонсом, Р. Мертоном, К. Девісом та іншими. Це передусім процес, що безперервно триває у суспільстві і, звичайно, наявність результатів процесу. Процес соціального відтворення, в результаті якого верстви, групи і класи є нерівними одне одному та групуються ієрархічно, розташовані страти з різним рівнем престижу, власності та влади. Тобто це не просто нерівне становище, а природна нерівність.

Існують відокремлені та закриті суспільства. У тих суспільствах, де є змога переміщуватися вверх по вертикалі, вид суспільства є відкритим ( індустріальне, постіндустріальне, демократичне суспільство), якщо нема – закритим ( рабовласницьке, феодальне, кастове суспільство). Суспільство, де переважає середній клас – нормальне, у нас – протилежна ситуація. Американська модель: вищий-вищий клас – начальники, вищий клас – погані начальники, вищий-середній – клерки тощо, середній-середній, нижчий-середній, нижчий-нижчий. Виділяються економічна, політична, професійна, релігійна та інші види стратифікації.

Критерії соціальної стратифікації за поглядами європейських і американських соціологів

Представники світової соціології	Критерії стратифікації
Німецький соціолог Р. Дарендорф	управлінці (власники) управляємі ( працюючі, робітники)
Американський соціолог Б. Барбер	престиж, професія, влада дохід і багатство освіта і знання; релігійна чистота положення родичів етнічна приналежність
Французький соціолог А.Турен	Доступ до інформації, який веде до влади або відсторонює від неї
Американський соціолог У. Уотсон	вищий-вищий клас (впливові і багаті династії); нищий-вищий клас ( банкіри, політики, власники великих фірм) вищий-середній клас (юристи, лікарі, спортсмени, науковці, наймані управлінці) нищий-середній клас ( середні чиновники, інженери, викладачі, керівники підрозділів, висококваліфіковані робітники) вищий-нищий клас (наймані робітники) нищий-нищий ( знедолені, безробітні, маргінали)

В західноєвропейській соціології існують основні критерії стратифікації: