5. Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції:

а) малі - підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалі­зації продукції (робіт, послуг) не перевищує суми, еквівалентної 500 тис.євро;

б) великі - підприємства, в яких се­редньооблікова чисельність працюючих перевищує 1000 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції перевищує суму, еквівалентну 5 млн.євро;

в) середні – всі інші підприємства.

Згідно з чинним законодавством України існує два основних типи об'єднань підприємств: інституціональні та добровільні.

Діяльність інституціональних об'єднань започатковується в ди­рективному порядку міністерствами та Кабінетом Міністрів Украї­ни. Розглянемо найпоширеніші форми добровільних об'єднань під­приємств в Україні (рис. 3.1).

Рисунок 3.1 - Форми добровільних об'єднань підприємств

Питання для самоконтролю

1. За якими ознаками класифікують підприємства?

2. Що таке казенні підприємства?

3. Види об’єднань підприємств в Україні.

Питання для самостійного вивчення

1. Надайте характеристику організаційно-правового механізму функціонування різних видів підприємств.

3. Розкрийте економічні особливості діяльності різних видів підприємств.

4. Особливості функціонування фінансово-промислових груп в Україні.

Тема 4. Зовнішнє середовище господарювання підприємства

На діяльність підприємства впливає стан його внутрішнього та зовнішнього середовища (рис.4.1).

Рисунок 4.1 - Середовище господарювання підприємства

Внутрішнє середовище підприємства складається з людей, які пра­цюють на цьому підприємстві, засобів виробництва, наявних коштів підприємства, а також інформації, що живить і об'єднує підприєм­ство як складну систему.

Основними характеристиками зовнішнього середовища є:

• взаємозв’язок – рівень сили, з яким зміна одного фактора впливає на інші фактори зовнішнього середовища;

• складність – число факторів, на яке виробнича система повинна реагувати з метою свого виживання;

• невизначеність – залежить від якості інформації, якою володіє підприємство з приводу конкретного фактора зовнішнього середовища;

• рухливість – це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації.

Залежно від характеру впливу зовнішнє середовище поділяється на мікро- та макросередовище (рис.4.2).

Мікросередовище — це середовище прямого впливу на підприєм­ство, яке утворюють споживачі, конкуренти, постачальники та дер­жавні органи. Держава за допомогою законодавчих актів, інструкцій та положень впливає на діяльність підприємств. Державні органи за­безпечують обов'язковість виконання законів, умови свободи під­приємництва, розподіл і перерозподіл обмежених ресурсів шляхом податкових пільг, субсидій, цінової політики тощо.

Рисунок 4.2 – Структура зовнішнього середовища

Макросередовище охоплює матеріально-технічні й економічні умови, суспільні відносини та інститути й інші чинники, що вплива­ють на підприємства і їх мікросередовище опосередковано. Основ­ними компонентами макросередовища є становище держави і тери­торії, де розташовані підприємства. Розрізняють довкілля природ­не, демографічне, науково-технічне, економічне, екологічне, політичне та міжнародне.

Держава виконує функцію регулювання економіки, тобто втручається у процеси формування стратегії і тактики розвитку як народного господарства загалом, так і окремих підприємств.

Держава завжди повинна дотримуватися певного правила: так впливати на підприємницьку діяльність та еко­номіку країни, щоб не зруйнувати ринкові основи господарювання і не допустити кризових явищ.

Основні принципи державного регулювання:

- мінімальне втручання державних органів в економічні процеси;

- вплив владних структур на розвиток соціально-економічних процесів за допомогою встановлених державою економічних регуляторів і нормативів.

Основні функції держави:

- забезпечення сприятливої правової бази та суспільної атмосфери;

- визначення глобальної стратегії розвитку країни (стратегічні напрями розвитку економіки повинні визначатись у процесі макро-економічного планування, яке є центральною ланкою державно­го регулювання);

- узгодження і стимулювання пріоритетних напрямів інноваційних процесів та інвестиційної діяльності;

- перерозподіл ресурсів, стабілізація економіки та соціальний захист населення (з метою сприяння збалансованому і стабільному роз­витку народного господарства та нормальному життєзабезпечен­ню всіх верств суспільства і сфер його діяльності: мінімальний розмір заробітної плати, пенсії, допомога багатодітним сім'ям, не­працюючим тощо);

- регулювання процесів охорони і відтворення навколишнього природного середовища (гарантування екологічної безпеки, охорона та ефективне використання довкілля на основі різноманіття форм власності й прав користування природними ресурсами; створення умов для спілкування людини з навколишнім середовищем; роз­робка заходів для ощадливого використання і відтворення при­родних ресурсів).

До економічних важелів, що використовуються державою для регулювання економіки, належать податки, перерозподіл доходів і ре­сурсів, ціноутворення, державна підприємницька діяльність, кредит­но-фінансові механізми тощо (рис.4.3).

Рисунок 4.3 - Вплив держави на економіку підприємства