Питання для самоконтролю

1. Моделі розвитку підприємства.

2. Сутність технології розвитку.

3. Підходи до формування управлінських технологій розвитку.

Питання для самостійного вивчення

1. Концепції першопричини розвитку.

2. Групи поглядів на розвиток підприємства.

Тема 25. Трансформація та реструктуризація підприємств

Сьогодні світовий технологічний розвиток рухається в напрямку трансформаційного процесу і тому інноваційний характер змін зумовлює перетворення реструктуризації в іншу якість - трансформацію - як вищий її прояв. Термін "трансформація" сигналізує про значно глибші комплексні зміни - зміни в культурному середовищі, а саме зміни базових цінностей і мотивів поведінки людей.

Зміни у виробничих процесах, стратегії, структурі та культурі можуть здійснюватися поступово, у вигляді малих кроків, або ж радикально, у вигляді великих стрибків. У цьому контексті говорять, відповідно, про еволюційну (в межах організаційного розвитку) та революційну (в межах реінжинірингу господарської діяльності) моделі трансформації.

Як уже зазначалося, реструктуризація починається з ідеї, має свою мету, під мету виробляються завдання і, таким чином, утворюється ланцюг цільової орієнтації реструктуризації (рис. 25.1).

Реструктуризаційний процес призводить до змін, які охоплюють:

• модернізацію (оновлення устаткування, продукції, технології);

• реорганізацію (зміни методів розподілу праці, а також інформаційних потоків);

• адаптацію (пристосування елементів підприємства до змінного середовища);

• інновації (продуктові і процесні нововведеня).

Реструктуризація підприємства спрямовується на розв'язання двох основних завдань:

по-перше, якнайскоріше забезпечити виживання підприємства;

по-друге, відновити конкурентоспроможність підприємства на ринку. Відповідно до цих завдань і розглядають взаємозв'язані форми і види реструктуризації підприємств та організацій:

за ступенем - часткова реструктуризація (обмежена); комплексна реструктуризація (усебічна);

за видом - управлінська, технічна, економічна, фінансова та організаційно-правова;

за формою – оперативна та стратегічна.

Рисунок 25.1 - Цільова орієнтація реструктуризації

Оперативна реструктуризація - має характер форсованих і чітко керованих впливів щодо подолання затяжної кризи підприємства, причому, в умовах практичної відсутності інвестицій. Оперативна реструктуризація здійснюється за короткий період і в ході її проведення вирішують два головних завдання: забезпечення ліквідності та суттєве підвищення результатів діяльності підприємства. Час оперативної реструктуризації обмежений рамками - 3-4 місяці, протягом яких треба встигнути визначити головні види діяльності підприємства, які можуть бути ефективними на ринку, проаналізувати слабкі його сторони і розробити конкретні пропозиції щодо їх усунення з оптимальними витратами і вивільненням зайвих ресурсів.

Стратегічна реструктуризація включає заходи тривалого характеру і грунтується на результатах оперативної реструктуризації із можливістю залучення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел фінансування. Стратегічна реструктуризація охоплює адаптаційний та випереджувальний види, забезпечуючи довготермінову конкурентоспроможність підприємства.

Реалізація стратегічної реструктуризації передбачає, насамперед, визначення стратегічної мети підприємства та інструментів її реалізації, включаючи імітаційне та математичне моделювання, економічне експериментування і прогнозування, експертні методи та статистичний аналіз тощо.

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств показано на рис. 25.2.

Рисунок 25.2 – Основні форми і види реструктуризації підприємств

Основні варіанти проведення реструктуризації підприємств показано на рис. 25.3.

Рисунок 25.3 – Можливі варіанти проведення реструктуризації

підприємства

Одним з поширених методів фінансового оздоровлення підприємства виступає санація.

Модель фінансового оздоровлення підприємства передбачає послідовне здійснення відповідних заходів (рис. 25.4).

Рисунок 25.4 - Модель процесу фінансового оздоровлення підприємства

Ефективність вживання методів фінансового оздоровлення визначається шляхом фінансового прогнозування, яке дає можливість порівнювати різні варіанти антикризового управління, попереджати негативні наслідки реалізації антикризових процедур.