1. З точки зору обов'язковості планових завдань:

• Директивне планування - процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування.

• Індикативне планування є антиподом директивного, тому що цей план не є обов'язковим для виконання, хоча в ньому можуть бути і обов'язкові завдання. В цілому він має рекомендаційний характер.

2. Залежно від терміну, на який складається план:

• Перспективне планування охоплює період більше як 5 років.

• Середньострокове планування проводиться на період від 1 до 5 ро­ків.

• Поточне планування охоплює період до 1 року

3. За складом планових рішень розрізняють:

• стратегічне планування;

• поточне (оперативно-календарне планування);

• зведене планування загальних результатів та фінансове планування.

Рисунок 8.2 - Класифікацію методів планування

Стратегічне планування здійснюється поетапно:

1. Визначення місії підприємства.

2. Формування стратегічних цілей.

3. Аналіз зовнішнього середовища, оцінка актуальності й реальнос­ті місії та цілей.

4. Аналіз потенціалу підприємства, перспектив його розвитку, оцін­ка адекватності потенціалу місії і цілям.

5. Вибір генеральної стратегії.

6. Аналіз стратегічних альтернатив.

7. Розробка функціональних і ресурсних субстратегій.

8. Запровадження, контроль і оцінка результатів.

Складання середньо- та короткотермінових планів належить до тактичного планування діяльності підприємства. Тактичне плану­вання відрізняється від розробки й практичного здійснення страте­гічного плану за сферою впливу, часом дії наслідків, ступенем дифе­ренціації показників. Середньотермінові плани розробляються на кілька років (п'ять-сім) для конкретизації завдань довготермінового стратегічного плану. Період, що становить один рік, є найприйнятнішим для розробки тактичних короткотермінових планів (їх ще на­зивають поточними).

Оперативне планування поєднує два напрями роботи: календарне планування і диспетчеризацію (оперативний облік, контроль і регулювання виконання плану).

Питання для самоконтролю

1. Суть, функції та методологія планування.

2. Методи та інструменти планових розрахунків.

3. Сутність системи планування на підприємстві.

4. Стратегічний план підприємства, його характеристика і завдання.

Питання для самостійного вивчення

1. Основні напрями планування в практичній діяльності суб'єктів гос­подарювання.

2. Основні принципи планування.

3. Різновиди планів та їхні особливості.

4. Основні завдання оперативно-календарного планування на підприємстві.

5. Суть календарного планування.

6. Зміст та організація розробки поточних планів.

7. Система оперативно-календарного планування на підприємстві.

Тема 9. Обґрунтування виробничої програми підприємства

Рисунок 9.1 – Економічний зміст виробничої програми

Задачами розроблення виробничої програми є:

• підвищення якості, надійності, поліпшення дизайну виробу з урахуванням попиту, а також дій конкурентів;

• формування номенклатури та асортименту виробів відповідно до стадій їх життєвого циклу;

• найбільш повне використання виробничих потужностей та і ресурсного потенціалу підприємства;

• забезпечення високих і стійких темпів зрос­тання випуску продукції як у вартісних, так у натуральних показниках.

Система показників оцінки виробничої програми наведена на рис.9.2.

Рисунок 9.2 - Система показників оцінки виробничої програми

Економічний зміст кількісних показників виробничої програми полягає в наступному(рис.9.3).

Рисунок 9.3 - Кількісні показники виробничої програми

Універсальними показниками в системі оцінки обсягів виробництва та реалізації продукції є вартісні, до яких відносяться:

• товарна продукція

• валова продукція

• чиста продукція

• реалізована продукція

• валовий оборот

• внутрішньозаводський оборот.

• валовий оборот

Методи вимірювання показників виробничої програми підприємства представлено на рис.9.4.

Відносні показники виробничої програми:

1. Коефіцієнт товарності (Кт), який характеризує долю продукції, готової до реалізації, в загальному обсязі виробленої продукції. Опосередковано цей коефіцієнт дозволяє оцінити тривалість виробничого циклу, рівень ефективності його організації. Збільшення коефіцієнту товарності свідчить про скорочення частку незавершеного виробництва в загальній структурі валової продукції:

. (9.1)

	Готова продукція	Вартість послуг промислового характеру	Вартість полуфабрикатів	Незавершене виробництво	Вартість капітального та поточного ремонту	Вартість переробки давальницької сировинимонту
Валовий випуск	ГП+	ВППХ+	ВНФ
Валовий оборот	ГП+	ВППХ+	ВНФ+	НВ
		ВППХ+	ВНФ
Внутрівиробничий оборот		в рамках підприємства
Валова продукція	ГП+	ВППХ+	ВНФ+	НВ+	ВКР+	ВП+
		відпущені за межі підприємства
Товарна продукція	ГП+	ВППХ+	ВНФ+		ВКР+	ВП+

Рисунок 9.4 - Методи вимірювання показників виробничої програми підприємства

2. Коефіцієнт внутрішньовиробничого комбінування (Кк) характеризує кількість стадій виробничого процесу; визначається відношенням обсягу внутрішнього заводського обороту до обсягів валової продукції:

. (9.2)

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими та матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.